ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ВІГІВ
РОЗДІЛ ІІ. ВІГІ ПРИ ВЛАДІ В ІСТОРІЇ БРИТАНІЇ
РОЗДІЛ ІІІ. ПОХОДЖЕННЯ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ТОРІ
РОЗДІЛ ІV. ТОРІ ПРИ ВЛАДІ В ІСТОРІЇ БРИТАНІЇ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Партії як політичні угрупування, засновані на підтримці певного аристократичного роду, виникають ще в давні часи. Класичним прикладом цього є стародавній Рим напередодні Пунічних війн. Правляча верхівка – nobilitas- боролася між собою за владу та впливи. Угрупування, які творилися тодішньою римською знаттю, називалися factiones і представляли собою об’єднання кількох родів навколо єдиного роду патриціїв, який виконував домінуючу роль в такому об’єднанні. Члени factio солідаризувалися між собою у боротьбі за владу і впливи. Крім того часто поєднувалися вони між собою шлюбними і родинними зв’язками. Дані угрупування не мали визначеної політичної програми, але відрізнялися тим, що шукали підтримки у різних категорій населення.
Партії повинні були мати певне представництво в парламенті, а відтак і певне представництво в політичній структурі суспільства. Тільки тоді до таких аристократичних угрупувань ми можемо застосувати термін "партія", а їх діяльність трактувати як передісторію формування сучасних політичних партій.
В такому розумінні зовсім невелика кількість сучасних партій пройшла в своєму розвитку зазначений етап. В інших випадках партії або не проходили даного етапу історичного розвитку, або відмінність між цим та наступним етапом була надто невиразною.
Яскравим прикладом партій, які найповніше пройшли даний етап історичного розвитку, є англійські партії – торі та віги. Перші згадки про них з’являються в кінці ХVІІ ст. під час англійської революції 1698р. В ХVІІІ ст. ці назви застосовуються для характеристики двох конкуруючих в парламенті політичних угрупувань; тоді ж з’являється в лексиконі слово "партія" і перші трактати, що визначали їх ідеологічні засади та цілі.
Партію торі утворило аристократичне об’єднання, котре після реставрації династії Стюартів отримало більшість у парламенті і відзначилося переслідуванням прихильників революції. Віги були противниками правління Якова ІІ, при якому виступали головною опозиційною силою і зрештою привели на англійський трон Марію і Вільгельма Оранських. Порівняно з торі віги були більш ліберальними.
Ніде поза Англією перший етап розвитку політичних партій не був таким виразним, ніде не було такого впливового парламенту.
Отже, визначимо основні елементи представленої роботи.
Об’єктом нашого вивчення є консервативна та ліберальна партії на політичній арені Британії.
Предметом дослідження є діяльність партій "вігів" і "торі" в історичному та сучасному контекстах.
Мета роботи – проаналізувати діяльність партій "вігів" і "торі" в історичному та сучасному контекстах.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
1. Визначити походження партій "вігів" та "торі".
2. Окреслити політичні погляди вігів і торі.
3. Проаналізувати особливості діяльності вігів при владі.
4. Узагальнити результати правління консервативної партії у різні історичні періоди.
5. Охарактеризувати сучасний стан і специфіку функціонування торі (консервативної партії Великобританії) та вігів (ліберальна партія Англії)
Загалом робота написана за допомогою 21 літературного джерела, складається з 4-х розділів.
РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ ВІГІВ
З самого початку назва "вігі" мала саркастичний характер. Так називали шотландських дисидентів. Приблизно між 1660 та 1680 роками цей термін почав вживатися по відношенню до англійської партії. Партія вігів утворилася із тих, хто не погоджувався з правлінням короля Якова ІІ, при якому вони виступили головною опозиційною силою і зрештою привели на англійський трон Марію та Вільгельма Оранських [14, c. 151].
З самого заснування партій вігів та торі між ними з'явились визначальні відмінності. Вігі були протестантами, противниками тогочасної влади; віги виступали проти абсолютної монархії, виступали за обмеження її влади парламентом. Вони довгий час намагались довести, що ганноверська династія повинна бути на чолі Британії. Зрештою вони добилися визнання її прав на англійський престол і, скориставшись її політичною пасивністю, зосередили політичну владу в руках прем’єра – лідера вігів Р. Валпола. Це і поклало початок англійській традиції формування державного уряду. Зміцнення парламенту і послаблення королівської влади було результатом діяльності вігів.
Спочатку між вігами та торі йшла справжня битва за підтримку, за прихильність народних мас та особливо за підтримку аристократичних родів. Досить поширеною була практика, коли уряд перед кожним важливим голосуванням виплачував своїм прихильникам відповідне матеріальне заохочення. В уряді навіть існувало спеціальне бюро, котре власне й займалось пошуком прихильників в парламенті. Керівник цього бюро пізніше трансформувався у організатора партійної фракції [18, c. 145].
