1) прямолінійний;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивний;
Бухгалтерські записи з нарахування амортизації є такими:
а) віднесення витрат на амортизацію до певної статті витрат відповідно до сфери використання нематеріального активу (у разі застосування тільки рахунків класу 9):
Дебет 23 “Виробництво”
Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”
Дебет 92 “Адміністративні витрати”
Дебет 93 “Витрати на збут”
Дебет 94 “Інші витрати операційної діяльності”
Дебет 97 “Інші витрати”
Дебет 99 “Надзвичайні витрати”
Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”
б) включення витрат на амортизацію до вартості певного необоротного активу.
Наприклад, нарахування амортизації на нематеріальний актив, який використовується у ході виконання робіт, пов’язаних з капітальними інвестиціями:
Дебет 15 “Капітальні інвестиції”
Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”
При застосуванні рахунків класу 8 запис з нарахування амортизації матиме вигляд:
Дебет 833 “Амортизація нематеріальних активів”
Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”
Дебет 23 “Виробництво”
Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”
Дебет 92 “Адміністративні витрати
Дебет 93 “Витрати на збут”
Дебет 94 “Інші витрати операційної діяльності”
Дебет 97 “Інші витрати”
Дебет 99 “Надзвичайні витрати”
Кредит 833 “Амортизація нематеріальних активів”
Особливістю відображення амортизації в бухгалтерському обліку є нарахування амортизації на: безоплатно одержані нематеріальні активи ; нематеріальні активи, придбані (створені) за рахунок цільового фінансування При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані нематеріальні активи одночасно визнається дохід від безоплатно одержаних активів .
Термін експлуатації та метод амортизації нематеріального активу оцінюються на кожну дату балансу на предмет відповідності новим умовам використання активу.
Переоцінка нематеріальних активів
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів щодо яких існує активний ринок.
Основні правила переоцінки: у разі переоцінки окремого об’єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить даний об’єкт (за виключенням тих щодо яких не існує активного ринку); якщо проведена переоцінка об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають переоцінці з періодичністю, яка залежить від того наскільки суттєво відрізняється залишкова вартість активу від його справедливої вартості.
Вибуття нематеріальних активів
Нематеріальні активи можуть вибути внаслідок списання за непридатністю, реалізації (продажу), безоплатної передачі, внесення до статутного капіталу інших підприємств тощо. У разі продажу нематеріальних активів:
Дебет 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”
Кредит 12 “Нематеріальні активи”
Література [першоджерела 1,6, 12,13,29; основна 38,39; додаткова 1,3]
Лекція 7. Облік запасів
1. Виробничі запаси: визначення і класифікація
2. Оцінка і вибуття запасів
3. Облік запасі
4. Відображення запасів у звітності та їх переоцінка
1.Виробничі запаси: визначення і класифікація
Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які
підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання в ході нормального операційного циклу. Вони поділяються на:
- сировину – придбані або отримані іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які знаходяться у власності підприємства і призначені для подальшої переробки;
- основні й допоміжні матеріали;
- комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).
Тварини на вирощуванні та відгодівлі – це дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі; тварини, вибракувані з основного стада та прийняті від населення для реалізації; молодняк тварин; птиці; звірі; кролі та сім’ї бджіл.
Незавершене виробництво – це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.
Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на незакінчену обробкою продукцію.
Для підприємства, що надає послуги, незавершене виробництво включає витрати з надання послуг щодо яких підприємство ще не визнало дохід.
Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно–правовим актом.
Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.
Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”.З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.
Наприклад: 201.1 “Сировина й матеріали на складі”;
201.2 “Сировина й матеріали в дорозі”;
201.3 “Сировина й матеріали в переробці”.
Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”.
2.Оцінка і вибуття запасів
Первісна вартість запасів, придбаних за плату, – це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
· суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
· суми ввізного мита;
· суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
· транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
· інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать:
- прямі матеріальні витрати,
- прямі витрати на оплату праці,
- інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів
Питання щодо переходу права власності на запаси при їх вибутті вирішується аналогічно, як і при надходженні запасів.
Згідно з ПБО 9 оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:
1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2) середньозваженої собівартості;
3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
5) нормативних затрат;
6) ціни продажу.
3.Облік запасів
Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.
Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”.З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.
Наприклад: 201.1 “Сировина й матеріали на складі”;
201.2 “Сировина й матеріали в дорозі”;
201.3 “Сировина й матеріали в переробці”.
Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”.
4.Відображення запасів у звітності та їх переоцінка
Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут (п.26 ПБО 9).
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Одночасно суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців зараховуються на позабалансовий рахунок. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду з одночасним списанням такої заборгованості з позабалансового рахунку.
Література [першоджерела 1,6, 12,13,29; основна 38,39; додаткова 1,3]
Лекція 8. Облік готової продукції, товарів та реалізації.