Розділ 2. Перспективи України у Східній та Південно-Східній Азії
Регіон Східна Азія – це третій найпотужніший світовий регіон з точки зору ВВП та продуктивних сил. Ядром цього регіону є Китай, Північна Корея, Японія та Тайвань, які і визначають фінансово-політичне обличчя даного регіону у світовій політиці, та формують найбільше геостратегічне поле, своїми активними економічними зростаннями та розширеннями. Монголія та Північна Корея у даній роботі не розглядатимуться як частини українських геостратегічних інтересів України, зважаючи на їхню закритість економік, відсутність потенційних у найближчій перспективі точок дотику, задля виграшу у економічній, політичній та як наслідок геопросторовій сферах.
Східна Азія має у своєму складі такі країни, які у переважній своїй більшості, спроможні вкладати гроші будь-де у світі, аби тільки мати з цього вигоду, та певні гарантії. Це свідчить про відкритість даних країн до співпраці та зацікавленість у ній у різноманітних формах. Тому зволікання з активізацією співпраці та інтегрування у даний регіон кожного року буде приносити все більші втрати навіть у грошовому еквіваленті, якщо взяти за основу економічну модель розрахунків альтернативних вигід та втрат. Важливою деталлю, навіть ключовою, є те, що окрім авторитарного Китаю, усі країни показують високий рівень демократичності, не ведуть, на зразок США, експансіоністську військову та культурну діяльність, не бавляться у месіанство, а тому вигідні економічні, та політичні партнери, адже можна будувати поля взаємодії без якихось роздратувань чи поступок, будувати ці поля прагматично та прозоро. Згодом така діяльність може перерости у все тісніші союзи, що може дозволити створення третього вектору орієнтації України – Східноазійский.
Японія
Країна сонця, що сходить. У своїй геополітичній доктрині, представленій працями Іккі Кіта, Танакі Гіїті, Амау Уджі, Тодзьо Хідекі, полягає у формуванні великої Східно-Азійсько сфери співпроцвітання, що залишає за Японією метрополітичні функції стосовно суміжних континентальних держав. Історія свідчить, що Японія останні сто років активно намагалася стати геополітичним гегемоном як мінімум у своєму регіоні, а тому історія та доктрини власних інтересів чітко концептуалізовані. На даний момент, не вдаючись до теорії та історичного фактажу, можна стверджувати, що друга за величиною ВВП після США економіка світу справляється зі своїми неабиякими намірами бути надпотужним лідером. Зважаючи на пост воєнну західну модель державного будівництва, незалученість до жодних військових блоків, активну зовнішньоекономічну та фінансову діяльність та інші похідні фактори Японія є дуже привабливим партнером для українського приватного сектору, а також для самої держави. Сучасний стан зацікавленості України у Японії як у своєму стратегічному партнері досить низький. Аналітики стверджують, що японські бізнесові кола готові працювати з Україною, проте у них замало інформації про нашу державу та можливості кооперації. Також товарообіг між нашими державами в основному відбувається через широку, ускладнену міжнародну мережу поставок, що зменшує інтенсивність та продуктивність зовнішньоторговельної діяльності двох країн. Для вирішення таких проблем, а також для залучення Японії в українське поле геостратегічних інтересів, потрібно активно розвивати та поглиблювати насамперед міжурядове співробітництво задля налагодження та приведення у відповідність законодавства обох країн задля спрощення різних митних та інших бюрократичних процедур, налагодження постійних зустрічей на міждержавному рівні між урядом та вищими очільниками державних органів влади із залученням широких кіл підприємців обох країн. Проведення спільних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Залучення японських інвестицій насамперед у такі перспективні галузі українського господарства як: сільсько-господарська, хімічна, наукова, важка промисловість, а також переоснащення вже наявних промислових об’єктів. Сучасний стан Україно-Японської співпраці не такий вже плачевний, але це швидше через всюди сущність японських грошей та товарів і їх високу якість, ніж спрямовані стратегічні зусилля українського уряду.
