Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:
- перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;
- перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.
Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:
- рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;
- необхідний рівень висновку;
- кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою. Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним. Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
| Елементи | Внутрішній аудит | Зовнішній аудит |
| Коло питань | Визначається керівництвом підприємства, де працює внутрішній аудитор, або відповідно до плану | Передбачено законом або на прохання підприємства - замовника |
| Об'єкт перевірки | Визначається керівництвом підприємства, де працює аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення збитків | Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності |
| Методи | Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок | |
| Звітність | Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським відділом | Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника |
Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, тобто аудитор оформляє результати своєї перевірки у вигляді висновку і звіту. Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Національний норматив Аудиторської палати України №26 "Аудиторський висновок" розроблено на основі міжнародних норм, законодавства і стандартів України, що регулюють аудиторську діяльність. Відповідно до міжнародних нормативів аудиту та статей Закону України "Про аудиторську діяльність", аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі аудиторських доказів для формування свого висновку про перевірену фінансову інформацію. Висновок аудитора призначений для широкого кола користувачів, його оприлюднення є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт клієнта як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, правилам ведення
Бухгалтерського обліку і є достовірним.
Складання аудиторського звіту - процес доволі складний. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин і результатів дослідження господарських операцій, його форма у зв'язку з цим може бути довільною, він не є офіційним аудиторським документом, а призначений виключно для клієнта і може бути оприлюднений тільки з його дозволу.
Аудиторський звіт за обсягом більш розширений документ, а висновок - стислий і короткий. Залежно від мети складання аудиторський висновок може мати кілька призначень. Насамперед це змістовний, цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про звіт підприємства, разом з тим висновок є правовим актом, оскільки у визначених законодавством України випадках лише звіт дає інформацію про результати роботи підприємства, яка може розглядатися акціонерами на своїх зборах. Результати аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітко викладене письмове уявлення про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається у довільній формі. Заголовок аудиторського висновку містить запис про те, що аудиторську перевірку здійснює незалежний аудитор (аудитори), та назву фірми або аудитора, який проводив аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних причин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Аудитор повинен надати вичерпну інформацію, необхідну для цілей аудиту. Дані перевірки повинні свідчити про її адекватність та достовірність. Фінансову звітність потрібно складати належним чином.
Висновок до розділу 3
Для перевірки та контролю фінансово-господарської діяльності підприємств запрошують аудиторські перевірки, незалежними аудиторськими фірмами, які дають можливість вчасно виявити порушення, пов’язані з недотриманням тих чи інших законів та нормативних актів, при нарахуванні податків та перерахуванні їх до бюджету
Незалежність міркувань аудитора - обов'язкова вимога об'єктивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, зібрана інформація не є достатньою і доказовою.
Висновки та пропозиції
Ринок послуг посідає значне місце у процесі розвитку економіки. Позитивним явищем для Київської області є стабільний розвиток сфери послуг. Ця галузь постійно розвивається, створює нові робочі місця і дає значні прибутки. З метою оптимізації національного механізму регулювання участі України в роботі міжнародного ринку послуг, необхідне комплексне узгодження цілей розвитку окремих галузей і структурних підрозділів економіки й міжнародних зобов’язань держави, її очікувань від інших держав щодо їх процедур регулювання торгівлі з нашою країною.
Соціальна інфраструктура-система галузей народного господарства - це діяльність яких, спрямована на задоволення соціально-культурних, духовних, та інтелектуальних потреб людини. Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей ( охорона здоров’я, освіта,культура, фізична культура) де комерційна діяльність свідомо обмежена. Закони України, нормативно - правові акти, літературні видання, періодична преса – це не повний перелік джерел, де можна знайти відповідь, на хвилюючі питання підприємців з господарській діяльності. З розвитком Інтернет - мережі з*явилися більші можливості для здобуття будь якої інформації, як для підприємців так і для інших верств населення, яких цікавить бізнес та навчання.
Вірно оформлені документи на виконанні роботи та отриманні послуги, є підтвердженням того, що їх дійсно виконано та отримано. Це є важливим не лише замовнику але і виконавцю, для юридичного захисту своїх прав та своїх обов’язків перед замовником. Та головним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати. Класифікація витрат і доходів за різними ознаками забезпечує більш глибоке вивчення їх складу та характеру, дає змогу використовувати економічно обґрунтовані напрями їх групування в практиці економічної роботи, чи розрахунок собівартості певного продукту в даному разі послуги, що і являє собою калькуляцію. Відносно новим для вітчизняної практики є метод «директ-костінг», сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості обсягу прямих витрат, а накладні витрати відносяться безпосередньо на рахунок реалізації. Обчислюючи собівартість з метою визначення ціни продажу і прогнозування подальшого виробництва даного продукту, накладні витрати додаються до скороченої собівартості в межах існуючого ліміту за встановленими нормами. Але в установах, організаціях для різних видів продукції можуть застосовуватись різні методи обліку витрат калькулювання.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати як податкову так і фінансову звітність. Вірне відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, дає можливість фінансовій звітності бути не лише достовірній та прозорливій, а вірно визначити собівартість одиниці продукції для ціноутворення, проконтролювати витрати й визначити прибуток. А це в свою чергу відображається на дивідендах, які отримують акціонери у відсотках від прибутку.
Фінансова звітність являється обов’язковою для всіх суб’єктів господарської діяльності не лише для відображення її фінансових показників, та надання інформації внутрішнім і зовнішнім користувачам, але і для статистичного аналізу. Основними завданнями органів державної статистики є: - реалізація державної політики в галузі статистики - збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах. Достовірність поданої фінансової звітності підтверджується незалежним аудитором, для обов’язкового її подання до Державної Комісії цінних паперів та фондового ринку ( далі – ДКЦПФР ). Для перевірки та контролю фінансово-господарської діяльності підприємств запрошують аудиторські перевірки, незалежними аудиторськими фірмами, які дають можливість вчасно виявити порушення, пов’язані з недотриманням тих чи інших законів та нормативних актів, при нарахуванні податків та перерахуванні їх до бюджету.