За даними, наведеними у табл.3.9 розрахунками визначається, що надлишок власних оборотних засобів; надлишок власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат мають від’ємне значення й тільки надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат має позитивне значення й тримірний показник фінансової ситуації виглядає як на початок, так і на кінець звітного періоду як (0, 0, 1), що й відповідає умовам визначення фінансового стану підприємства як нестійкого.
Фінансовий стан підприємства характеризується як нестійкий, що пов'язаний з порушенням плато спроможності (див. табл..3.9), за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів (тобто нестійкість не передкризова). Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, оскільки величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто виконуються такі умови: виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат 18300,0 тис.грн > 12425,0 тис.грн на початок року й 17550 тис.грн > 14 465,0 тис.грн на кінець року– див.Додаток 1).
Враховуючи сказане, ми можемо дійти висновку, що всі недоліки, на які нами вказувалося при розгляді стану, структури й динаміки майна підприємства і джерел його утворення; фінансової незалежності підприємства; платоспроможності підприємства є вкрай негативними, але не кризовими й заходи, що запропоновувалися нами по їх вдосконаленню спрямовані на більше поліпшення відповідних характеристик.
За даними табл.3.13 визначено можливе покращення наступних показників фінансового стану: досягнення рівня загальної ліквідності до 1,06 (при нормі >1), збільшення оборотності активів на 0,15оборота й зменшення тривалості одного оборота активів на 263,24 доби, збільшення оборотності запасів на 0,55 оборота й зменшення терміну одного обороту запасів на 128,79 доби, перекриття нестатка власних оборотних коштів й нестатка джерел формування запасів і витрат на 680 тис.грн.
Тож, можна вказати на наступні резерви поліпшення показників фінансового стану підприємства (виходячи з даних табл.3.12):
Збільшення до рівня, тис.грн:
| Валовий прибуток | 13643,0 |
| Джерела власних засобів за міносом іммобілізації | 56280,0 |
| Основні засоби та ін. необоротні ативи | 41750,0 |
| Середня вартість ативів | 66695,0 |
| Чиста виручка від реалізації продукції | 35177,0 |
| Чистий прибуток | 9335,9 |
| Середня вартість запасів | 13850,0 |
| Собівартість реалізованої продукції | 21534,0 |
Розділ 4. Організація і методика проведення аудиту фінансового стану підприємства
4.1 Сутність, організація і методика проведення аудиту фінансового стану підприємства
Основна мета фінансового аналізу — виявлення суттєвих зв'язків і характеристик фінансового стану підприємства для вироблення оптимального управлінського рішення в управлінні капіталом. Ця мета досягається шляхом визначення ключових (найбільш інформативних) параметрів, які дають об'єктивну і точну характеристику фінансового стану підприємства, одержаних прибутків (збитків), змін у складі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовій стан підприємства, так і його проекція на найближчу перспективу чи більш віддалений період [48, с.115].
Фінансовий аналіз як вид супутніх аудиту послуг. Стандартами з надання супутніх послуг у складі Міжнародних стандартів проведення аудиту (IAG/ RS) визначені зміст і завдання аудиторських робіт. Стандарт з аналізу фінансової звітності виділений в окремий розділ, в якому описуються процедури, які аудитор повинен передбачити для його виконання. Цей норматив належать до аналізу фінансової звітності, але може застосовуватись і до аналізу іншої фінансової інформації.
Перед початком проведення фінансового аналізу клієнт і аудитор узгоджують такі позиції [43, с.345]:
— мета та основні завдання виконання аналітичних послуг;
— масштаби аналізу;
— терміни виконання та умови виконання робіт;
— форму аудиторського звіту та представлення в ньому результатів проведеного аналітичного дослідження;
— положення про те, за яких обставин аудиторський висновок не може
бути сформульованим.
При проведенні аудиторської перевірки мета аналізу реалізується у формі рішення конкретного управлінського завдання, поставленого перед аудитором. Прикладами аналітичних завдань можуть бути [38, с.250]:
— аналіз динаміки і структури статей Балансу;
— аналіз ліквідності Балансу;
— аналіз фінансового стану і платоспроможності;
— факторний аналіз прибутку;
— аналіз рентабельності;
—експрес-аналіз фінансового стану підприємства;
— комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства тощо.