Але все ж таки, на початковому етапі свого розвитку, вігі (зрештою як і торі) не були достатньо організованими і їм потрібно було подолати ще безліч перепон на шляху до того, щоб без жодного сумніву назвати себе однією з провідних партій англійського парламенту.
Розглянемо детальніше становлення вігів як партії та їх політичні погляди і засади.
Отже, зрадницька політика Карла II і Іоанна II, яка прагнула до розширення королівської влади за допомогою підпорядкування Англії патронату Людовика XIV, підірвала положення партії торі й змусила її вождів знехотя примкнути до революції 1688 р. Незважаючи на порівняно мирний хід цього перевороту, він додав теорії вігів щодо договірного відношення між королем і народом значення основного законоположення. Принцип був висунутий конвенцією, що привела Вільгельма III на престол. Внаслідок самої перемоги віги в значній мірі втратили характер партії реформаторів. З 1689 р. до 1770 р. вони, за рідкісними винятками, тримали в руках урядову владу і найважливішим їх завданням на той час стало фактичне встановлення кабінетного правління, тобто солідарного міністерства, що представляє політичні погляди не корони, а більшості палат громад. На ґрунті виборчого порядку XVIII століття, що допускало до виборів досить нечисленний і ретельно підібраний клас громадян, ця система прийняла характер своєрідної парламентської олігархії, що при нагоді здатна була звернутися проти ідеї політичного верховенства нації.[11, c. 74].
Політична програма вігів ґрунтувалася на впливі найбільших землевласників і на міських класах. Першим партія забезпечувала панування, другі ж дорожили нею головним чином через релігійну терпимість, що відрізняла вігів від торі. Довге панування олігархії, незважаючи на значні заслуги в області міжнародної політики й фінансів, призвело до повного занепаду політичної моральності, організованої системи підкупів і фаворитизму в адміністрації.
Епоха переваги торизму, що відкривається міністерством Пітта молодшого в 1784 р. і тягнеться майже без перерв до 1830 року, дуже скоро повернулася до кабінетного правління, виробленого вігами.
Віги спочатку розпалися під впливом своєї моральної й політичної катастрофи. Аристократичні й ліберальні тенденції партії зумовили утворення самостійних груп.
Повернення вігів як керівної партії на політичну арену держави пов'язане із вступом лорда Грея в міністерство в 1830 р. і з першою реформою палати громад. Розширення виборчого права знаменує нову епоху в англійському державному житті. Надовго затриманий демократичний плин нестримно проривається вперед. У Франції вігів називали людьми лівого центру. У загальному можна сказати, що англійські віги пройшли у своїй історії три стадії розвитку. Вони сформувалися, як партія, що відстоювала ідею договору між урядом й підданими, і в так провели революцію 1688 р. Протягом майже безперервної восьмидесятилітньої переваги вони розробили реформи парламентського верховенства й довели його до своєрідної олігархії. Реорганізація партії після її скинення при Георгові III відбулася навколо ідеї реформи саме цього вузькоолігархічного ладу [9, c. 52].
РОЗДІЛ ІІ. ВІГІ ПРИ ВЛАДІ В ІСТОРІЇ БРИТАНІЇ
Саме в 1830-1841 рр. віги стали асоціюватися з поняттям "ліберали". Проте, звичайно ж, історична назва "вігі" залишилась з партією назавжди. Адже і нині британську партію лібералів подекуди називають вігами.
Отож, повернувшись до влади, вігі провели ряд реформ, аби покращити становище в державі та, звичайно ж, якомога довше залишатися керівною партією в парламенті.
Під тиском демократичного руху, який набував сили, урядом вігів було прийнято Закон про знищення рабства у всіх англійських колоніях. Вирішилося і питання про дитячу працю на фабриках і в шахтах. Становище робітників було настільки жалюгідним, що вони змушені були відправляти своїх неповнолітніх дітей працювати. Діти 6-9 років працювали в жахливих умовах по 12-14 годин на добу. Відтепер діти до 13 років могли працювати не більше 8 годин на добу, а підлітки від 13 до 18 років працювали не більш як 12 годин. Під контролем тред-юніонів почала діяти фабрична інспекція охорони праці; діти до 14 років щоденно упродовж двох годин мусили навчатися у школі; вводилися в практику обов'язкові перерви для приймання їжі.
Одночасно віги ухвалили у 1834 р. Закон про бідних. Згідно з ним скасовувався податок на користь бідних, який раніше брали .з підприємців. Бідні позбавлялись права отримувати соціальну допомогу за рахунок релігійних общин. Скрізь впроваджувалися в практику робітні будинки – своєрідні в'язниці з обов'язковим повним трудовим днем. Згідно із цим законом робітники повинні були самі забезпечувати себе, а не чекати, доки хтось про них потурбується [12, c. 54].
У 1837 р. на зміну королю Вільгельму IV прийшла королева Вікторія.