Розвиток і шляхи удосконалення системи регламентації бухгалтерського обліку в підприємницькій сфері України (стр. 2 из 5)

В даному підрозділі обґрунтовано необхідність побудови багаторівневої системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, коли обов’язковим до виконання всіма суб’єктами підприємництва будуть законодавчі акти вищого рівня, що визначають основні принципи і правила формування повної, правдивої та неупередженої інформації про об’єкти бухгалтерського обліку, а методичні рекомендації професійних бухгалтерських організацій призначені для надання допомоги бухгалтерам і носять рекомендаційний характер [15].

Якщо розпорядження двох нормативних актів одного рівня суперечать одне одному, то на практиці необхідно застосовувати розпорядження акту, виданого пізніше. Коли одне одному суперечать розпорядження конкретного нормативного документа, то при вирішенні проблеми необхідно з’ясувати яка із суперечних норм містить загальні розпорядження щодо розглянутого питання, а яка носить спеціальний характер. В подальшому повинна застосовуватися спеціальна (вузька) норма (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку

Система регулювання правил формування фінансової інформації повинна будуватися «від загального до часткового». Побудова правил передбачає формулювання основних принципів представлення фінансової інформації і складання звітності. Якщо будь-який окремий регламент, що визначає порядок ведення обліку і складання звітності, відсутній, то прийняти коректне рішення в тій чи іншій нестандартній ситуації бухгалтеру допомагає знання основних принципів [15].

Принципи повинні бути сконцентровані в одній статті Закону, так як саме вони є тим аргументом і обґрунтуванням, професійного судження бухгалтера у випадках, коли нормативні акти не дають відповіді на те чи інше питання або їх послідовне застосування не забезпечує формування повної і достовірної інформації про об’єкти бухгалтерського обліку.

Професійне судження в умовах розвинутих ринкових відносин є засобом забезпечення повної правдивої і неупередженої інформації та значно підвищує статус бухгалтера на окремому підприємстві і в суспільстві в цілому [15].

Необхідність запровадження національних Положень бухгалтерського обліку (додаток А) з орієнтацією на Міжнародні стандарти фінансової звітності обґрунтовується: необхідністю орієнтації на широке коло заінтересованих користувачів (а не тільки державу) з одночасним підвищенням якості управлінської інформації; для полегшення виходу вітчизняних підприємств на міжнародні ринки, залучення інвестицій, створення спільних підприємств; можливістю використання міжнародного досвіду створення ефективних систем бухгалтерського обліку, що відповідають ринковим умовам господарювання.

Використання світового досвіду для розбудови національної облікової системи не означає безпосереднє введення міжнародних стандартів в практику вітчизняних підприємств. Використання Міжнародних стандартів в Україні повинно полягати, насамперед, в активному застосуванні їх при розробці концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці, що повинно забезпечити загальну співставність бухгалтерської інформації, яка формується українськими та західними компаніями [15].

Важливим інструментом реалізації державного регулювання системи бухгалтерського обліку є План рахунків. Необхідність запровадження нового Плану рахунків обґрунтовується тим, що Національного плану рахунків Україна не мала, а радянський був орієнтований значною мірою на формування управлінської інформації для держави, а не на зовнішнього користувача. Серед інших об’єктивних причин запровадження Нового Плану рахунків була необхідність розв’язання двох основних завдань: по-перше, врахувати значні зміни в переліку і кількості об’єктів бухгалтерського обліку. Зважаючи на те, що в ринкових умовах господарювання передбачити всі явища і потенційні об’єкти неможливо, було надано право підприємствам самостійно вводити субрахунки; по-друге, забезпечити оптимальне складання фінансової звітності виходячи з тих показників, що формуються на рахунках. Тобто Новий план рахунків повинен був максимально полегшити складання фінансової звітності, кількість форм та вимоги до змісту якої збільшились [3].

Будова Плану повинна сприяти застосуванню основних облікових методів (рахунки, подвійний запис) з принципами складання звітності, яка повинна містити достовірну інформацію. Структура та перелік рахунків діючого Плану побудовані за модульним принципом, що забезпечує послідовне спрощення або ускладнення ведення обліку шляхом додавання або вилучення окремих модулів. План рахунків можна розглядати як сукупність бухгалтерських модулів, які можуть інтегруватися і функціонувати самостійно: балансовий, позабалансовий: доходи – витрати – результати, позабалансовий. Кожен модуль складається з окремих класів рахунків.

План рахунків передбачає чітко розмежування балансових рахунків, що об’єднані в класи за розділами активу і пасиву балансу, та тимчасових (позабалансових) рахунків, які застосовуються для обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства. Кількість синтетичних рахунків зменшилася в порівнянні з попереднім Планом [3].

В роботі обґрунтовано необхідність збереження субрахунків, які розкривають зміст рахунків першого порядку, що пояснюється виникненням нових об’єктів обліку в ринкових умовах. Натомість підтвердженням прав бухгалтерів щодо проведення власної облікової політики сталачастина синтетичних рахунків, не регламентованих переліком субрахунків, кожний суб’єкт господарювання сам визначається у їх виділенні.

Отже, система регулювання правил формування фінансової інформації відбувається «від загального до часткового».Використання Міжнародних стандартів (додаток Б) в Україні полягає, насамперед, в активному застосуванні їх при розробці концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці, що забезпечує загальну співставність бухгалтерської інформації, яка формується українськими та західними компаніями. Важливим інструментом реалізації державного регулювання системи бухгалтерського обліку є План рахунків.

Розділ ІІ.Концепція реформування системи бухгалтерського обліку в Україні

2.1 Поняття концепції реформування бухгалтерського обліку в Україні

Основною передумовою успішного здійснення реформи є розробка власної концепції обліку, яка відповідає національним інтересам, з орієнтацією на широку бухгалтерську громадськість. Одночасно зміни в економічному та соціальному житті вимагають серйозного вивчення та використання багатьох фундаментальних положень, прийнятих в різних країнах.

Згідно з концепцією метою реформування є створення національного інституту бухгалтерського обліку, адекватного новим виробничим і соціальним відносинам. Завдання реформи передбачають: розробку концепції бухгалтерського обліку як теоретичної основи інституційної і реформеної побудови; створення інфраструктури інформаційного забезпечення реформи і розвитку бухгалтерського обліку, своєчасного і достовірного забезпечення необхідною інформацією всіх учасників облікового процесу; створення національної системи регламентації бухгалтерського обліку, в т.ч. нормативно-правового регулювання; створення адекватної системи підготовки бухгалтерських кадрів [5].

Реформування зачіпає систему обліку не лише як вид практичної діяльності, а й бухгалтерський облік як науку, яка розвивається за своїми об'єктивними законами. Із запровадженням реальних ринкових відносин в економіці України цілком закономірно постала проблема формування для потреб управління інформаційної системи, яка б якнайповніше відповідала його цілям та основним завданням. На перший план при цьому виходять питання вдосконалення способів і прийомів збирання, узагальнення та сегментації в необхідних розрізах управлінської інформації. А зазначене, у свою чергу, потребує зміни самої «філософії» бухгалтерського обліку, яка й мала бути закладена в концепцію [5].

На думку Н. Малюги, «Актуальність розробки Концепції розвитку бухгалтерського обліку в Україні зумовлена низкою об'єктивних причин: по-перше, така концепція має стати основою для вирішення актуальних проблем бухгалтерського обліку. Досвід суб'єктів господарювання різних видів економічної діяльності в Україні показує, що ігнорування концептуальних питань - незалежно від того, яку вони мають назву: філософські основи, методологічний підхід тощо г не є. нездоланною перепоною, проте суттєво ускладнює і уповільнює вирішення конкретних проблем; по-друге, концепція бухгалтерського обліку має стати серйозним підґрунтям для керівників і власників підприємств при розробці перспективних програм їх розвитку в умовах жорсткої конкуренції, а для державних органів і громадських організацій - при нормативному регулюванні бухгалтерського обліку; по-третє, не можна не враховувати такі чинники, як створення деякої «психологічної комфортності» у бухгалтерів у зв'язку з формуванням цілісної картини системи бухгалтерського обліку в Україні, а також удосконалення бухгалтерської освіти, яка в нашій країні традиційно будується за принципом, «від загального до часткового»; по-четверте, недостатні темпи реформування бухгалтерського обліку і звітності протягом 1992-2005 рр. та нові тенденції розвитку бухгалтерського обліку у світі» [11].

Отже, основною передумовою успішного здійснення реформи є розробка власної концепції обліку, яка відповідає національним інтересам, з орієнтацією на широку бухгалтерську громадськість. Згідно з концепцією метою реформування є створення національного інституту бухгалтерського обліку, адекватного новим виробничим і соціальним відносинам.