2.2Зміст, мета і програма концепції
При формуванні концептуальних засад нової парадигми бухгалтерського обліку в Україні треба насамперед взяти до уваги той факт, що суттєво змінюється його місце в ринковій економіці. Очевидно, що, по-перше, реформування — безперервний процес, постійний рух, і, по-друге, основною його метою є формування об'єктивної, відкритої для бізнесменів і виробничих колективів інформаційної системи. На жаль, саме об'єктивності та відкритості сьогоднішній економіці України бракує. Хоч, все це питання часу — якщо нічого не робити, то й результату не буде. Виходячи з цього передусім треба переосмислити основні його функції: інформаційну, контрольну й оцінювальну.
В економічній літературі як радянського, так і пострадянського періоду у більшості випадків бухгалтерський облік трактується як окрема функція управління, як підсистема інформаційної системи підприємства. Аналіз літературних джерел дає змогу дійти висновку про приниження його значення у загальному процесі інформаційного забезпечення управління на рівні господарюючих суб'єктів. Адже очевидно, що основні «правила гри» зі збирання, опрацювання та формування у вигляді, придатному для прийняття управлінських рішень, техніко-економічної та правової інформації про факти господарської діяльності розробляються саме бухгалтерським обліком. До речі, Комітет Американської облікової асоціації ще у 1965-1966 рр. минулого століття при розробці основної теорії обліку визначив його як інформаційну систему. При цьому зазначалось, що облік має справу з проблемами такого самого порядку, як і багато загальних інформаційних систем. Зокрема, облікова інформаційна система включає в себе ті самі вісім функціональних елементів, які притаманні загальній інформаційній системі: сприйняття, реєстрація, пошук, зберігання, обробка, передавання, представлення і прийняття рішень [13].
Виходячи із викладеного, окремі українські економісти останніми роками почали розглядати бухгалтерський облік саме як систему. Зокрема, сутність такої системи досліджує Ю. Кузьмінський, який дійшов висновку, що «Система бухгалтерського обліку — це методи та методика їх застосування, форми, за якими він ведеться» [8]. За словами В. Сопко, «Немає в обліку поняття «інформаційна система». А є бухгалтерська інформація. Немає поняття «інформаційна система в обліку і аудиті». А є: бухгалтерська інформаційна система» [18].
У цьому зв'язку виникає проблема місця контрольної функції бухгалтерського обліку, функції, яка в умовах адміністративно-командної системи управління мала в обліковій системі гіпертрофоване значення.
Хоч логіка необхідності існування контролю саме в системі бухгалтерського обліку є. Для цього достатньо згадати монографію М. Кужельного, у якій зазначено, що, по-перше, всі обліковані бухгалтерією об'єкти певним чином контролюються і, по-друге, при цьому об'єкти обліку співпадають з об'єктами контролю [9].
На жаль, бажання посилити контрольне значення обліку залишається і сьогодні. Йдеться насамперед про докторську дисертацію В. Максимової на тему «Теоретичні та методологічні засади формування цілісної системи внутрішнього контролю в управлінні промисловим виробництвом». Справедливо зазначаючи, що контроль як функція управління властивий будь-якій суспільно-економічній формації, а також, що особливої значущості у ринковій економіці він набуває на рівні господарюючих суб'єктів не тільки як спосіб формування інформації про ефективність використання майна власників (акціонерів), а й як важлива складова управління виробничо-фінансовою діяльністю, автор разом з тим необґрунтовано фетишизує контроль, наділяючи його невластивими функціями й об'єктами. Зокрема, пропонується оцінювати засобами контролю якість можливих варіантів управлінських рішень, контролювати якість обліку та достовірність звітних даних, а також якість проведення аналізу. Очевидно, що зазначене виходить за традиційні межі економічного контролю. У цьому зв'язку виникає потреба з’ясувати хто ж буде суб'єктом такого контролю.
