Смекни!
smekni.com

Віги і торі в політиці Британії (стр. 5 из 5)

Падіння авторитету консерваторів привело до поразки партії на виборах 1997 року, і ця поразка стала наймасштабнішою від часу реформації політичної системи Британії 1932 року. В новому парламенті оновлені лейбористи на чолі з Тоні Блером одержали 418 місць, консерватори лише 165, і ліберали – 46. Так на зміну консерваторам і прийшли лейбористи, поклавши кінець 18-ти річному правлінню Консервативної партії в Британії.

В Лондоні 6 грудня 2005 року було оголошено ім’я нового лідера консервативної партії Великобританії. Ним став 39-літній Девід Камерон, ще недавно нікому не відомий представник "нової хвилі" британських консерваторів. Обрання молодого політика главою однієї з найстаріших і провідних британських партій, що переживає не кращі часи, повинно було стати поворотним пунктом в її історії. Ухвалене на з'їзді торі рішення вибрати лідером партії Девіда Камерона не стало сенсацією. Останні внутрішньопартійні опитування свідчили, що в боротьбі за вищий партійний пост він набагато випереджає свого основного суперника Девіда Девіса. Втім, добитися такого результату Камерону вдалося не відразу: боротьба тривала понад півроку та була досить жорсткою.

Після обрання Девіда Камерона лідером, політика партії зосередилась на такому понятті як "якість життя", за яким закріплялось удосконалення державних відомств (найголовніші з яких Національне відомство охорони здоров’я та посольств) і шкіл.

На сьогодні партія включає три елементи – парламентську фракцію, Центральну раду і Національний Союз, що є федерацією штабів виборчих округів. Партія має ієрархічну структуру, влада в ній концентрується в руках партійного лідера і парламентській фракції. До 1965 р. вибори партійного керівництва не проводилися; старша партійна еліта вибирала партійного лідера за закритими дверима. З 1965 р. лідер партії обирається членами Парламенту від Консервативної партії. Ним розробляється партійна політика і проводиться відбір кандидатур в члени кабінету або тіньового кабінету. Проте при цьому партійний лідер повинен брати до уваги думку фракцій (груп) усередині партії. Він безпосередньо контролює Центральну раду Консервативної партії, яка вибирає голову партії і старших партійних чиновників. Центральна рада виконує функцію зв'язку між членами парламентської фракції і місцевими організаціями в округах. Останні займаються збором засобів, залученням в партію нових членів, висуненням кандидатів на вибори до Парламенту від округу. Відбір кандидатів контролюється Центральною радою, але сам процес відбувається безпосередньо в округах. Центральна рада складає список затверджених кандидатів, які пройшли попередню співбесіду. Потрапивши в список, кандидат може звернутися в місцеві виборчі округи, з тим щоб його підтримали при висуненні. Консервативна партія проводить щорічні партійні конференції, на яких присутні члени партії, що представляють виборчі округи. Резолюції, що приймаються на цих конференціях, носять тільки рекомендаційний характер і не обов'язкові для партійного керівництва. Перебуваючи при владі, прем'єр-міністр і кабінет ухвалюють рішення відносно партійної політики, передвиборної платформи і стратегії на виборах. Парламентські фракція і групи також вносять внесок до формування партійної політики [5, c. 168].


ВИСНОВКИ

партія торі віги політичний

Партії вігів та торі починають свій розвиток приблизно між 1660 та 1680 роками. Партія вігів утворилася з тих, хто виступав проти правління короля Якова ІІ; торі ж засновані аристократичним об'єднанням, котре після реставрації Стюартів отримало більшість у парламенті та відзначилось переслідуванням прихильників революції. Головними відмінностями між торі та вігі на початковому етапі було те, що торі були католиками, вігі – протестантами; торі – прихильники королівської влади, вігі – противники абсолютної монархії. На цих відмінностях і базувались основні погляди партій. Вігі з самого початку намагалися добитись обмеження влади монарха парламентом. Вони хотіли, щоб влада зосередилась в руках парламенту, а не короля. Торі ж в свою чергу підтримували монарха ті існуючий в країні режим. Це й не дивно, адже до торі входили представники з родин великих землевласників, верхівки духовенства, юристів, вищих чинів армії та верхівки бюрократії.

