Одним з найбільш ефективних шляхів вирішення проблеми є вироблення чіткої методики перевірки кожного підрозділу, ділянки бухгалтерського обліку. Завдання полягає в тому щоб на стадії планування перевірки визначити склад контрольних процедур, але самі процедури повинні бути вже розроблені. При проведенні перевірки досить запросити у клієнта необхідні документи і облікові регістри і, за заздалегідь описаною процедурою, здійснювати перевірку.
Методики по різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою. Для перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку складається методика, що повинна містити в собі:
1. Перелік основних нормативних документів.
2. Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту Законом про бухгалтерський облік, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
3. Первинні документи по розділу обліку.
4. Регістри синтетичного й аналітичного обліку і звітність.
5. Класифікатор можливих порушень.
6. Запитальник аудитора для складання програми перевірки.
7. Методи збору аудиторських доказів, застосовувані при перевірці.
8. Опис контрольних процедур.
Перевірка, здійснювана традиційним способом, включає виконання положень, наведених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні пункти методики доцільно використовувати, якщо до роботи залучаються асистенти.
Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції й ін., якими повинен керуватися аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.
Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту, припускає опис різних варіантів таких рішень, що дозволить аудитору за необхідності порівняти їх з варіантом, застосовуваним клієнтом, і виконати необхідний аналіз чи дати рекомендації з поліпшення ведення обліку.
Перелік первинних документів наводиться по кожному розділу обліку, що дозволяє аудитору зробити висновок про стан етапу реєстрації в первинному обліку ( чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи й ін.)
Регістри аналітичного і синтетичного обліку і звітності представляють їхній опис для відповідних форм рахівництва (журнальної форми, журнал-головний, спрощеної й ін.)
Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їхню відповідність у клієнта загальноприйнятим і за необхідності зробити відповідні рекомендації.
Звітність повинна включати відповідні форми (баланс за ф. № 1, звіт про фінансові результати по ф. № 2 та ін.)
Класифікатор можливих порушень містить найчастіші порушення з відповідних розділів обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки касових операцій можна припустити наступну класифікацію порушень; пряме розкрадання, присвоєння грошових засобів, що надійшли, зайве списання грошей по касі й ін.
Запитальник аудитора для складання програми перевірки містить необхідні запитання, які необхідно включити до плану перевірки. Ці запитання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів, доповненні звітності, внутрішнього контролю. Запитальники доцільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей і висновків.
Методи збору аудиторських доказів, застосовувані при перевірці, є типовими. Використовуються вісім основних методів:
• спостереження за інвентаризацією чи участь у ній;
•спостереження за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій;
• усне опитування;
• одержання письмових підтверджень;
• перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх осіб;
• перевірка документів клієнта;
• перевірка арифметичних розрахунків;
• проведення аналізу.
Опис контрольних процедур потрібен для виявлення можливих порушень чи зловживань по відповідному розділу обліку.
Усі процедури будуються за єдиною схемою і містять у собі:
• найменування контрольної процедури;
• мету проведення контрольної процедури;
• перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліків клієнта, норми, нормативи і різна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;
• опис техніки виконання процедури;
• опис форми подання результатів проведеної процедури ведучому аудитору.
Усі процедури забезпечені класифікаційними номерами, що дозволяють робити посилання на них у програмі аудиторської перевірки у конкретного клієнта. Класифікаційний номер містить назву розділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки. Класифікаційний номер будується за серійно-порядковою системою:
перший знак — номер порушення по класифікації порушень;
другий знак — номер різновиду порушення;
третій знак — порядковий номер контрольної процедури для виявлення даного порушення.
Таким є підхід до розробки положень методики проведення перевірок за участю асистента. Розробка практичних методик для перевірки кожного розділу й об'єкта обліку — справа дуже трудомістка.
4. Приклад розробки методики аудиторської перевірки
аудит перевірка звітність
Розглянемо на прикладі аудиту обліку касових операцій методику виконання студентами курсової роботи з дисципліни “Організація і методика аудиту”.
Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим з кількох причин:
• кошти належать до числа найбільш рухливих і легко реалізованих активів підприємства;
• грошові операції носять масовий і розповсюджений характер;
• рухливість коштів і масовість грошових операцій роблять цю ділянку господарської діяльності економічного суб'єкта найбільш уразливою з погляду різних порушень і зловживань.
