Національний університет «Києво-Могилянська Академія»
Факультет соціальних наук і соціальних технологій
Кафедра політології
Східна та Південно-східна Азія як поле геостратегічних інтересів України
Письмова робота
з політичної географії
студента 3 року навчання,
Мельника Романа Івановича
Науковий керівник
Кандидат географічних наук,
Доцент
Ткачук Л.М.
Київ – 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичне підґрунтя розгляду Східної та Південно-східної Азії як поля геостратегічних інтересів України
Розділ 2. Перспективи України у Східній та Південно-Східній Азії
Розділ 3. Кореляція геополітичних концепцій з реальним станом справ, спираючись на розділ №2
Висновки
Джерела
Вступ
Україна з часу проголошення своєї незалежності не проголосила і не артикулювала ні законодавчо, ні практично ні навіть ідейно чи науково-публіцистично своїх чітких геостратегічних цілей, не працювала над геополітикою як прикладною наукою, а тому не визначила поля своїх геостратегічних інтересів. Ці питання лише піднімаються, і мають бути вирішеними за будь-яких політичних умов, тому дана робота є досить актуальною, адже пропонує коротке обґрунтування геостратегічних інтересів України у регіоні Східна та Південно-Східна Азія (СПСА).
Сусідами першого порядку України виступають впливові регіональні актори – РФ та ЄС. Обидва актори прагнуть до максималізації контролю над оточуючою територією, а тому їхні геополітични цілком природні інтереси стикаються саме в України, як межовій державі між двома геополітичними потугами сучасного людства. Така буферна зона зазвичай приносить країнам неабиякі політичні та фінансові дивіденди, від співпраці між двома системами, однак ця практика реальна лише для тих країн, які суттєво краще ніж Україна відчувають власний і довколишній простір, і які потужною економікою та стабільним, не обов’язково демократичним, політичним режимом концептуалізують власні інтереси-зазіхання, а тому вдало використовують геопросторове розташування. Стосовно цих двох геополітичних потуг, Україна намагається вести більш-менш стратегічну політику взаємовідносин та співпраці. Щодо Східної та Південно-Східної Азії (СПСА), Україна ніколи не демонструвала серйозних довгострокових намірень стосвоно будь-якої співпраці з даним регіоном. Україна заявляє свої поодинокі і не артикульовані інтереси у даному регіоні, що свідчить про тактичну, низькопробну діяльність, а отже не може забезпечити належного розширення поля геостратегічних інтересів України (ПГІУ) у СПСА. Політична передвиборча риторика та реалії української політики за останні 19 років ілюструють факт зацикленості та невирішеності Україною вектору спрямування: на Захід ( ЄС, США, ринкова демократія, капіталізм, толерантизм, прозорість, лібералізм) чи на Схід – на Росію (частково ручна економіка, позики, відсутність реформ, отримання преференцій з боку РФ у певних дрібних питаннях). Може здатися, що орієнтація на Схід однозначно програшна, однак врахувавши той факт, що орієнтація на Захід призведе до реформ, зміну і чистку кадрів, зменшення рейтингу серед селекторату, «Росія» досить приваблива. Ще однією проблемою є постановка питання: Захід чи Схід, що обмежує, особливо у сучасному пласкому глобалізаційному світі, ПГІ України. Дуже рікдо проскакує серед політиків, і трішки частіше серед економістів потреба у вихід на економічний, а згдодом і геополітичний ринок Азії, особливо східноазійскьих тигрів та центрів найінтенсивнішого зростання господарства, яке знало людство (якраз регіон СПСА який є домівкою багатьох економічних див: Японського, Корейського, Сінгапурсього, Малазійсього, Тайванського та сучасного Китайського).
Зважаючи на низьку ефективність діяльності всієї політичної та економічної системи України, у даній роботі буде лише гіпотетично розглянуто можливості України у слідуванні власним геостратегічним інтересам, зважаючи навіть на той факт, що багато експертів взагалі сумніваються, що Україна володіє власною суверенністю. [1]
Розділ 1. Теоретичне підґрунтя розгляду Східної та Південно-східної Азії як поля геостратегічних інтересів України
Територія сучасної держави України у більшості парадигм геополітики минулого століття була втягнута у різноманітні концепції розстановки сил на світовій політичній карті. Будучи у складі Російської імперії, а згодом у СРСР, терени нашої держави активно розглядалися як плацдарм для різноманітних потенційних маневрів, як одна з небагатьох «шахівниць», доля якої нечітко визначена, і може зіграти ключову роль у потенційній тій чи іншій світосистемі. Проблема у тому, що Україну, як окремий геополітичний простір, з політичними кордонами, з причини фізичної відсутності суверенності України, майже ніхто не розглядав, тому аналізуючи різні ідеї геополітиків, треба постійно віднаходити чи створювати Україну, на ігрищі Європейської, Російської, Євразійської, Хартлендівської, Рімлендівської та інших концепцій.
Згідно з відомою концепціює Хартленду, найбільшого теоретично-наукового наповнення якій надав Г. Маккіндер,
Світова історія є результатом конфронтації континентальних та океанічних держав. Дану тезу взяли на озброєння майже всі відомві геополітики 20 ст. , починаючи з концепції Гартленду Г. Маккінедера, яка і спрямувала розвиток всіх наступних концепцій у схожому руслі. Саме розподіл на сушу та море, вихід до океану, здатність блокувати та бути заблокованим морською, океанічною чи суходільною блокадою визначалося як одне з ключових положень для конкретної держави у вибудовуванні своєї геостратегії.