Протягом всієї історії партії змінювали одна одну в парламенті. Вігі тримали в руках урядову владу у 1689-1770 рр., 1830-1841 рр., 1905-1914 рр., 1929-1935 рр., 1964-1970 рр., 1974-1979 рр. Ліберали об'єднали сили з Соціал-демократами (СПД) на виборах 1983 р. і 1987 р. У 1988 більшість СДП проголосувало за об'єднання з лібералами для створення лібералів-демократів. У 1770-1830 рр., 1841-1905 рр., 1979-1996 рр. консерватори неподільно перебували при владі, в 1916-1919 рр. і 1919-1922 рр. – в коаліції з лібералами і лейбористами.

Саме з урядом лібералів пов'язане поняття "буржуазний реформізм". Міністр фінансів ЛЛойд Джордж у 1906 – 1911 рр. запропонував прийняти низку законів щодо умов праці й життя робітників. Уряд провів через парламент закон про трудові конфлікти, який забороняв підприємцям стягувати штрафи з тред-юніонів за збитки, заподіяні під час страйків, закони про безплатне початкове навчання, безплатне харчування в шкільних їдальнях для дітей з малозабезпечених сімей. Окремими законами обмежувалася праця у нічний час, а нічна праця жінок взагалі заборонялася. У 1906 р. був прийнятий закон про компенсацію у разі непрацездатності, який поширювався на всі категорії працюючих. У 1908 р. було встановлено 8-годинний робочий день, а також закон про пенсійне забезпечення за віком для робітників, які досягли 70 років, компенсацію для безробітних у разі хвороби. Кошти для страхування надходили з державного бюджету, внесків підприємців і від самих робітників. Отже, ліберали заклали основи широкого соціального законодавства.

Консерватори ж захищали права лендлордів та перетворились в основну партію англійського монополістичного капіталу. Діяльність консервативного уряду також ознаменувалася посиленням наступу монополій на життєві інтереси робітників і антипрофспілковими заходами, репресіями проти борців за громадянські права в Північній Ірландії; в області зовнішньої політики уряд консерваторів (за прем’єр-міністра Хіта) добився приєднання країни до "Спільного ринку" (1972 р.), воно зробило ряд кроків по збереженню військової, економічної і політичної присутності Великобританії в районі "на схід від Суеца". І звичайно ж, консерватори відомі своєю "залізною леді", Маргарет Тетчер, яка прийняла Британію в дуже складному стані і за період свого правління змогла піднести її на високий рівень.

Сьогодні ж кабінет міністрів Великобританії очолює Гордон Браун (з 27 червня 2007 року), лейборист.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учеб. пособие / Сокр. пер. с англ. А. С. Богдановского, Л. А. Галкиной; Под ред. М. В. Ильина, А. Ю. Мельвиля. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 546 c.

2. Асланян Г. Британський парламент: історія і сучасність // Часопис Парламент. – 2001. – №6. – С. 5-8.

3. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб. – К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000. – 200 с.

4. Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн – К, 2005 – 515 с.

5. Куокли Дж. Двухпалатность и разделение властей в современных государствах // Полис. – 1997. – №6. – C. 6-10.

6. Маргарет Тетчер та ії реформаторська діяльність на чолі консервативного уряду Великої Британії (1979 – 1990 рр.) / Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / О.С. Черевко; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. – К., 2002. – 19 с.

7. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків, 2001. – 416 с.

8. Підлуцький О. Маргарет Тетчер: Залізна леді, яка створила свій власний «изм» // № 29 (608) 29 липня – 4 серпня 2006. – С. 6.

9. Волков Ф. Д. Великобритания: трудные времена. - М.: Дело, 1997. -177 с.

10.Політичні процеси, системи та інститути / Б. Кухта, А. Романюк, Л. Старецька та ін. – Львів: Кальварія, 1997. – 336 с.

11.Сравнительное государственное управление: Теория, реформы, эффективность / Под ред. Л. В. Сморгунова. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2002. – 228 с.

12.Стром, Р. Далтон. Сравнительная политология сегодня. – М., 2002. – 537 с.

