Бухгалтерський облік 2 (стр. 17 из 21)

- прямі,

- непрямі.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість певного виду продукції.

Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції. Вони відносяться одразу до кількох, або всіх виробів. До них відносяться загальновиробничі витрати, загальна сума яких підлягає розподілу між видами продукції.

До складу прямих матеріальних витрат відноситься вартість сировини та основних матеріалів, які утворюють основу продукції, що виробляється, покупних полу фабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції (робіт, послуг).

До складу прямих витрат на оплату праці відносяться заробітна плата та інші виплати робітникам, які зайняті на виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, якщо їх можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції.

До складу інших прямих витрат відносяться всі інші виробничі витрати, які пов’язані з виробництвом конкретних видів продукції, зокрема, відрахування на соціальне страхування, плата за оренду та амортизація спеціального обладнання та інші витрати.

Загальновиробничі витрати включають у себе витрати на управління виробництвом (оплата праці апарата управління цехами, ділянками; відрахування на соціальні заходи від зарплати апарата управління; витрати на службові відрядження персоналу цехів та інші), амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на ремонт, утримання, експлуатацію, оренду основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень та інші витрати на обслуговування виробничого процесу.

За ступенем впливу обсягів виробництва на рівень витрат:

- постійні,

- змінні.

Постійні – це витрати, сума яких не змінюється, або змінюється незначно в зв’язку із зміною обсягу виробництва. Наприклад, витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітна плата керівників підприємства тощо.

Змінні витрати – це витрати, величина яких залежить від обсягів виробництва. Наприклад, витрати сировини та матеріалів, які складають основу продукції; заробітна плата основних робітників, які виробляють продукцію; витрати палива для надання руху виробничому обладнанню.

За календарними періодами:

- витрати поточного періоду,

- витрати майбутніх періодів.

2. Характеристика рахунків, на яких обліковуються витрати діяльності.

2.1. Рахунки, призначені для обліку витрат, які включаються у собівартість виробництва.

Для обліку процесу виробництва використовуються наступні

рахунки:

23 “Виробництво”;

91”Загальновиробничі витрати”;

24 “Брак у виробництві”;

26 «Готова продукція»;

90 «Собівартість реалізації»

За відношенням до балансу рахунок 23 “Виробництво” є активним. За призначенням він калькуляційний, тому що на ньому визначається собі вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Залишок відображує так зване незавершене виробництво (НЗВ) - суму витрат на виробництво продукції, яка залишилася у виробничих підрозділах як незавершена на кінець (початок) місяця . Для визначення величини незавершеного виробництва підприємства проводять у цехах інвентаризації на кінець місяця. В дебеті рахунку відображуються витрати, які виникли протягом місяця в зв’язку з виробництвом продукції, в кредиті - сума фактичної собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг), яка розраховується наприкінці місяця за наступною формулою:

Фактична собівартість НЗВ на початок Витрати за НЗВ на кінець

готової продукції = місяця + місяць - місяця

У загальному вигляді зміст рахунку 23 “Виробництво “ можна представити наступною схемою:

Д 23 “Виробництво” К

НЗВ на початок місяця

Фактична собівартість готової

продукції

- Прямі матеріальні витрати;

- Прямі витрати на оплату

праці;

- Інші прямі витрати;

- Загальновиробничі витрати

Оборот за місяць Оборот за місяць

НЗВ на кінець місяця

Рис. 1. Схема рахунку 23 “Виробництво”.

Аналітичний облік до рахунку 23 “Виробництво” ведеться за виробничими підрозділами, за видами виробництва, за видами продукції, що виробляється.

