Результати перевірки свідчать, що в облікових регістрах (машинограмах, Головній книзі) господарські операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку вірно.
Аудитором повинна бути здійснена перевірка відповідності даних готівкових коштів на поточному рахунку, Головній книзі та журналу № 1 та відображена в робочому документі.
У випадку відхилень, встановлених при перевірці розрахункових операцій на поточних рахунках банку та підприємств, аудитор повинен зробити відповідні висновки.
Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування готівки за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах та із даними виписки.
При цьому за документами по оприбуткуванню запасів перевіряють їх повноту і правильність оприбуткування. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, необхідно провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.
Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.
Перевіркою правильності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.
Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.
Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.
Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово- господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.
З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установи банку і підприємства поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правової форми і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання з ними.
Крім цього Положення існують ще декілька документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством в установі банку. До них належать: 1. Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року №69;
2. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.96р. № 51; 3. Наказ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями;
4. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.95 р. №265/95-ВР із змінами і доповненнями;
5. Наказ ДПАУ «Про затвердження нормативно-правових актів» від 01.12.00 р. № 614 [45].
Аудитор під час перевірки порядку відкриття клієнтам банків поточних, депозитних і кредитних рахунків у національній чи іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України послуговується Інструкцією № 3.
Кожному банку з моменту реєстрації, тобто видачі ліцензії, відкривається кореспондентський рахунок 1200 А "Кореспондентський рахунок у Національному банку України". Першими сумами на цей рахунок є внески засновників у статутний капітал банку під час його створення. Ці кошти акумулюються на тимчасовому рахунку до моменту одержання ліцензії, а потім перераховуються на постійний кореспондентський рахунок.
Між банками і клієнтами укладається договір на банківське розрахунково-касове обслуговування. Під час перевірки виписок із кореспондентського рахунку в НБУ аудитор повинен пам'ятати, що для НБУ цей рахунок пасивний, і кредитове сальдо означає суму заборгованості його перед банківською установою. Для банківської установи цей рахунок активний, сальдо дебетове й означає суму вільних грошей банку на звітну дату, оборот за дебетом — суми, зараховані за звітний період; оборот за кредитом — списано коштів за цей же період часу.
Виписка з кореспондентського рахунка 1200 А обробляється наприкінці кожного дня; ці дані входять до складу оборотів і сальдо операційного дня. Залишок за рахунком 1200 А і його збільшення визначає сталість фінансового стану банку, його можливість сплатити борги, тобто сприяє підвищенню коефіцієнта ліквідності балансу банку. Однак трапляються випадки, коли суми, списані з кореспондентського рахунка, перевищують суми залишку та надходжень, що негативно впливає на фінансовий стан як банку, так і клієнта (клієнт несе штрафи, збитки). При закритті поточного рахунка клієнта у банківській установі залишки коштів у інший банк не передаються, а зараховуються на рахунок 351 "Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку", з якою погашуються борги перед банком, а різниця перераховується за заявою клієнта на рахунок в іншому банку. Забороняється здійснювати видаткові операції з відкритих клієнтами особових рахунків за рахунками 351, 352, 354, 355, 361, 362, 364, 365, 3631 П [30].
На рахунку 611 "Комісійні доходи за операціями з клієнтами" враховуються: комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (рахунок 6110 П); комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів (рахунок 6111 П); комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів (рахунок 6113 П); комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів (рахунок 6114 П); комісійні доходи від довірчого обслуговування клієнтів (рахунок 6116 П); комісійні доходи за позабалансовими операціями з клієнтами (рахунок 6118 П); інші комісійні доходи за операціями з клієнтами (рахунок 6119 П).
Перелічені рахунки слід використовувати для обліку комісійних доходів за операціями з клієнтами щодо ведення рахунків клієнтів, за довірчими операціями тощо. При цьому необхідно користуватися відповідними положеннями або затвердженими нормативами про стягнення комісійних доходів з клієнтів і перевіряти правильність розрахунків з клієнтами [30].
У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат.
2.2 Аудит проведення операцій на рахунках у банку
Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках рахунком.
Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Така взаємозвірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами суті проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежу фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів та договори, положення тощо.
При перевірці правильності відображення у бухгалтерському обліку банківських операцій аудитор повинен пам’ятати про типові порушення, можливі у процесі ведення банківських операцій. До них відносять:
- відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операції;
наявність документів, не оформлених відповідно до вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документах банківських відміток);
- відсутність додатків до платіжних документів, які були підставою для здійснення господарських операцій:
повнота зарахування готівки на рахунки в банку;
- невідповідність даних у платіжних дорученнях, що зберігаються у справах підприємства, яке перевіряється, фактичним перерахуванням коштів (це можна встановити тільки шляхом проведення зустрічної перевірки на підприємствах, куди перераховувалися кошти і за якими довгий час існувала дебіторська заборгованість, а актів взаємних звірок не було);