13.Історія держави і права зарубіжних країн / Під заг. ред. Джужи О.М. – К., 2000. – 352 с.

14.Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник / Б. Кухта, А. Романюк, М. Поліщук; За ред. Б. Кухти. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Львів: Кальварія, 1997. – 228 с.

15.Шаповал В. М. Державний лад країн світу – К.: Укр. Центр правничих студій, 1999. – 320 с.

16.Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем. – Львів: ЦПД, 2002. – 528 с.

17.Шевченко О.О. Iсторiя держави i права зарубiжних країн: Хрестоматiя. – К.: Вентурi, 1995. – 288 с.

18.Шмакова Т.В. Мир политических партий.// Полис. – 1992. – № 1-2. – С. 4-5.

19.Яковенко Н. Політичні партії Великобританії: союзники та опоненти // Спостерігач. – 1995. – №7. – С.4-5.

20.Парламентська система Сполученого Королівства: стислий путівник = System of Parliament in the UK / The British Council. – К.: Британська Рада – 24 с.

21.Консервативная партия Великобритании http://ru.wikipedia.org/wiki/


ДОДАТОК А

Прем'єр-міністри Великобританії

Прізвище, ім'я Роки життя Роки правління Партія
1 Харлі, Роберт 1667-1724 1710-1714 т
2 Болінгброк, Генрі Сент-Джон 1678-1751 1714-1721 т
3 Уолпол, Роберт 1676-1745 1721-1742 в
4 Комтон, Спенсер (граф Уїлмінгтон) 1673-1743 1742-1743 в
5 Пелем, Генрі 1696-1754 1743-1754 в
6 Пелем-Холлс, Томас (герцог Ньюкастл) 1693-1768 1754-1756 в
7 Кавендиш-Бентінк, Вільям (герцог Девоншир) 1720-1764 1756-1757 в
8 Пелем-Холлс, Томас (герцог Ньюкастл) 1693-1768 1757-1762 в
9 Стюарт, Джон 1713-1792 1762-1763
10 Гренвіл, Джордж 1712-1770 1763-1765
11 Уотсон-Уентуорт, Чарльз (маркіз Рокінгем) 1730-1782 1765-1766 в
12 Пітт, Вільям Старший (граф Четтем) 1708-1778 1766-1768 в
13 Фіцрой, Августус Генрі (герцог Графтон) 1735-1811 1768-1770
14 Норт, Фредерік 1732-1792 1770-1782 в
15 Уотсон-Уентуорт, Чарльз (маркіз Рокінгем) 1730-1782 27.03.1782-01.07.1782 в
16 Фіцморіс Ленслаунд, Вільям Петті (граф Шелберн) 1737-1805 1782-1783
17 Кавендиш-Бентінк, Вільям Генрі(герцог Портланд) 1738-1809 02.04.1783-19.12.1783 в
18 Фокс, Чарльз Джеймс 1749-1806 1783
19 Норт, Фредерік 1732-1792
20 Пітт, Вільям Молодший 1759-1806 1783-1801 т
21 Еддінгтон, Генрі 1757-1844 1801-1804 т
22 Пітт, Вільям Молодший 1759-1806 1804-1806 т
23 Гренвілл, Вільям Уїндхем (барон) 1759-1834 1806-1807
24 Кавендиш-Бентінк, Вільям Генрі(герцог Портланд) 1738-1809 1807-1809 в
25 Персевал, Спенсер 1762-1812 1809-1812 т
26 Дженкінсон, Роберт Банкс (граф Ліверпуль) 1770-1828 1812-1827 т
27 Каннинг, Джордж 1770-1827 10.04.1827-08.08.1827 т
28 Робінсон, Фредерік Джон (віконт Годріч) 1782-1859 1827-1828 т
29 Уелслі, Артур (герцог Веллінгтон) 1769-1852 1828-1830 т