Формування ринкових відносин в економіці України поставило якісно нові умови перед оцінкою, функції якої значно розширились. Насамперед вона вже не сприймалась як технічний прийом вартісного вимірника активів і зобов'язань, а стала, методологічною основою визначення реальної вартості в умовах збалансованості попиту і пропозицій. При цьому не відповідає дійсності твердження про те, що «...наукових досліджень в галузі бухгалтерського обліку, присвячених теоретичним засадам оцінки, не було в Україні протягом останніх десяти років» [10].
Очевидно, що крім вирішення проблем функцій бухгалтерського обліку є й інші питання, які потребують серйозного дослідження. Насамперед йдеться про нове бачення як існуючих елементів методу обліку, так і обґрунтування необхідності нових. На нашу думку, потребує нового трактування документація як елемент методу бухгалтерського обліку в зв'язку з практично повною автоматизацією процесу фіксації, опрацювання інформації та формування інформаційних потоків для потреб споживачів.
Що стосується висловлювань окремих економістів, у яких піддано сумніву існування подвійного запису як елемента методу в зв'язку з тим, що тривалий час бухгалтери використовували просту систему обліку і, що цей елемент методу не застосовують при веденні обліку на позабалансових рахунках, то, на наш погляд, їх аргументування явно не витримує критики. Подвійний запис поза всяким сумнівом є особливим елементом методу бухгалтерського обліку.
Отже, можна констатувати, що основне призначення інформаційної бухгалтерської системи у формуванні окремих інформаційних потоків для потреб управління виробничою і фінансово-господарською діяльністю господарюючих суб'єктів, або інформаційне забезпечення власників та інших замовників даних.
2.3 Проблеми організації розробки концепції
бухгалтерський облік регламентування реформування
Проблеми організації наукових досліджень з бухгалтерського обліку для України практично завжди були актуальними. Йдеться про можливості формування наукового потенціалу для вирішення тих чи інших методологічних проблем бухгалтерського обліку.
Реально сьогодні керівництво методологією обліку взяло на себе Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України, хоч законодавче, зрозуміло, це не передбачено. Зокрема, у Законі «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (ст. 2) (додаток В) зазначається, що лише «Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності» [12].
Звичайно, є ще Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України з метою:
- організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
- методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації;
- розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів [5].
Однак, навіть при тому, що в Методологічній раді будуть зібрані найкращі фахівці, вони все ж ще далеко не вся наукова спільнота України з бухгалтерського обліку. У будь-якому разі поспішати треба повільно, а будь-які радикальні кроки зміни в обліку мають бути особливо зважені. Наприклад, хто перешкоджав провести широке обговорення як серед наукової громадськості, так і серед практикуючих бухгалтерів, наприклад, доцільності затвердження окремого Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють або користуються об'єктами державної, комунальної власності. Адже його норми відносяться і до тих господарюючих суб'єктів, у статутному капіталі яких є частка державної власності. Очевидно, що на практиці це приведе до необхідності ведення різних «правил гри» щодо бухгалтерського обліку на підприємствах різних форм власності. Це неприпустимо, оскільки загальні принципи ведення обліку зафіксовані в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де чітко записано: «Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством» [5].
Практично з перших років незалежної держави бухгалтери боролись проти намагань податківців підпорядкувати бухгалтерський облік фіскальним цілям. Однак затвердження наказом Міністерства фінансів України Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку від 29.12.2006 р., практично повністю підпорядкувало бухгалтерський облік потребам податківців. Хоч члени Методологічної ради спочатку і піддали документ серйозній критиці.
Критика зазначеного Положення - тема окремої статті. А далі хотілося б зазначити, що насамперед очевидно, що до цього документа є серйозні зауваження як у практикуючих бухгалтерів, так і у більшості науковців України. Доводи про попередню його апробацію у пілотних галузях, а також що все це зроблено в інтересах держави серйозно не сприймаються. По-перше, держава - це не апарат управління, а її громадяни і підприємці, зрозуміло, входять до її складу. Не може бути добре державі, коли її народу погано. Це нонсенс. По-друге, супротив багатьох практикуючих бухгалтерів насамперед пов'язаний зі значним збільшенням роботи щодо формування непотрібної для управління господарюючими суб'єктами інформації [12].