Права дитини (стр. 5 из 9)

2.2. Дискримінація прав дитини

Більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей, Конвенцію ООН про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціалізації, тому дуже легко порушити права дітей, бо історично склалося, що ці права завжди порушувались, до дітей не ставилися як до самостійної особистості. На жаль, дуже багато дорослих не вважають за потрібне і зараз визнавати ці права, бо бояться великої відповідальності, а також звикли до старих канонів виховання.

Дуже часто вони і не замислюються, що своїми вчинками дискримінують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких випадках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бувають тощо.

Над дитиною здійснено насилля, якщо:

· Їй нанесли побої;

· Її здоров’ю завдали шкоди;

· Порушили її статеву недоторканість й статеву свободу;

Дитину залякували, якщо:

· Їй вселяли страх за допомогою дій, жестів, поглядів,

· Використовували для залякування свій зріст, вік;

· На неї кричали;

· Їй загрожували насиллям по відношенню до інших (батькам дитини, друзям, тваринам та ін.).

До жорстокого ставлення також відноситься використання при цьому громадських інститутів:

· Релігійною організацією,

· Судом,

· Міліцією,

· Школою,

· Спецшколою для дітей,

· Притулком,

· Родичами,

· Психіатричною лікарнею і т.д.

Над дитиною здійснюють насилля, якщо використовують для цього ізоляцію:

· Контролюють її доступ до спілкування з однолітками, дорослими, братами і сестрами, бабусею і дідусем.

Над дитиною також здійснюють емоційне насилля, якщо:

· Її принижують, використовують образливі прізвиська;

· Її використовують як довірену особу;

· При спілкуванні з дитиною виявляється непослідовність;

· Дитину соромлять;

· Дитину використовують як засіб передачі інформації одному з батьків;

Над дитиною здійснено економічне насилля, якщо:

· Не задовольняються її основні потреби;

· Контролюється його поведінка за допомогою грошей;

· Дорослими розтрачуються сімейні гроші;

· Дитина використовується як засіб економічного торгу при розлученні батьків;

До дитини відносяться жорстоко, якщо використовують погрози:

· Погрози кинути її;

· Погрози самогубства;

· Погрози нанесення фізичної шкоди собі або родичам;

До дитини дорослі відносяться жорстоко, якщо використовують при цьому свої привілеї:

· Обходяться з дитиною як з підлеглим чи слугою;

· Відмовляються інформувати дитину про рішення, які відносяться безпосередньо до неї, її долі ( про відвідини її батьками, опікунами, тощо).

· Дитину перебивають під час розмови.

Можливо, так дорослі зрозуміють усю повноту своєї відповідальності, переглянувши своє ставлення до дітей, а діти зможуть відстоювати свої права та належно оцінять вчинки своїх батьків.

2.3. Сучасна ситуація в Україні. Шляхи виходу

Зараз проблема дитинства одна з найважливіших проблем нашої країни. І не треба легковажно ставитися до ситуації, що склалося, бо діти – це наше майбутнє і треба сприймати це дуже серйозно.

На паперах все виглядає не так, як у реальному житті. Більшість дітей, як і їхніх батьків, і уявлення не має про права дитини і про Конвенцію ООН про права дитини. Та навіть ті, хто знають, не можуть застосувати свої знання належним чином, бо вічно. Проблемою нашого населення була юридична необізнаність на неграмотність. Так, держава робить деякі окремі, повільні, рідкі кроки на шляху вирішення цієї проблеми, але повинні існувати дійсні шляхи виходу, справжня рішуча програма.

Конвенція ООН про права дитини порушується на кожному кроку, бо про неї знають одиниці. Тому, поглянувши на нижче наведену таблицю, можна побачити реальну ситуацію, що склалася в Україні, відносно виконання Конвенції й порушення прав дитини.

