3.2 Первісні та подальші витрати за міжнародними стандартами
Об’єкти основних засобів можна купувати з метою безпеки чи охоронидовкілля. Придбання основних засобів такого типу, хоча безпосередньо незбільшує майбутні економічні вигоди від будь-якого окремо існуючогооб’єкта основних засобів, може бути необхідним суб’єктові господарюваннядля отримання майбутніх економічних вигід від його інших активів. Такіоб’єкти основних засобів відповідають визнанню як активів тому, що вониуможливлюють надходження більших майбутніх економічних вигід відпов’язаних з ними активів, ніж у випадку, якби їх не придбали. Наприклад,виробник хімічної продукції може налагодити деякі нові процеси хімічноїобробки для того, щоб вони відповідали вимогам з охорони довкілля щодовиробництва та зберігання небезпечних хімікатів; пов’язані з цимудосконалення заводу визнаються як актив, тому що без них суб’єктгосподарювання не може виробляти та продавати хімічну продукцію. Протеостаточну балансову вартість такого активу та пов’язаний з нею активперевіряють на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Зменшеннякорисності активів».
Суб’єкт господарювання невизнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденнеобслуговування об’єкта. Навпаки, ці витрати визнаються у прибутку чизбитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об’єкта, якправило, це витрати на заробітну плату та витратні матеріали і можутьскладатися з витрат на незначні деталі. Призначення цих видатків частовизначають як «ремонти та технічне обслуговування» об’єкта основнихзасобів.
Запасні частини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміничерез регулярні проміжки часу. Наприклад, піч треба облицьовувати післяпевної кількості годин використання, частини салону літака (такі, як сидіннячи кухня) потребують кількаразової заміни протягом строку корисноїексплуатації літального апарата. Об’єкти основних засобів також можутьбути придбаними з метою здійснення повторної заміни не так часто,наприклад заміна внутрішніх стін будівлі, або з метою одноразової заміни.Суб’єкт господарювання визнає вбалансовій вартості об’єкта основних засобів собівартість замінюваноїчастини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо критерії визнаннявиконані. Балансову вартість таких частин, які замінюють, припиняютьвизнавати відповідно до положень про припинення визнання цього Стандарту.
Умовою подовження експлуатації об’єкта основних засобів (наприклад,літака) може бути виконання регулярних основних технічних оглядів длявиявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюються частиниоб’єкта. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються вбалансовій вартості об’єкта основних засобів як заміна, якщо виконуютьсякритерії визнання. Будь-яку балансову вартість витрат на попередній огляд(на відміну від матеріальних частин), яка залишається, визнаватиприпиняють. Це відбувається незалежно від того, чи були ідентифікованівитрати попереднього огляду в операції, в якій об’єкт купували чи будували.Якщо потрібно, попередньо оцінені витрати на майбутній подібній оглядможна використати як показник того, якою була собівартість існуючогокомпоненту технічного огляду під час купівлі чи будівництва об’єкта.
3.3 Оцінка основних засобів
Об’єкт основних засобів, який відповідає визнанню як активу, слід оцінювати за його собівартістю.
Собівартість об’єкта основних засобів складається з такого:
а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.
б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов» язані з доставкою активу до місця розташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосіб визначений управлінським персоналом.
в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єкт господарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об’єкта протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.
Прикладами безпосередньо пов’язаних витрат, є:
а) витрати на виплати працівникам (як визначено в МСБО 19 «Виплати працівникам»), які виникають безпосередньо від спорудження або придбання об’єкта основних засобів;
б) витрати на впорядкування території;
в) первісні витрати на доставку та розвантаження;
ґ) витрати на встановлення та монтаж;
ґ) витрати на перевірку відповідного функціонування активу після вирахування чистих надходжень від продажу будь-яких об’єктів під час доставки активу до теперішнього місця розташування та приведення в теперішній стан (наприклад, зразків, вироблених під час перевірки обладнання);
д) гонорари спеціалістам.