У ході роботи аудитор повинен використовувати специфічні процедури, що являють собою (в їх логічній послідовності) методику проведення фінансового аналізу.
Фінансовий аналіз діяльності підприємства поділяють на дві великі категорії: внутрішній і зовнішній. Цей поділ обумовлений, по-перше, користувачами фінансової інформації, по-друге, джерелами фінансової інформації.
Фінансовий аналіз, який проводиться аудиторськими фірмами, за формою є зовнішнім фінансовим аналізом: він проводиться сторонньою щодо підприємства організацією, базується на тому обсягу інформації, який аудитор згідно із законом і укладеним договором має право одержати від замовника. Але по суті виконуваних процедур і цілей фінансовий аналіз діяльності підприємств, який проводиться аудиторськими фірмами, має багато спільних рис із внутрішнім фінансовим аналізом. Особливо яскраво це виявляється при проведенні аудиторською фірмою фінансового аналізу діяльності підприємства, яке має статус постійного клієнта. У цьому разі аудитор-аналітик володіє практично повною інформацією про виробничо-комерційну діяльність підприємства за тривалий період часу, а сам аналіз ставить різноманітні завдання (в тому числі й підготовку бази для прийняття управлінських рішень адміністрацією підприємства) [44, с.406].
Як відомо, одержання аудиторських свідчень може здійснюватись різними способами: суцільною перевіркою (документальною чи фактичною); вибірковою перевіркою; комбінованою перевіркою.
При здійсненні перевірок завершеної фінансової звітності великих клієнтів провідні аудиторські фірми світу застосовують переважно комбінований метод одержання свідчень. Використання тільки методів вибіркового контролю малоефективне через те, що підвищення, у разі необхідності, навіть на декілька пунктів відсотка вибірки веде до значного збільшення обсягу матеріалу, належного до контролю. Сформулювати думку щодо реального економічного стану великого підприємства в передбачені строки і розумними силами можна тільки використовуючи, разом з методами вибіркового контролю, методологію фінансового аналізу підприємства.
При комбінованому методі одержання аудиторських свідчень, під час проведення фінансового аналізу формується загальна цілісна думка про підприємство, його розміри, рейтинг на ринку, рівень відповідності основних фінансово-економічних показників параметрам аналогічних підприємств галузі і т. ін. В ході ж вибіркового контролю за ключовими ланками господарської системи проводиться детальне сканування, тобто суцільна перевірка правильності і законності відображення в обліку і звітності окремих операцій [67, с.161].
Отже, фінансовий аналіз, як один із видів економічного аналізу, використовується в аудиті у двох аспектах: і як метод пізнання фінансового механізму підприємства під час аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг, і як самостійний вид послуг аудиторської фірми.
З одного боку, фінансові оцінки бухгалтерських звітів у стислому й концентрованому вигляді потрібні аудитору як орієнтири. Вони є критеріями при виборі правильного рішення в ході перевірки і надання інших аудиторських послуг. З іншого боку, адміністрації підприємства, засновникам, власникам і акціонерам потрібна повна і ґрунтовна інформація про фінансовий стан підприємства наприкінці звітного періоду, одержані прибутки і їх використання. Така інформація може бути одержана в результаті проведення комплексного фінансового аналізу за науково обґрунтованою методикою, що за суттю ідентична розглянутій в даній роботі у розділі 1.3. „Показники фінансового стану підприємства, їх характеристика”.
4.2 Аудит фінансового стану підприємства
У відповідності до розрахунків, наведених у розділі 3 „Організація і методика економічного аналізу фінансового стану підприємства”, що за суттю є робочою документацією аудитора з аудиту фінансового стану піприємства за результатами проведенного дослідження можна навести наступні виводи та пропозиції стосовно фінансового стану ДП Ізмаїльський морський торговельний порт,-
Підприємство має значну питому вагу власних коштів – в минулому році вона складала 80%, а в звітному 78% (незначне зменшення на 2%, що не перетинає допустимої межі до рівня 50%).
Коефіціент фінансової стабільності як в минулому, так і в звітному році є більшим за нормативне значення (>1) й складає відповідно 4,11 та 3,57 в.п. (негативна тенденція до зменшення).