Розділ I "Загальні положення " включає 20 статей (ст. 1-20).
Розділ II "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" складається із 48 статей (ст. 21-68).
Розділ III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст. 69-74).
Розділ IV "Верховна Рада України (ст. 75-101)
Розділ V "Президент України" (ст. 2-112).
Розділ VI ”Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”
(ст. 113-120).
Розділ VII "Прокуратура" (ст. 121-123).
Розділ VIII "Правосуддя" (ст. 124-131).
Розділ IХ "Територіальний устрій України." (ст. 132,133).
Розділ Х "Автономна Республіка Крим" (ст. 134-139).
Розділ XI "Місцеве самоврядування" (ст. 140-146).
Розділ XII "Конституційний Суд України" (ст. 147-153).
Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України " (ст. 154-159).
Розділ XIV "Прикінцеві положення" (ст. 160-161).
Розділ XV "Перехідні положення" (пп. 1-14).
Таким чином,структура Конституції - досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених структурних елементів.
В преамбулі Конституції України формулюються цілі, мета побудови держави, важливіші вихідні положення політико-правового характеру, зокрема:
- положення про державно-політичне розуміння поняття “український народ”, за яким його визначають як єдність громадян України різнихнаціональностей, тобто всі особи, які належать до громадянства України, разом становлять український народ;
- положення про те що дану Конституцію прийнято на основі здійснення українською нацією права на самовизначення;
- Положення про те, що дану Конституцію прийнято для забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя;
- Положення про те, що парламентарії, приймаючи Основний Закон України, усвідомлюють усю свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями українського народу;
- Положення про визначення Конституції Основним Законом України.
Основна частина Конституції включає інститути та норми, які "вичерпують" її зміст.
Після преамбули перший розділ Основного Закону закріплює загальні засади конституційного ладу, як керівних начал, що визначають сутність Конституції в цілому, усіх її інститутів і кожної статті зокрема.
Пріоритетність людини як найвищої соціальної цінності є змістом логічно обумовленого другого розділу Конституції. Інтересам людини, захистові її прав і свобод підпорядкована чітка організація державної влади та місцевого самоврядування. Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність.
Роки, що пройшли з часу проголошення Україною незалежності, достатньо впевнено показали, наскільки важливим, особливо для держави, яка переходить до нового суспільного устрою, захищає принципи демократії та громадянського суспільства, є існування Основного Закону держави, її Конституції, що відповідає цим ідеям.
Україна дійсно вистраждала свою Конституцію, демократичну Конституцію незалежної держави Тепер постає нове, не менш, а ще більш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ, - поступово, на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права і Справедливості, поступово впроваджувати в країні засади громадянського суспільства, демократичної соціальної правової держави. Ці завдання повинні бути головними у житті нашого народу, громадян вільної України.
Водночас слід наголосити, що визначення Конституції України і формування її змісту як Основного Закону держави, аж ніяк не означає одержавлення суспільного життя або потяг до нього. Навпаки, зорієнтованість нормативно-регулюючої ролі Конституції у суспільстві насамперед на державу засвідчує про намір розвиватися у напрямі до сформування реального громадянського суспільства. А суспільство лише тоді набуде рис громадянського, коли воно саме по собі і кожна особа в ньому стануть повноцінними і достатньо автономними від прямого впливу держави; держава стане його справжньою складовою.
Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародного співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.
Конституція України створила умови для практичної реалізації закладених у її тексті принципів. Оскільки останні є нормативно закріпленими, то вони як й інші норми Конституції, мають найвищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Отже, можна звертатися до суду за захистом своїх прав, посилаючись безпосередньо на принципи конституційного права.
З іншого боку, Конституція не має чіткого механізму, який забезпечував би підпорядкованість принципам конституційного права інших його норм, оскільки всі норми Конституції мають однакову юридичну силу. Таке становище породжує можливість ігнорування принципів названого права при зміні інших норм галузі.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Отже, наша Конституція побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності, тому Конституція має постійно удосконалюватись, щоб справді бути Конституцією для народу.
1. Копєйчиков В.В. Основи конституційного права України. –К., 1998.
2. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Медведчук В.В. Основи конституційного ладу України. –К., 1997.
3. Коментар до Конституції України. –К., 1998.
4. Конституція Українивід 28 червня 1996 р.
5. Конституція України – Основний закон суспільства, держави, людини. –К., 1998.
6. Кравченко В.В. Конституційне право України. –К., 2000.
7. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. –К., 1997.
8. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права України. –Х., 1999.
9. Юденков А.М. Конституція України - основа реформування суспільства. -К., 2001.