30 Грей, Чарльз (граф) 1764-1845 1830-1834 в
31 Ламб, Вільям (віконт Мельбурн) 1779-1848 16.07.1834-17.11.1834 в
32 Уелслі, Артур (герцог Веллінгтон) 1769-1852 17.11.1834-10.12.1834 т
33 Піль, Роберт 1788-1850 1834-1835 п
34 Ламб, Вільям (віконт Мельбурн) 1779-1848 1835-1841 в
35 Піль, Роберт 1788-1850 1841-1846 п
36 Рассел, Джон (лорд) 1792-1878 1846-1852 в
37 Стенлі, Едуард Джефрі (граф Дербі) 1799-1869 23.02.1852-19.12.1852 т
38 Гордон, Джордж Гамільтон (граф Абердін) 1784-1860 1852-1855 п
39 Темпл, Генрі Джон (віконт Пальмерстон) 1784-1865 1855-1858 в
40 Стенлі, Едуард Джефрі (граф Дербі) 1799-1869 1858-1859 т
41 Темпл, Генрі Джон (віконт Пальмерстон) 1784-1865 1859-1865 в
42 Рассел, Джон (граф) 1792-1878 1865-1866 в
43 Стенлі, Едуард Джефрі (граф Дербі) 1799-1869 1866-1868 т
44 Дизраелі, Бенджамін 1804-1881 27.02.1868-03.12.1868 КП
45 Гладстон, Вільям Юарт 1809-1898 1868-1874 ЛП
46 Дизраелі, Бенджамін 1804-1881 1874-1880 КП
47 Гладстон, Вільям Юарт 1809-1898 1880-1885 ЛП
48 Толбот Гаскон-Сесіл, Роберт Артур (маркіз Солсбері) 1830-1903 1885-1886 КП
49 Гладстон, Вільям Юарт 1804-1881 1886 ЛП
50 Толбот Гаскон-Сесіл, Роберт Артур (маркіз Солсбері) 1830-1903 1886-1892 КП
51 Гладстон, Вільям Юарт 1804-1881 1892-1894 ЛП
52 Прімроуз, Арчибалд Філіп (граф Розбері) 1847-1929 1894-1895 ЛП
53 Толбот Гаскон-Сесіл, Роберт Артур (маркіз Солсбері) 1830-1903 1895-1902 КП
54 Бальфур, Артур Джеймс 1848-1930 1902-1905 КП
55 Кемпбелл-Баннерман, Генрі 1836-1908 1905-1908 ЛП
56 Асквіт, Герберт Генрі 1852-1928 1908-1916 ЛП
57 Ллойд Джордж, Девід 1863-1945 1916-1922 ЛП
58 Бонар Ло, Ендрю 1858-1923 1922-1923 КП
59 Болдуїн, Стенлі 1867-1947 1923-1924 КП
60 Макдональд, Джеймс Рамсей 1866-1937 22.01.1924-04.11.1924 ЛПВ
61 Болдуїн, Стенлі 1867-1947 1924-1929 КП
62 Макдональд, Джеймс Рамсей 1866-1937 1929-1935 ЛП
63 Болдуїн, Стенлі 1867-1947 1935-1937 КП
64 Чемберлен, Невіл 1869-1940 1937-1940 КП
65 Черчіль, Уінстон Леонард Спенсер 1874-1965 1940-1945 КП
66 Етлі, Клемент Річард 1883-1967 1945-1951 ЛПВ
67 Черчіль, Уінстон Леонард Спенсер 1874-1965 1951-1955 КП
68 Іден, Антоні 1897-1977 1955-1957 КП
69 Макміллан, Гарольд 1894-1986 1957-1963 КП
70 Дуглас-Хьюм, Алек 1903-1995 1963-1964 КП
71 Вільсон, Гарольд 1916-1995 1964-1970 ЛПВ
72 Хіт, Едуард 1916-2005 1970-1974 КП
73 Вільсон, Гарольд 1916-1995 1974-1976 ЛПВ
74 Каллаген, Джеймс 1912-2005 1976-1979 ЛПВ
75 Тетчер, Маргарет 1925-... 1979-1990 КП
76 Мейджор, Джон 1941-... 1990-1996 КП
77 Блер, Ентоні Чарльз Лінтон 1953-… 1996-2007 ЛПВ
78 Гордон Браун 1951-… 2007-… ЛПВ

*т-торі, в-віги, п – пієліти, КП - Консервативна партія Великобританії, ЛПВ – Лейбористська партія Великобританії, ЛП – Ліберальна партія Великобританії.