У складі коштів найбільш рухливий характер мають готівка. Рух готівки відбувається за допомогою касових операцій. Касові операції дуже різноманітні, але серед них можна виділити основні:
• видача коштів на оплату праці;
• видача коштів на оплату адміністративно-господарських витрат;
• видача коштів підзвітним особам та ін.
Операції по руху коштів перевіряються суцільним порядком.
Методи перевірки касових операцій чітко розроблені і мають давню історію. Аудитор повинен перевірити дотримання касової дисципліни на підприємстві. При цьому особлива увага повинна бути приділена питанню забезпечення збереження грошей і цінностей.
У силу того, що касові операції мають масовий характер, цей етап аудиторської перевірки є досить трудомістким. Однак касові операції одноманітні, а методи процедури перевірки досить прості. Саме на цьому етапі основному аудитору доцільно залучати до роботи асистентів.
4.1 Первинні документи з обліку касових операцій
Склад первинних касових документів, з одного боку, дуже вузький — це прибуткові і видаткові касові ордери, касова книга. З іншого боку, касові операції пов'язані практично з усіма іншими розділами обліку, наприклад, реалізацією, розрахунками з підзвітними особами, з постачальниками і т.д. і, отже, при перевірці необхідно зіставити касові документи з іншими.
Основними документами, які необхідно вивчити при перевірці касових операцій, є: касова книга; звіти касира; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; журнал (книга) реєстрації прибуткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації видаткових касових ордерів; журнал (книга) реєстрації виданих доручень; журнал (книга) реєстрації депонентів; журнал (книга) реєстрації платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей; виправдувальні документи до касових документів; авансові звіти.
4.2 Регістри синтетичного й аналітичного обліку по рахунку 30 "Каса " і форми звітності
Численні і різноманітні операції руху коштів у касі підприємства знаходять своє відображення в наступних регістрах синтетичного обліку і звітності:
• Головна книга;
• журнал-ордер № 1 і відомість № 1 (для журнально-ордерної форми обрахунку),
• інші регістри синтетичного обліку касових операцій;
• баланс підприємства (форма № 1);
• звіт про рух коштів (форма № 4)
4.3 Класифікатор можливих порушень при веденні операцій по касі
Основні порушення — зловживання, розкрадання, помилки в області касових операцій можуть бути класифіковані в такий спосіб:
1. Пряме розкрадання коштів
1.1. Нічим не замасковане.
1.2. Замасковане неоформленими документами і розписками.
2. Неоприбуткування і присвоєння грошових сум, що надійшли
2.1. З банку.
2.2. Від різних фізичних і юридичних осіб по прибуткових ордерах.
2.3. Від різних юридичних осіб по дорученнях.
3. Зайве списання грошей по касі
3.1. Повторне використання тих самих документів.
3.2. Неправильний підрахунок підсумків у касових документах і звітах.
3.3. Списання сум по підроблених документах.
3.4. Підробка в законно оформлених документах збільшених сум списань.
4. Присвоєння сум, законно нарахованих різним особам і організаціям
4.1. Присвоєння депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих за інших підстав.
4.2. Присвоєння сум, що інших підприємств.
5. Розрахунки сумами наявних коштів перевищують граничну величину
5.1. З іншими юридичними особами і підприємцями, що діють без створення юридичної особи;
5.2. Що надходять у касу підприємства, яка перевіряється
6. Розрахунки з населенням наявними коштами за готову продукцію, товари, виконані роботи і послуги
6.1. Без застосування контрольно-касових машин;
6.2. Без реєстрації контрольно-касових машин у податкових органах.
7. Некоректне відображення касових операцій у регістра синтетичного обліку.
4.4 Запитальник аудитора для складання програми перевірки касових операцій
Перш, ніж приступити до суцільної перевірки касових операцій, аудитор повинний спланувати цю перевірку, тому що "суцільна перевірка" не означає, що один за одним будуть переглянуті всі касові документи. Ці документи можуть бути переглянуті неодноразово, але щораз аудитор виконує зовсім іншу процедуру, спрямовану на виявлення одного з можливих порушень, перерахованих у попередньому розділі. Кожна процедура буде мати своє призначення, переслідувати визначену мету, а її результати необхідно оформити у вигляді спеціальної таблиці.