Варто зазначити, що темпи позитивних змін у галузі українсько-японських и японо-українських відносин поки що не задовольняють жодну із сторін і це служить чудовим ресурсом для тіснішою співпраці між обома країнами. Японія хоче розвивати торговельне й інвестиційне співробітництво з Україною, Японія зацікавлена в закупівлі сировини, зокрема, для металургії у України, а також у розвитку торгівлі з Україною й в інвестуванні в розвиток української інфраструктури. [6]
Подібну думку розділяють багато японських підприємців, які є учасниками українсько-японських ділових контактів. Беручи участь у семінарі "Економіка України: нові можливості для зміцнення співробітництва" ділові люди з Японії відверто говорили про те, що наш ринок їх дуже цікавить, але на ньому дуже важко працювати.
Непоганим показником є те, що починаючи з 1997 року, Україна щорічно отримує технічну допомогу від Уряду Японії в рамках програми «Офіційна Допомога для Розвитку» (ОДР).
ОДР Японії базується на наданні економічної допомоги країнам-реципієнтам за рахунок коштів, які виділяє Уряд Японії, і складається з двох основних компонентів - фінансової допомоги (шляхом надання грантів) і кредитної допомоги. Координація залучення в Україну фінансової допомоги в рамках програми ОДР Японії та надання пропозицій Уряду України щодо напрямків її використання покладено на Міністерство економіки України. Перспективні інвестиційні українсько-японські проекти відносяться насамперед до галузі транспорту і енергетики. Українська сторона запропонувала декілька проектів для фінансування в рамках програми ОДР Уряду Японії протягом останніх п’ять років.
Починаючи з 2007 фінансового року, Урядом Японії запропоновано такі форми співпраці з Україною в галузі культури:
1. Надання культурного гранту для масштабних проектів, які включають в себе реконструкцію будівель, покращання інфраструктури галузі, постачання обладнання тощо (до 2,7 млн. дол. США);
2. Надання гранту загального типу для 5 дитячих лікарень (до $6,5млн.).
Щодо перспектив геополітичного розширення поля українських інтересів, потрібно передусім провести ребрендинг самої держави України, і врегулювати заплутане внутрішнє становище. Зараз Японія як і більшість країн з високим рівнем інветсуванняя у інші країни, вкладає значно більше коштів у російську економіку, що свідчить про більш активну та продуктивну діяльність російського вищого керівництва та намагання вести економічну багатовекторність, задля можливості поступового політичного маневрування. Тому для України потрібна подвійна діяльність: перебудова на покращення самої держави, реформи і т.д. і водночас показати зацікавленість та готовність до співпраці з Азійськими країнами, та більш точніше капіталами. Японії потрібна опора у час, коли її могутність з кожним роком все більше ставиться під знак питання зважаючи на те, що минулого року ВВП номінальний Китаю лише на 11 млн. доларів був меншим ніж Японії. Не треба відкидати з поля зору військово-технічну співпрацю, що саме є одним з базових блоків розширення ПГІУ у регіоні СПСА, а особливо цей козир допоможе у співпраці з Японією, яка поступово виводиться у «вільне плавання» з точки зору оборонки та воєнки. Тобто США вже не має змоги і такої потреби у наданні військової парасольки Японії, тому остання потребуватиме військового оснащення, та створення певних видів військ та стратегічних озброєнь, у чому український ВПК, хоча і не надто сучасний, проте потенційно ефективний, може прислужитися Японській стороні. Це буде на початках однією з небагатьох сфер, де Україна може виступати з Японією більш-менш на рівних умовах. Така військо-технічна, а з нею неодмінно технологічна співпраця допоможе заодно більш глибоко інтегруватися двом країнам, адже військова сфера більш інтимна ніж просто суто економічна. Проте заради цього, як вже почасти згадувалося вище, Україні слід перетворитися на самостійного суб’єкта власної як зовнішньої політики, так і внутрішньої, та забезпечити своїм азійським друзям, не лише Японії, принаймні прозору звітність діяльності української економіки онлайн, переклад урядових порталів паралельно англійською та японською і іншими мовами, задля декларування особливого статусу цих країн, а також відкритість і шанобливість. Чудовим прикладом є Сінгапур, на урядових сайтах якого можна знайти англійською мовою, в силу того, що англійська мова державна мова Сінгапуру, практично всю економічну звітність даної країни.
Чудовою була б політична тісна співпраця між Японією та Україною. Спільна участь глав урядів у різноманітних культурних та політичних заходах, спільні заяви та підтримка одне одного на міжнародній арені.