Бюджетне планування на акціонерних товариствах (стр. 6 из 7)
Відхилення внаслідок діяльності є результатом дій персоналу чи конкретних подій (зміна попиту, коливання цін).
При наявності значних відхилень у залежності від їхніх причин можливі два альтернативних рішення:
1) коректування або перегляд бюджету, якщо результати контролю свідчать, що виконувати його далі недоцільно.
2) внесення відповідних коректив у дії, щоб забезпечити досягнення запланованої мети.
Звіт про виконання бюджету забезпечує можливість контролю в умовах коректного зіставлення фактичних і бюджетних даних. Справа в тім, що зведений бюджет є статичним (постійний), оскільки складений тільки для одного рівня майбутньої діяльності[16,180].
Бюджет, який враховує можливі варіанти зміни обсягу діяльності в межах релевантного діапазону, називають гнучким, або динамічним бюджетом. Такий бюджет необхідний, в першу чергу, для аналізу тих витрат, які включають постійну і змінну складові (виробничі накладні, витрати на збут, адміністративні). Він складається виходячи із залежності:
Загальна сума витрат = Постійні витрати + (Фактичний обсяг виробництва * Змінні бюджетні витрати на одиницю діяльності).
Такий бюджет може бути розрахований на декілька рівнів діяльності в межах релевантного діапазону.
Використання гнучкого бюджету (він може складатися як до початку бюджетного періоду, так і в процесі діяльності або ж при підбиванні підсумків) дає можливість порівняти фактичні дані як із статичним, так і з гнучким бюджетом і визначити два види відхилень: за рахунок обсягу діяльності і за рахунок ефективності. Відхилення за рахунок обсягу діяльності характеризують результативність роботи, а відхилення фактичних даних від гнучкого бюджету — ефективність роботи підприємства (рис.4.2). Для поглибленого аналізу відхилень необхідно їх визначити, за кожною статтею бюджету і пояснити причини відхилень.
Рис. 4.2. Схема аналізу відхилень з використанням гнучкого бюджету
Так, відхилення прибутку за рахунок зміни окремих факторів за допомогою гнучкого бюджету розраховують аналогічно факторному аналізу методом обчислення різниць:
1) загальне відхилення = фактична сума прибутку — бюджетна (планова, нормативна) сума прибутку;
2) відхилення за рахунок зміни обсягу реалізації = прибуток, визначений гнучким бюджетом — прибуток початкового (старого) бюджету;
3) відхилення за рахунок зміни середньої ціни реалізації = фактичний обсяг продаж (виручка) — фактичний обсяг реалізації за плановими цінами = фактичний обсяг реалізації — скоригований обсяг реалізації;
4) відхилення за рахунок економії (перевитрати) матеріалів на одиницю продукції = (фактичні витрати матеріалів — нормативні витрати на фактичний обсяг виробництва) * нормативна ціна одиниці матеріалів = (фактичні витрати матеріалів на одиницю продукції — нормативні витрати на одиницю продукції) - фактичний обсяг виробництва * нормативну (бюджетну) ціну одиниці матеріалів;
5) відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = фактичні витрати на матеріали — (фактична кількість витрачених матеріалів • планова ціна одиниці матеріалів) = (фактична ціна — планова ціна) - фактичну кількість витрачених матеріалів;
6) відхилення за рахунок зміни ефективності прямих витрат праці, яка характеризує рівень продуктивності праці або трудомісткості продукції = (фактичні витрати праці — нормативні витрати праці на фактичний обсяг продукції) • нормативний рівень оплати праці = (фактичні витрати праці на одиницю продукції — нормативні витрати праці на одиницю продукції) • фактичну кількість проданої продукції • нормативну ставку оплати за одиницю праці (годину, день тощо);
7) відхилення за рахунок зміни ставок оплати праці = фактичні витрати на оплату праці – (фактичні прямі витрати праці • нормативну ставку оплати одиниці праці) = (фактична ставка оплати одиниці праці – нормативна ставка одиниці праці) • фактичні затрати прямої праці у кількісних вимірниках;
8) відхилення за рахунок відхилення постійних накладних витрат = фактична сума постійних витрат – планова (нормативна) сума таких витрат.
Методика аналізу відхилень залежить від системи калькулювання витрат, яку застосовує підприємство при складанні внутрішньої звітності: на основі повної собівартості чи на основі змінних витрат. Але і в одному, і в другому випадку необхідно виділяти змінні витрати і аналізувати їх окремо від постійних.
Такий аналіз дає можливість об'єктивно оцінити результати роботи та їх залежність від окремих факторів[6,305].
РОЗДІЛ 5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Перехід нашої країни до ринкової економіки є оздоровлення фінансового стану більшості підприємств багато в чому залежить від рівня й постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів та їх відповідність матеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічних важелів, органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджменту економікою підприємства.
На даний момент, коли система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільність фінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом із тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобів фінансового забезпечення розвитку підприємства.
На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесу фінансові плани, як і планування взагалі не складаються. Підприємці вважають що це є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складання планів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонування господарюючого суб’єкта.
Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах:
1. високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов’язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);
2. незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;
3. відсутність ефективної нормативно – правової бази вітчизняного бізнесу.
На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв’язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:
- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;
- виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;
- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;
- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.
Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов’язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку.
Як виявляється на практиці, підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та економічну діяльність, адже фінансове планування це реальна економія грошей і часу.
Шляхи вдосконалення бюджетного планування на підприємстві:
1. Використання при бюджетному плануванні достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю. Слід використовувати такі джерела інформації:
- постанови директивних органів із питань розвитку галузі;
- державні закони;
- вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи);
- результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв’язків та укладення договорів поставок та надання послуг;
- інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній);
- матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства.
2. Наукова обґрунтованість планування, яка передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.
3. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.
4. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон’юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов’язаними із ними.