Коротко розглянемо концепцію Г. Маккінедера. Згідно з нею, звісно ж вся розстановка сил пов’язана з протистоянням морських та суходільних країн, що у його теорії призвело до утворення таких двох світових центрів активної взаємодії як: Гартленд та Морські держави. Ключову роль відіграє саме Гартленд, який включає у себе басейн льодовитого океану, передньоазійскі простори, Монголію, Європейську Росію, Кавказ і, залежно від дати публікації нових і нових вдосконалень Гартленду, України. Все було б набагато простіше, однак територія України, ще в 10-50 рр. минулого століття не є однозначними навіть для Західних науковців, схильних до редукціонізму заради виправдання своїх же інтересів. До морських держав належать західноєвропейські та США, які в першу чергу протистоять Гартеленду. Гартленд, або по іншому «осьовий ареал» чи «географічна вісь історії» не має чітких меж, проте в загальному вписувався у межі СРСР і був привабними для автора особливо у тому ключі, що його неможливо було блокувати ані морем, ані океаном, бо ця земля виключно суходільна, з величезними запасами ресурсів, і в принципі єдина самодостатня регіональна одиниця, що не потребує співпраці чи торгівлі з іншими країнами. Ще одним структурним елементом є Світовий острів, який складається з Європи, Азії та Африки.[2] У праці «Британія та Британські моря» висловлено відому максиму Маккіндера: «той, хто контролює Східну Європу, керує Гартлендом; хто керує Гартлендом, домінує над Світовим островом (Європа, Азія, Африка); хто домінує над Світовим островом, керує світом»[3]. Як бачимо, Східна Європа, де ключову позицію займає Україна та східноєвропейська частина Росії, є у даній парадигмі, входом у світове панування, формулою для розширення власних геостратегічних полів, для певної країни. Цікаво, що автор пише: хто володіє Східною Європою, неначе натякаючи, що нема реального володаря цих земель, або що володар може бути змінений, адже така фраз як: «хто володіє США» буде виглядати менш привабливо і реально. Отже Україна згідно з даною концепцією має усі шанси бути потужним геополітичним гравцем, однак щодо теми цієї роботи, дана концепція підходить не дуже, адже немає більш прямого і адекватнішого зв’язку між Україною та СПСА, окрім як заволодіння Гартлендом, Світовим Островом, а тоді вже рештою світу, включно з СПСА.
Тому пропонуємо іншу геополітичну парадигму відомого американського геополітика нідерландського походження Н. Спікмена, який особливу роль віддав географічним чинниками стверджуючи, що «міністри приходять і зникають, диктатори помирають, а гірські хребти залишаються на місці»[4]. Пан Ніколас запропонував протилежний Гартлендівській концепції варіант геополітичної будови світу, згідно з якою запорукою світового панування є «внутрішній півмісяць» (Рімленд). Тому той хто домінує над Рімленд, домінує над Євразією, а отже тримає долю світу у власних руках – інша версія чергової максими. Рімленд – Західна і Центральна Європа, країни Близького Сходу та Аравійський півострів, Туреччина, Іран, Афганістан, Тибет, Китай, Східний Сибір, Індійський та Бірмано-Сіамський півострови. Звідси видно, що регіон СПСА (за винятком Японії )якраз належить до центральної «осі» парадигми Н. Спікмена, а отже володіння ним, чи принаймні співпраця та взаємодія дозволяють підвищити рівень забезпеченості «ніколи необежених» геополітичних інтересів держав. Послідовник Спікмена Д. Майнінг у одній зі своїх робіт відмічає, що геополітичні критерії повинні враховувати функціональну орієнтації населення і держави, а не лише чисто географічні відношення Суші до Моря. В число країн першого виду, тобто найбільш сприятливих для співпраці та взаємодопомоги, ввійшли Китай, Монголія, Північний Вєтнам, Бангладеш, Афганістан, Східна Європа, Прибалтика і Карелія. [5]Тобто автор підійшов частково синтетично до підходу Спайкмена і об’єднав, більше зважаючи на економічні та прагматичні чинники, Східну Європу, куди належить Україна, та частину СПСА (Китай, В’єтнам) в особливе коло країн, поєднаних спільними інтересами, в тому числі потенційними і ще не розвинутими. Звісно дане геополітичне бачення світо устрою не повністю пояснює зв'язок України та СПСА, проте навіть у американських авторів є певні концепції, які розглядати подібну співпрацю чи навіть об’єднання між цими двома суб’єктами. З іншого боку, дані концепції досить старі, не враховують сучасні телекомунікаційні та економічні фактори, здатні знівелювати релігійні, культурні, просторові перешкоди, а отже є можливість стверджувати, що Україна, яка знаходиться на краю Гартленду, і одразу межує з Рімледом має усі карти для того, аби не зменшуючи потенціал використання Євроінтреграції та співпраці з Росією, активно форсувати інтеграцію з регіоном СПСА. Це твердження окрім сучасних реалій базується на тому, що як вже було згадано, Україна знаходиться на кордоні Серединної Землі і Внутрішнього моря, до якого якраз відносяться країни СПСА, а отже парадагми Гартленду і Рімленду малюють для України непогані перспективи у проектуванні власного поля геопросторових інтересів на теренах Східної та Південно-Східної Азії (СПСА).