В.П. Бечко, зазначає, що забезпечення підприємств аграрного сектора економіки джерелами оборотних засобів є важливою ділянкою їх роботи.
Підприємствам слід здійснювати постійний контроль за раціональним співвідношенням між власними та позиченими джерелами формування оборотних засобів, що сприятиме більш ефективному їх управлінню.
З переходом на ринкові умови господарювання надання допомоги з боку держави є найбільш суттєвим фактором, що сприятиме вирішенню багатьох проблем. Зокрема, слід упровадити практику закупки від товаровиробників продукції з одночасним її авансуванням. Авансування буде альтернативним кредитуванню джерелом поповнення оборотних засобів. [35]
Основною статтею власного капіталу є статутний капітал. По цій статті відображають зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників та учасників до капіталу підприємства. [36]
О.А. Нужна стверджує: "Якщо економічна рентабельність сукупного капіталу, яка показує, скільки прибутку підприємство одержує на одиницю своїх активів, більше ніж середньозважена ціна позикових ресурсів (яка показує середній відсоток, що сплачує підприємство за користування позиковими коштами), то користування кредитними коштами призводить до зростання економічного потенціалу підприємства, в іншому разі, залучення кредиту небажане, оскільки може порушити фінансову рівновагу підприємства і призвести до банкрутства. Такий ефект називають ефектом "кийка", в результаті якого відбувається "спалювання" власного капіталу.
Раціональна позичкова політика може дати підприємству несподіваний ефект "фінансового важеля", який полягає в додатковому зростанні рентабельності власних засобів за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього." [37]
На думку Є. Рудого, є два джерела збільшення статутного фонду:
1) внесення додаткових вкладів;
2) реінвестування нарахованих дивідендів.
Вкладом можуть бути: гроші, цінні папери, речі, майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. [38]
Збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестиції дивідендів не змінює доходів і витрат підприємства -емітента. [39]
Л.М. Братчук зазначив, що в фінансовій звітності підлягає розкриттю інформація про передачу й отримання майна в операційну оренду та формування її результатів у формах №1 "Баланс" і №2 "Звіт про фінансові результати".
В орендодавця передані в оренду засоби обліковуються у складі власних основних засобів, тому дана інформація знайде своє відображення і в звітності, а саме у формі №1 "Баланс" по коду рядка 030. Для орендодавця надання об'єкта в оренду є доходом від операційної діяльності й відображується в складі іншого операційного доходу по коду рядка 060 "Інші операційні доходи" форми №2 "Звіт про фінансові результати". [40]
Суттєвим недоліком вітчизняної системи звітності, як вважає Хомин П.Я., є те, що вона не забезпечує достатньої та оперативної інформації для прийняття управлінських рішень менеджерами сільськогосподарських підприємств. Облікове забезпечення не узгоджується із змістом звітності, а терміни її подання здебільшого не відповідають інформаційним запитам внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Автор стверджує, що суттєвим недоліком звітності в Україні є те, що вона не забезпечує достатньої, до того ж оперативної інформації для управлінців різного ієрархічного рівня, яка потрібна, як правило, негайно, оскільки конкретні управлінські рішення щодо економічного регулювання виробництва не можуть прийматися з відстроченням, до моменту появи необхідних даних. У результаті більшість оперативних управлінських рішень приймаються на основі інтуїції, адекватної минулому досвіду управлінців. Таким чином, необхідне нормативне закріплення обсягу звітної інформації та її змісту, яка подається відповідним органам управління. При цьому повинен забезпечуватись принцип розумної достатності. А от Ю.А. Лузан наголошує, що нині за даними існуючої звітності на державному рівні неможливо простежити динаміку структури витрат на виробництво, навіть найважливіших видів сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Відсутня системна інформація про продуктивність праці, фондооснащеність, якість продукції тощо. Найближчим часом Міністерство аграрної політики має зробити кроки до виправлення ситуації зі звітністю по АПК, проводячи роботу як у рамках чинного законодавства, так і ініціюючи прийняття рішення необхідних змін до нього. [42]
Процес формування моделі фінансової звітності доцільно розглядати з точки зору взаємозв'язку цілей та інформаційних потреб користувачів, які визначають вимоги до якості інформації, загальні принципи, підходи до формування фінансової звітності (методологію) і, нарешті, технічні прийоми обробки та надання звітних даних (методику складання звітності) із практичними аспектами її застосування). [43]
З метою підвищення аналітичності звітних форм і розширення можливості щодо прийняття вивірених управлінських рішень Н.А. Іванова пропонує до складу звітності включити перелік основних показників діяльності сільськогосподарських підприємств. Але це слід робити не шляхом механічного відновлення раніше існуючої сільськогосподарської звітності, а шляхом її наукового опрацювання та покращення з урахуванням закономірностей сучасного стану галузі.