Суб’єкт господарювання застосовує МСБО 2 «Запаси» до витрат на зобов’язання щодо демонтажу, переміщення та відновлення території, на якій розташований об’єкт, що виникають протягом певного періоду внаслідок використання об’єкта для виробництва запасів протягом цього періоду.
Зобов’язання щодо витрат, обліковані відповідно до МСБО 2 чи МСБО 16, визнаються та оцінюються відповідно до МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об’єкт основних засобів:
а) витрати на відкриття нових потужностей;
б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просунення);
в) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку персоналу);
ґ) адміністративні та інші загальні накладні витрати.
Визнання витрат у балансовій вартості об’єкта основних засобів припиняється, якщо об’єкт знаходиться у місці розташування та стані, необхіднолму для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Отже, витрати, понесені при використанні чи переміщенні об’єкта, не включаються в балансову вартість такого об’єкта. Наприклад, наведені далі витрати не включаються в балансову вартість об’єкта основних засобів:
а) витрати, понесені у той час, коли об’єкт, придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, ще слід ввести у дію або його експлуатують не на повну потужність;
б) первісні операційні витрати, такі як понесені під час формування попиту на продукцію об’єкта;
в) витрати на переміщення чи реорганізацію частини або всієї діяльності суб’єкта господарювання.
Деякі види діяльності відбуваються в зв’язку з будівництвом чи забудовою об’єкта основних засобів, але вони не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, в якому він придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом. Вони складаються з операцій, які можуть відбуватися до діяльності з будівництва чи забудови або протягом такої діяльності. Наприклад, дохід можна заробляти шляхом використання будівельного майданчика як місця для стоянки автомобілів, поки не розпочнеться будівництво. Оскільки такі побічні операції не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, дохід та пов’язані з ним витрати на побічні операції визнаються у прибутку чи збитку та включаються до відповідної класифікації доходу та витрат.
Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих самих принципів, як і для придбаного активу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє подібні активи для продажу в звичайному ході бізнесу, собівартість активу звичайно така сама, як і собівартість будівництва активу для продажу (див. МСБО 2). Отже, при визначенні таких витрат будь-яких внутрішніх прибутків не враховують. Так само, собівартість понаднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці чи інших ресурсів, витрачених при будівництві активу власними силами, не включається до собівартості активу. МСБО 23 «Витрати на позики» встановлює критерії для визнання відсотків як компоненту балансової вартості об’єкта основних засобів, збудованого власними силами.
Собівартість об’єкта основних засобів – це грошовий еквівалент ціни на дату визнання. Якщо платіж відкладають на строк, довший від звичайного строку кредиту, різниця між грошовим еквівалентом ціни і загальними виплатами визнається як відсотки за період кредиту, якщо такі відсотки не визнають в балансовій вартості об’єкта. [5, ст..126–128–60]
Один або кілька об’єктів основних засобів можна придбати в обмін на немонетарний актив чи активи або поєднання монетарних та немонетарних активів. Наступний розгляд просто стосується обміну одного немонетарного активу на інший, але він також застосовується до всіх обмінів, наведених у попередньому реченні. Собівартість такого об’єкта основних засобів оцінюється за справедливою вартістю, якщо а) операція обміну має комерційну сутність та б) справедливу вартість отриманого активу або відданого активу можна достовірно оцінити. Придбаний об’єкт оцінюють таким чином, навіть якщо суб’єкт господарювання не може негайно припинити визнання відданого активу. Якщо придбаний об’єкт не оцінюється за справедливою вартістю, його собівартість оцінюють за балансовою вартістю відданого активу.
Суб’єкт господарювання визначає, чи має операція обміну комерційну сутність, розглядаючи, якою мірою очікується зміна майбутніх грошових потоків внаслідок операції. Операція обміну має комерційну сутність, якщо: