З метою запобігання завищенню обсягів резервування за вексельними операціями, а також зважаючи на точність визначення справедливої вартості векселя, запропоновано вдосконалену методику резервування за вексельними операціями.
Формуючи резерв на випадок можливих збитків від здійснення операцій з цінними паперами, банк забезпечує реальність подання показників фінансової звітності, застосовуючи на практиці основоположний принцип міжнародного обліку – принцип обачності. Передумовою формування резервів за операціями з векселями є необхідність врахування ризику неповернення основного боргу за цими активами. Сума сформованого резерву за векселями в портфелі на продаж повинна залежати лише від фінансового стану зобов`язаної за векселем особи без урахування зміни ринкової норми доходу за векселем. За наявності ризику за векселем, у дисертації доведено доцільність розрахунку суми резерву за наступною формулою:
R =
(1)де,
- оцінена величина майбутніх грошових потоків за векселем; –ринкова ставка доходу за векселем; – коефіцієнт ризику цінного папера (0,2; 0,5; 1,0 в залежності від класу емітента); – кількість періодів сплати відсотків; – період погашення цінного папера.Відповідно до запропонованої методики, суму переоцінки (уцінки, дооцінки) векселів за справедливою вартістю слід обліковувати на рахунку 5102 „Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж”. При її визначенні враховується зміна ринкової норми доходу за векселем. На рахунку 3190 „Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж” буде обліковуватись сума резерву, сформована за векселем внаслідок зміни класу емітента (зобов`язаної за векселем особи). Застосування даної методики унеможливлює безпідставне завищення обсягів резервування коштів за вексельними операціями.
В процесі опрацювання методики організації і змісту облікової процедури за вексельними операціями комерційних банків розроблено систематизований перелік та запропоновано зміст облікових номенклатур первинного та поточного обліку вексельних операцій; обґрунтовано внутрішній план рахунків обліку вексельних операцій; визначено принципи кодування векселів відповідно до номенклатур поточного обліку і внутрішнього плану рахунків; розроблено систему взаємопов’язаних облікових регістрів, що забезпечують підвищення рівня контрольованості вексельних операцій.
У третьому розділі «Організація та методика контролю вексельних операцій» досліджено питання організації і методики контролю вексельних операцій, визначено особливості його здійснення в умовах застосування електронних інформаційних технологій.
В дисертаційній роботі доведено, що система внутрішнього контролю вексельних операцій має особливості, які визначаються подвійною природою векселя (як цінного папера та як зобов`язання). Внаслідок чого необхідне застосування специфічних прийомів і способів встановлення юридичної сили векселя та законності вексельних операцій.
Поділ внутрішнього контролю з точки зору часового фактора на попередній, поточний та заключний обґрунтовується періодом здійснення контрольних процедур. Вивчення змісту кожного виду контролю дозволяє встановити, що найефективнішим для операцій банків з векселями є попередній контроль на стадії ухвалення рішення про здійснення тієї або іншої вексельної операції.
Для забезпечення ефективної організації внутрішнього контролю вексельних операцій визначено склад об’єктів контролю; розроблено схему взаємодії суб’єктів внутрішнього контролю; виокремлено етапи здійснення внутрішнього контролю вексельних операцій, які розкривають завдання контролю, порядок та особливості застосування методичних прийомів попереднього та поточного контролю вексельних операцій.
У розробленій методиці внутрішнього контролю операцій банків з векселями органічно поєднано методичні прийоми попереднього та поточного контролю вексельних операцій, що дозволяє отримати оперативну інформацію, необхідну для прийняття оптимальних управлінських рішень в умовах розвитку вітчизняного ринку векселів.
Пропозиції щодо організації і методики внутрішнього контролю вексельних операцій включають алгоритм оцінки ризику вексельних операцій (рис.2).
Рис. 2. Алгоритм оцінки ризику вексельних операцій
Основні положення методики попередньої оцінки ризику операцій банків з векселями базуються на результатах аналізу фінансових звітів та визначенні інтегральних показників оцінки фінансового стану підприємств-векселедавців та (або) інших зобов’язаних за векселем осіб. Алгоритм обчислення інтегрального показника включає нормативні значення окремих коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності, розраховані автором з урахуванням галузі діяльності підприємства-векселедевця.
Оцінку ризику вексельних операцій пропонуємо здійснювати з урахуванням наявності зобов’язаних осіб, кожна з яких виступає гарантом за даним векселем (ризик за індосованими векселями буде тим меншим, чим більше осіб індосувало вексель).
Запропонована методика оцінки ризику вексельних операцій дозволить комерційним банкам оперативно аналізувати фінансовий стан підприємств-векселедавців, приймати виважені управлінські рішення щодо оптимального формування та використання фінансових ресурсів.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення актуального завдання з удосконалення бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій банків з векселями. Це дало змогу сформулювати висновки теоретичного та прикладного характеру відповідно до поставленої мети та завдань дослідження, а саме:
1. В процесі дослідження місця та ролі вексельних операцій в системі управління фінансовими ресурсами банків України, уточнено сутність та поняття фінансових ресурсів як універсального виду ресурсів, що формується шляхом використання як власного капіталу так і коштів у зобов’язаннях, у тому числі коштів на депозитних рахунках, які трансформуються в оборотні та необоротні активи банківської установи відповідно до напрямків її стратегічного розвитку. Обґрунтовано пріоритетність здійснення вексельних операцій з урахуванням суттєвості їх впливу на фінансові результати діяльності банку.
2. В розвиток класифікації векселів запропоновано враховувати такі критерії: за видом векселя; за терміном повернення основного боргу; за способом виплати доходу; за валютним номіналом; за наявністю зобов’язання; за порядком володіння; за характером платежу. Рекомендовані додаткові класифікаційні ознаки (за порядком володіння, за характером платежу) дозволять оптимізувати облік та контроль вексельних операцій, шляхом врахування їх особливостей при відображенні в облікових регістрах та забезпечити адекватність прийняття оптимальних управлінських рішень.