Також з звітності необхідно передбачати забезпечення можливостей галузевого аналізу з метою всебічного й глибокого вивчення усіх сторін діяльності, виявлення резервів економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. У таких звітних формах варто обрати компромісний варіант поєднання інтересів користувачів.
У чинній звітності треба передбачати показники економічної інформації сільськогосподарських підприємств, яка є необхідною для координації та державного управління галуззю, і всебічно й глибоко характеризує їх діяльність. Для цього варто впроваджувати систему аналітичних показників, які баланс відображали результати господарювання за характерними для галузі ознаками, ефективність господарських процесів і певні природні і інші ресурси. [44]
Традиційна парадигма бухгалтерського обліку стосовно чотирьох типів змін у балансі, на думку Хомин П.Я. і Каблук І.П., має бути переглянута, бо вона не узгоджується з теперішнім Планом рахунків.
Зокрема необхідно чіткіше викласти зміст П(С)БО 2 "Баланс", зазначивши при перенесенні сальдо рахунка 46"Неоплачений капітал" на праву сторону у пасив "Балансу" його математичне значення за правилами алгебри змінюється на протилежний, бо в Головній книзі воно розміщувалось на її лівій стороні. [45]
Метою статті С. Голова є аналіз відповідності законодавства України щодо фінансової звітності вимогам Директив і Регламентів ЄС та визначення перспектив подальшого розвитку фінансової звітності в Україні.
Українські підприємства складають фінансову звітність за уніфікованими формами, передбаченими відповідними П(С)БО. Використання уніфікованих форм фінансової звітності призводить до того, що металургійний комбінат, сільськогосподарське товариство та страхова компанія надають звітність, яка не відображує специфіки їх діяльності, не забезпечує прозорість інформації для власників (акціонерів) та інших користувачів звітності.
Порівняльний аналіз форми балансу встановленої П(С)БО 2 з формою балансу, передбаченою ст.9 Четвертої Директиви, свідчить про наявність певних відмінностей, зумовлених різним ступенем деталізації окремих розділів та статей активів і розбіжностей в класифікації зобов'язань.
Слід зазначити, що не існує суттєвих розбіжностей щодо оцінки статей балансу.
Згідно з Четвертою Директивою статті балансу мають оцінюватися з вартості їх придбання або собівартості виробництва. Крім того, держави-члени можуть дозволяти або вимагати застосування інших методів оцінки, зокрема:
1) оцінку за методом відновленої вартості для матеріальних основних активів з обмеженим строком корисного використання та для запасів;
2) оцінку за методами, які мають на меті врахування інформації у статтях балансу, включаючи капітал та резерви;
3) переоцінку основних активів;
4) оцінку фінансових інструментів (у тому числі деривативів) за справедливою вартістю.[46]
Система вітчизняної фінансової звітності, яка реформована з метою її гармонізації до міжнародних вимог, надто уніфікована і не забезпечує необхідної інформації про виробничу і фінансову діяльність підприємств.
З метою удосконалення балансу вчені пропонують наступну структуру балансу за пропонованими розділами.
Таблиця 1.2. Пропоновані розділи для удосконалення балансу
| Актив | Пасив |
| І. Необоротні активиII. Довгострокові фінансові активиIII. Виробничі запасиIV. Активи в коштах і розрахунках | І. Власний капітал, доходи і прибутокII. Забезпечення зобов'язань і витратIII. Довгострокові зобов'язанняIV. Поточні зобов'язання |
| Баланс | Баланс |
Така побудова балансу дозволить обґрунтовано здійснити його вертикальний аналіз при проведенні аудиторських перевірок без додаткового перегрупування його статей. [47]
При заповненні статей балансу у звітному році необхідно забезпечити відповідність показників вступного сальдо трансформації, що мала місце на підприємстві. Тут слід врахувати, зокрема організаційно-структурні зміни підприємства, що відбулися станом на 1 січня звітного року, виправлення таких виявлених у звітному році помилок за минулі роки, які впливають на величину нерозподіленого прибутку. [48]