Прямі витрати відносяться безпосередньо у дебет рахунку 23 “Виробництво”, а непрямі спочатку збираються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, а потім розподілюються між видами продукції та списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється згідно з вимогами Стандарту № 16 “Витрати” пропорційно встановленій на підприємстві базі розподілу - часу роботи обладнання, зарплаті основних робітників, обсягу діяльності, прямим витратам. Для розподілу загально виробничих витрат суттєве значення має класифікація витрат на змінні та постійні. Змінні витрати розподілюються пропорційно фактичним показникам, які прийняті за базу розподілу. Постійні витрати можуть бути віднесені на собівартість виробленої продукції тільки у межах їх нормативного рівню, який визначається виходячи з нормальної потужності підприємства.

Нормальна потужність – це середній обсяг виробництва, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства на протязі кількох років чи операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Таке обмеження є необхідним для запобігання можливого впливу на собівартість продукції непередбачених постійних загальновиробничих витрат. Таким чином, якщо запланований обсяг виробництва за період не був досягнутий, то частина постійних загальновиробничих витрат не може бути розподілена між видами продукції, а відноситься на збільшення собівартості реалізованої продукції.

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” є активним. За своїм призначенням він збірно-розподільний, тому що в дебеті збираються суми витрати, які наприкінці кожного місяця списуються:

у дебет рахунку 23 “Виробництво” – розподілені витрати,

у дебет рахунку 90 “Собівартість реалізованої продукції” – нерозподілені витрати.

Залишків на даному рахунку не буває.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за виробничими підрозділами, за статтями витрат, які відображають їх зміст та напрям, наприклад, витрати на утримання апарату управління цеху, витрати на оплату службових відряджень, амортизація основних засобів цехового призначення та інші.

Рахунок 24 “Брак у виробництві” є активним. В дебеті відображується собівартість браку, що був виявлений у виробництві та не підлягає виправленню, а також витрати на виправлення браку, в кредиті – суми оприбуткованих відходів від браку, суми, які відшкодовуються винуватцями браку, а також списання суми остаточних збитків від браку на собівартість продукції - у дебет рахунку 23 “Виробництво”.

Для обліку руху готової продукції передбачено використання рахунку 26 “Готова продукція”. Рахунок 26 “Готова продукція” є активним по відношенню до балансу. Залишок рахунку відображує суму вартості готової продукції, яка знаходиться на складі підприємства та підлягає продажу. В дебеті рахунку відображується надходження готової продукції з цеху на склад, в кредиті – списання фактичної собівартості реалізованої продукції. Рух готової продукції на рахунку 26 “Готова продукція” відображується в оцінці за фактичною собівартістю її виробництва. Для визначення собівартості реалізованої продукції підприємства застосовують один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених Стандартом № 9 “Запаси” :

- Метод ідентифікованої собівартості;

- Метод середньозваженої собівартості;

- Метод ФІФО;

- Метод ЛІФО;

- Метод нормативних витрат.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за окремими найменуваннями у кількісно-вартісному вираженні, причому в двох оцінках – за обліковими (продажними чи плановими) цінами та за фактичною собівартістю.

Рахунок 90 ”Собівартість реалізації” призначений для відображення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). В дебеті відображується фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) з кредиту рахунків 26 “Готова продукція” , 23 “Виробництво” та 28 “Товари”. В кредиті – списання собівартості реалізації на фінансовий результат в дебет рахунку 79 “Фінансовий результат”.

2.2. Рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які не включаються у собівартість

У процесі діяльності підприємство здійснює різноманітні витрати, які не включаються у собівартість продукції (робіт, послуг). Вони пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу (витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизація основних засобів загальногосподарського призначення, витрати на охорону праці та інші), реалізацією продукції, або виникають в ході операційної діяльності, але носять характер збитків (наприклад, нестачі товарно-матеріальних цінностей). Для обліку цих витрат використовуються рахунки: 92 “Адміністративні витрати”, 93 «Витрати на збут» та 94 “Інші операційні витрати”. Це активні рахунки, по дебету яких протягом звітного періоду (місяць, квартал чи рік) накопичуються витрати, а наприкінці періоду вони списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

3. Формування собівартості продукції (робіт, послуг).