2) перевірка правильності оцінки дебіторської заборгованості;
3) підтвердження реальності розміру дебіторської заборгованості;
4) перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;
5) перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, векселями тощо);
6) перевірка правильності представлення та розкриття інформації про дебіторську заборгованість у звітності.
Джерелами інформації для перевірки дебіторської заборгованості є первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки, касові та банківські документи, договори, реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків відповідної форми обліку.
Початковим етапом аудиторської перевірки дебіторської заборгованості є збір загальної інформації щодо реалізації продукції та дебіторську заборгованість, виконання аналітичних процедур. Аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупців продукції. Перевіряють дані активу Балансу за відповідними розрахунками (рах. 16,36,37,38,63) та порівнюють з даними журналів і відомостей на певну дату.
Наступним важливим кроком аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості. Правильна оцінка системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта дасть можливість аудитору розробити програму аудиту, визначити кількість, види та обсяг аудиторських процедур. Аудитору слід оцінити величину індивідуального аудиторського ризику з перевірки дебіторської заборгованості, тобто з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості, можуть залишитись невиявленими і вплинуть на достовірність всієї фінансової звітності.
На основному етапі аудиту, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями достовірності фінансової звітності.
Оцінюючи повноту інформації щодо дебіторської заборгованості, потрібно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, занесені у книгу (журнал) продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті, що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість (табл. 14).
При перевірці фактичної наявності аудитору потрібно впевнитись у реальному існуванні дебіторської заборгованості, а саме в тому, щоб продукція, товари, які не були передані покупцям до кінця року, помилково чи навмисно, не були включені в реалізацію та до дебіторів (наявність фіктивних продаж). Слід проконтролювати, чи не було платежів, які незаконно привласнені або записані в невірному фінансовому періоді. Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.
Для отримання доказів за критерієм "право власності" аудитор зобов'язаний переконатися, що вся відображена дебіторська заборгованість належить саме підприємству-клієнту. Слід розглянути можливість занесення в сальдо дебіторів заборгованості по приватних операціях (наприклад, керівництва) або по продажах, що належать іншим підприємствам.
Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості аудитору потрібно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. У валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю.
Оскільки у складі загальної дебіторської заборгованості можуть мати місце сумнівні та безнадійні борги, аудитор повинен впевнитись у додержанні принципу обережності. Тому важливим аспектом перевірки є списання безнадійних боргів як таких, по яких існує впевненість у неповерненні їх боржником або за якими минув строк позовної давності.
Перевіряючи правильність відображення операцій у обліку аудитор перевіряє правдивість, точність відображення сум дебіторів на дату складання звітності в Балансі. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів.
Критерій законності передбачає перевірку законності здійснення операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодавчим актам та нормативним документам.
Перевірка за критерієм «розподіл між звітними періодами» передбачає контроль аудитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до нього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені [8].
4.3 Методика аудиту зобов’язань суб’єкта господарювання
Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов'язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками: договори купівлі-продажу, накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти приймання робіт, послуг, податкові накладні, зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, вантажно-митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.
При перевірці розрахунків за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та платежів.
Джерелами інформації для проведення перевірки операцій по рахунках з оплати праці є: накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листи з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, складська документація щодо оприбуткування продукції, акти приймання виконаних робіт, маршрутні листи, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, видаткові касові ордери, відрядні довідки, розрахунки бухгалтерії, відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати, регістри обліку за рах. 66.
Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахунково-платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення, регістри обліку за рах. 65.
Основними первинними документами, якими користується аудитор для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків з учасниками: є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки, розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.
При перевірці розрахунків підприємства за іншими операціями джерелами інформації для аудитора виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки-фактури, розрахунки бухгалтерії тощо. Також джерелами інформації для аудитора при перевірці зобов'язань підприємства є облікові регістри (табл. 4.1) .
Таблиця 4.1
Розкриття інформації про зобов’язання в облікових регістрах та фінансовій звітності
| Шифр та назва рахунку | Регістри облікуй | Номер рядка |
| 60 "Короткострокові кредити банків" | Журнал 2 | 500 |
| 61 "Поточна заборгованість за, довгостроковими зобов'язаннями" | Журнал 3 | 510 |
| 62 "Короткострокові векселі видані" | Журнал 3, відомість 3,4 | 520 |
| 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" | Журнал 3, відомість 3,3 | 530 |
| 64 "Розрахунки за податками й платежами» | Журнал 3, | 170, 550, 560 |
| 64 "Розрахунки за податками і платежами" | Журнал 3, відомість 3,6 | 170, 550, 560 |
| 65 "Розрахунки за страхуванням " | Журнал 5, 5-А | 570 |
| 66 "Розрахунки з оплати праці" | Журнал 5, 5-А | 580 |
| 67 "Розрахунки з учасниками " | Журнал 3 | 590 |
| 68 "Розрахунки за іншими операціями" | Журнал 3, відомість 3,5 | 200, 540, 600. 610 |
Аудиторська перевірка розрахунків з постачальниками підрядниками проводиться в такій послідовності:
1. Визначення переважаючого порядку розрахунків постачальниками і підрядниками, тобто аудитор одержує список постачальників із зазначенням сум заборгованості клієнта пере-ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи.
2. Перевірка попередньо проведених інвентаризації: кредиторської заборгованості. Аудитор ознайомлюється та аналізує матеріали проведених інвентаризацій розрахунків. Якщо дані відсутні, то аудитор вимагає від підприємства - клієнта проведенні інвентаризації, це надає можливість аудитору виявити реальний стан кредиторської заборгованості.
3. Оцінка правильності відображення в обліку зобов'язань. Для цього аудитор перевіряє наявність відповідних договорів, встановлює правильність формування статей балансу, як: відображають дані по розрахунках з постачальниками підрядниками. При цьому аудитор вивчає дані облікових регістрів уточнює відповідність залишку по рахунку 63 відображеного у Головній книзі, залишку аналітичного обліку в журналі №3. У разі значної кількості операцій аудитор застосовує вибірковий епосі? дослідження, і при цьому перевіряє:
• рахунки постачальників і повноту оприбуткуванні матеріальних цінностей. Аудитор проводить перевірку, звіряючи рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського і бухгалтерського обліку;