ВИМОГИ	ФАКТИ
Повинно бути в ідеалі	Є насправді
Дитина... з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства... (ст. 7, п.1)Держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучатися зі своїми батьками всупереч їх бажанню... (ст.9, п.1)Держави-учасниці вживають... усіх необхідних заходів для запобігнення викрадення дітей... (ст.35)	“Справа львівських дітей” – один з найскандальніших процесів в Україні. Дітей продають, як звичайнісіньку сировину. Що далі? В залі суду нема основних потерпілих - вони десь за океаном вчаться вимовляти перші свої слова чужою мовою. Може, їм і краще там... Та хіба комусь дано цей абсурдний привілей: докорінно змінювати дитячі долі, водночас набиваючи грішми власні кишені?!
Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів для зниження рівнів смертності немовлят і дитячої смертності. (ст.24, п.2)	Ні для кого не секрет, що демографічна криза набирає в Україні все більших обертів. І чи не найбільша смертність спостерігається серед дітей, а особливо немовлят.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для... розвитку дитини. Батьки... несуть основну відповідальність за забезпечення... умов життя (ст. 27, п. 1-2).	Безробіття, невиплата заборгованості по заробітній платі, фінансова неспроможність нашого дорослого населення – основні чинники, які аж ніяк не сприяють повноцінному розвитку дитячої особистості.
Держави-учасниці... вживають заходів для сприяння регулярному відвідуванню шкіл і зниженню кількості учнів, що залишили школу (ст. 28, п. 1)Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному та творчому житті... (ст. 31, п. 2)	Освіта... графік її цінності в нашій державі останнім часом різко падає вниз. Масово скорочується кількість класів, навчальних дисциплін. Що вже казати про тиражі підручників? Сотні позашкільних закладів втратили своє право на існування. То ж зовсім не дивним є питання: “Звідки ж береться така “розбещена” молодь?”.

Можна ще довго говорити про права дитини, випадки їх порушень, недоліки законодавства (декларативність, відсутність механізму реалізації прав, тощо), але потрібно діяти. На мій погляд, потрібна справжня програма дій, яка б допомагала збереженню й дотриманню прав дитини.

Шляхи виходу:

- Налагодити механізм виконання законів;

- Ввести попередню експертизу державних рішень, що стосуються добробуту дітей;

- Гарантувати прожитковий мінімум для дитини шляхом державної дійсної підтримки сімей з дітьми;

- Надати можливість батькам заробляти необхідні кошти для утримання дітей;

- Законодавчо закріпити принцип найповнішого забезпечення інтересів дитини за вирішенням будь-яких питань про неї і з нею;

- Гарантувати дитині юридичну допомогу;

- Реформувати систему сирітських закладів;

- Внести зміни у законодавство про всиновлення, запровадити альтернативні форми опіки над дітьми;

- Збереження безплатної вищої освіти;

- Створення дійсної державної діючої організації, яка б контролювала дотримання Конвенції ООН про права дитини та захищала інтереси і права дітей;

- Запровадити нову систему запобігання злочинності серед дітей;

- Ввести нову систему виправних закладів, що стосуються дітей;

- Встановити гарантії працевлаштування неповнолітніх;

- Ввести обов’язкову мінімальну правову освіту серед дітей та молоді, щоб вони знали свої права та яким шляхом відновити порушені свої права, а також видавати правову періодику для молоді, яка б була доступною, організувати гуртки з прав людини і громадянина, організувати центр юридичних консультацій для підлітків.

2.4. Правова інформованість дітей та дорослих

Сьогодні вже не достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні вже йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Настав час перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що дитина, як і кожна людина, має власні права.

Особливу увагу також слід приділяти думці батьків, бо це вони першими повинні укладати грунт правової свідомості у психологію дитини.

У жовтні минулого року Центр “Соціальний моніторинг” за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні провів соціологічне опитування дітей у віці від 9-17 років та їхніх батьків. Опитування проводилось у 106 населених пунктах України. Відповіді дали 5221 батьків. Результати виявилися дуже цікавими.

Ось деякі з них:

Результат опитування показав, що діти, які не чули про ті чи інші свої права, гарантовані Конвенцією ООН, складають 9-28%. Найменше діти знали про свої права на захист від втручання в особисте життя, від шкідливої інформації, сексуальної експлуатації та небезпечної праці. Майже кожна восьма дитина повідомила про порушення її прав, а кожна четверта була свідком того, як порушувалися права інших дітей.

У дев’яності роки – у 1990, 1995, 2000 роках співробітником Інституту молоді (Москва) С.Н.Щегловою проводилось анкетування підлітків України, пов’язане зі з’ясуванням того, що вважають діти і підлітки своїми громадянськими правами та якими з них, по їх відчуттям, вони можуть скористатися. Ось результати цього опитування: