Облік доходів від фінасових операцій (стр. 2 из 4)

Отримання доходу від участі в капіталі асоційованих підприємств, від спільної діяльності та дочірніх підприємств відображається в усіх випадках записом:

Д 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»

(відповідно субрахунки 141, 142, 143);

К 72 «Доходи від участі в капіталів»

(відповідно субрахунки 721, 722, 723).

Проте інвестиційна діяльність – значно ширше поняття «участь підприємства в капіталі».

Інвестиційна діяльність пов’язана з придбанням і продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій – дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 «Витрати від участі в капіталі» та 97 «Інші витрати», на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збільшення (зменшення) його частки в об’єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства.

– Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має такі субрахунки:

– 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

– 962 «Втрати від спільної діяльності»;

– 963 «Втрати інвестицій в дочірні підприємства».

– У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При цьому складається запис:

Д 96 «Втрати від участі в капіталі»;

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок 793 «Результати іншої звичайної діяльності»;

К 96 «Втрати від участі в капіталі».

Інші витрати, хоча й виникають у процесі операційної діяльності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов’язуються з інвестиціями. До таких витрат належать:

- залишкова вартість і витрати на реалізацію фінансових інвестицій;

- залишкова вартість і витрати на реалізацію необоротних активів;

- залишкова вартість і витрати на реалізацію майнових комплексі;

- витрати активів та зобов’язань не операційної діяльності від зміни

курсу гривні до іноземної валюти;

- уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій;

- залишкова вартість списаних необоротних активів і витрат, пов’язаних із ліквідацією (розукомплектовування, демонтаж та ін..);

- інші витрати звичайної діяльності;

- виплата страхових сум і страхових відшкодувань (у страхових установах);

- перестрахування (у страхових установах).

На рахунку 97 «Інші витрати» виділяється 9 субрахунків, що видно з вищенаведеного переліку витрат. Із можливих дев’яти сім субрахунків використовуються на промислових підприємствах.

У дебеті рахунка 97 «Інші витрати» відображаються такі витрати:

Д 97 «Інші витрати»;

К 10 «Основні засоби» (списання й уцінка основних засобів);

К 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (списання й уцінка необоротних активів);

К 12 «Нематеріальні активи» (списання й уцінка нематеріальних активів);

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (списання й уцінка фінансових інвестицій);

К 15 «Капітальні інвестиції» (списання й уцінка капітальних інвестицій);

К 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» (списання боргів);

К 30 «Каса» (курсові різниці);

К 31 «Рахунки в банках» (курсові різниці);

К 35 «Поточні фінансові інвестиції» (реалізація фінансових інвестицій);

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» (витрати звичайної діяльності).

Зібрані протягом місяця витрати повинні списуватися на фінансові результати:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок «Результат іншої звичайної діяльності»;

К 97 «Інші витрати».

Розділ 2Облік доходів від фінансових операцій

2.1Облік доходів підприємства

Визнання доходу і достовірна його оцінка – необхідна інформація для відображення її у фінансовій звітності. У свою чергу, фінансова звітність необхідна для забезпечення інформацією потенціальних інвесторів, власників підприємства, кредиторів та інших її користувачів, так як у більш вигідному світлі показує фінансовий стан підприємства.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

У бухгалтерському обліку доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, унаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Для того щоб відображати у бухгалтерському обліку і складанні фінансової звітності, зокрема, Звіту про фінансові результати, події, пов’язані з отриманням доходів, вони поділяються за видами діяльності.

Дохід визнається за додержання таких умов:

1. при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

2. оцінку доходу може бути достовірно визначено.

Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Можливість достовірної оцінки – основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку доходів відображається у сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять, до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, а саме:

– податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

– надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

– попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

– завдаток під заставу або в погашення позики, якщо не передбачено відповідним договором;

– надходження, що належать іншим особам.

Разом з тим, зазначені суми н включаються лише до суми чистого доходу підприємства.

Для обліку доходів Планом рахунків передбачено клас 7 рахунків – «Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період з нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за певний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців). У кінці періоду рахунки доходів (як, доречі, і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінченні звітного року.

Правильне визнання доходів, що відносяться до звітного періоду, це лише перший основний крок для процесу визначення прибутку підприємств. Другим вирішальним кроком цього процесу є визнання витрат, пов’язаних з отриманням визнаних доходів.

У бухгалтерському обліку облік доходів і витрат здійснюється з дотриманням таких принципів:

- нарахування;

- відповідності доходів та витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що бухгалтерському обліку, фінансовій звітності доходи відображаються в момент їх виникнення, незалежно від надходження або сплати грошових коштів.

Принцип відповідності доходів і витрат полягає в такому:

– витрати визнаються витратами періоду в той момент, коли відбувається визнання доходу, для якого їх було здійснено;

– якщо певні витрати були понесені, але їх неможливо пов’язати з доходом певного періоду, то такі витрати визнаються витратами того періоду, в якому їх було здійснено;

– якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати систематично розподіляються між відповідними періодами.

Схематично взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат має представлений на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат

Рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів таким чином:

За кредитом рахунків класу 7 – валовий дохід.

За дебетом рахунків класу 7 (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

– ПДВ;

– акцизний збір;

Інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства віноситься сума чистого доходу.

Фінансова звітність, складена згідно з принципом нарахування, інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому виразі, що будуть отримані у майбутньому.