Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:
– коефіцієнт використання наявного обладнання:
Кн= Кількість діючого обладнання / кількість наявного обладнання;
– коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:
Ку = Кількість діючого обладнання / кількість встановленого обладнання.
Різниця між кількістю наявного і встановленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.
При цьому потенціальний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання - це різниця між кількістю наявного та встановленого обладнання, помножена на базовий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.
Показники ефективності експлуатації обладнання поділяють на дві групи:
– показники екстенсивного використання (за часом);
– показники інтенсивного використання (за потужністю).
Показники першого типу характеризують роботу обладнання за часом або за кількістю (охопленням); кількість обладнання; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і обладнання. Показники другого типу пов’язані з його виробітком (випуск продукції за 1 машино-годину), тобто визначають рівень використання потужності обладнання, його продуктивність.
Вихідними даними при аналізі екстенсивного використання обладнання є баланс робочого часу роботи обладнання.
Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:
– календарний фонд часу – максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);
– режимний фонд часу – (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);
– можливий фонд – відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;
– плановий фонд – час роботи обладнання за планом;
– фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.
Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного – можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового – резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.
Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:
– коефіцієнт використання календарного фонду часу;
– коефіцієнт використання режимного фонду часу;
– коефіцієнт використання планового фонду часу;
– коефіцієнт використання можливого фонду часу.
Сукупність фондів часу дає можливість проаналізувати час роботи обладнання. Порівняння календарного і режимного фондів часу дає можливості кращого використання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і можливого – за рахунок кращого використання обладнання за рахунок скорочення витрат часу на ремонт в робочий час.
З наведених даних таблиці 3.5 можна зробити висновки, що фактично календарний фонд часу складає 114,33 % до 2003 року і 102,06 % до 2005 року.
Таблиця 3.5
Аналіз використання обладнання за часом в ТЧ-3, тис.машиногод.
| Показники | 2004 рік | 2005 рік | 2006 рік | % виконання | |
| 1.Календарний фонд | 10258 | 11163 | 11728 | 114,33 | 105,06 |
| 2.Режимний фонд | 9000 | 9080 | 9100 | 101,11 | 100,22 |
| 3.Можливий фонд | 5800 | 6000 | 6150 | 106,03 | 102,50 |
| 4.Плановий фонд | 4000 | 3960 | 4020 | 100,50 | 101,51 |
| 5.Фактичний фонд | 4020 | 4000 | 4400 | 109,45 | 110,00 |
| 6.Коефіцієнти використання обладнання за часом 6.1. До календарного фонду 6.2. До режимного фонду 6.3. До можливого фонду 6.4 .До планового фонду | 0,392 0,446 0,693 1,005 | 0,358 0,441 0,666 1,01 | 0,375 0,484 0,715 1,095 | 95,66 108,52 103,17 108,95 | 104,75 109,75 107,36 108,42 |
Різниця між фактичним і плановим календарним фондом часу роботи обладнання є результатом відхилення надлишкового обладнання, яке планувалось продати. Режимний час складає 101,11 % 2003 року і 100,22 % 2005 року. Різний відсоток використання календарного (105,06 %) і режимного (100,22 %) фондів часу роботи обладнання свідчить про те, що фактично кількість робочих днів і коефіцієнт змінності були нижче передбачених планом. Можливий фонд часу склав 106,03 % до 2004 року і 102,50 % до 2005 року. В 2005 році на ремонт обладнання намічалося витратити 3080 тис верстато-годин (9080-6000), а в 2005 році 2950 ти верстато-годин (9100-6150), чи на 130 тис.верстато-годин менше (3080-2950). В 2004 році можливий фонд часу роботи обладнання склав 5800 тис. верстато-годин, а час, який необхідний по виробництву продукції, - 4000. Отже, у підприємства залишається 1800 тис. верстато-годин невикористаного часу (5800-4000), а в 2005 році -2040 тис. верстато-годин, в 2006 – 2130 тис. верстато-годин. Це свідчить про те, що у плані були вкладені позапланові простої обладнання. ТЧ-3 в 2004 році не використало 1780 тис. верстато-годин можливого часу (5800-4020), в 2005 – 2000, а в 2006- 1750.
Таким чином, загальна величина невикористаного і нераціонально використаного машино-часу в 2004 році склала 3580 тис.верстато-годин (1780+1800), в 2005 – 4040, в 2006 – 3880. Це свідчить про упущені можливості для підприємства.
Підприємству необхідно усилити контроль за раціональним використовуванням часу роботи устаткування. Доцільно застосовувати автоматизовані прилади контролю і обліку часу його роботи, що базується на використовуванні обчислювальної техніки.
3.4. Шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві
В ході аналізу ефективності використання основних засобів на Локомотивному Депо нами були виявлені такі недоліки:
– зниження фондовіддачі;
– коефіцієнт оновлення нижче коефіціента вибуття;
– нераціональне використання машино-годин.
Поряд з власне обліком, чи не першочерговим є забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Стосовно основних засобів, такий контроль має здійснюватись не тільки за фактами здійснення господарських операцій, але й бути у певній мірі прогнозним. Зокрема, в обліку основних засобів важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в одну, так і в іншу сторони спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за принципом відлуння відбивається на загальній ефективності виробництва.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв’язане зі значними інвестиціями: проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.