Реферат
з політології на тему:
«Політична доктрина Ш. Монтеск´є»
Зміст
Біографія Шарля Луї Монтеск´є
Творчість Монтеск´є
Монтеск´є і релігія
Політичні погляди.
Про закони
Про війну
Про дух народу
Про три різні способи правління 9
Про індивідуальну волю й волю політичну 10
Вчення Ш. Монтеск'є про державу й право 11
Використана література 15
Те, що в один час є правдою,
в інший буває оманою.
Ш. Монтеск'є
Біографія Шарля Луї Монтеск´є
Шарль Луи де Секонда Монтеск'є (Montesquіeu), барон де Ла Бред і де Монтеск'є походить зі стародавнього дворянського роду. Народився в замку Лабред біля Бордо 18 січня 1689 у родині Жака де Секонда, барона де Лабред. Одержав освіту в коллежі ораторіанцев у Жюйи біля Парижа (1705), а потім, як і личило вихідцеві з парламентського "дворянства мантії", почав вивчати право в Бордському університеті й став адвокатом в 1708.
Після смерті батька в 1713 Монтеск'є, відомий до цього як де Лабред, одержав пост радника (або судді) у парламенті Бордо. Незабаром він одружився, був обраний членом Бордської академії й після смерті дядька в 1716 одержав титул барона де Монтеск'є й спадкоємний пост заступника голови парламенту Бордо (до революції парламентом у Франції називався вищий судовий, а не законодавчий, як в Англії, орган). Монтеск'є, однак, мало цікавила кар'єра професійного юриста. Пізніше він помітив, що його займали ідеї, що стояли за існуючими законами, повільний розвиток соціальних інститутів і принципи права. Тому через десять років, в 1726, він з радістю продав свою посаду, що цілком відповідало прийнятим у той час звичаям.
У молодості Монтеск'є займався природничонауковими експериментами й представив їхні результати в Бордську академію. Серед них були спостереження за скороченням тканин тварин при охолодженні і їхньому розширенні при нагріванні. Пізніше ці експерименти лягли в основу висновків філософа про глибокий вплив клімату на людину й, отже, на суспільні інститути.
Завоювавши симпатії широкої читаючої публіки в 1721 живою сатирою на французьке суспільство - Перськими листами (Les Lettres persanes ), в 1728 Монтеск'є був обраний членом Французької академії (після деяких коливань академіків). У тому ж році він відправився в подорож по Австрії, Італії, невеликим німецьким князівствам уздовж Рейну, Голландії. Велике значення мало його перебування протягом півтора років в Англії. Тут він відвідував сесії палати громад, спостерігаючи з радісним подивом відкриту критику урядової політики, що була дозволена опозиційним партіям у парламенті й газетах. Така воля була неможлива при абсолютній монархії в його рідній Франції, як і майже скрізь у світі в той час.
Маючи замкнутий характер, дозволяючи собі відкритість лише серед друзів, Монтеск'є іноді з'являвся в паризьких салонах, коштуючи осторонь і спостерігаючи за розмаїтістю людських типів. Виснажений багаторічними дослідженнями й творчістю, майже сліпий від катаракти, однак завоювавший славу й закінчивши свію велику працю, Монтеск'є помер у Парижу 10 лютого 1755.
Творчість Монтеск´є
Все життя Монтеск'є була присвячена майже цілком читанню, міркуванням і повільній, ретельній роботі над своїми творами. У величезній бібліотеці в Лабреде він день у день сидів перед каміном, читаючи або повільно диктуючи секретареві.
Перські листи були опубліковані в 1721. У них використаний східний антураж, що Монтеск'є запозичив з виданого незадовго перед тим перекладу Антуаном Галланом Тисячі й однієї ночі й з описів подорожей по Близькому Сході Ж.Тавернье й Ж.Шардена. Розваги сіамца в Парижі Ч.Дюфрена привернули увагу філософа до коштовного літературного прийому - "спостереженням іноземця". Однак Монтеск'є перевершив всіх своїх попередників. Незважаючи на всі спроби імітації роботи Монтеск'є, поява Турецьких листів, Перувіанских листів, Ірокезьких листів не мало того успіху, що мали Перські листи. У своїх листах перський мандрівник описує різноманітні дурості й недоліки, а також більше серйозні політичні й релігійні зловживання у Франції 18 ст. Чужоземці дивуються тому, що французам представляється природним порядком речей.
Найчастіше дотепність й іронія Монтеск'є перетворюються в злу сатиру. Він уже навчився писати в характерній енергійній і лаконічній манері. У Перських листах нападкам піддаються також релігійні війни, інквізиція, папа римський, абсолютна монархія Людовика XІ і фіаско, що потерпів Джон Лоу в проведенні т.зв. плану Міссісіпі. Монтеск'є, помітив Вольтер, "сам мислить і змушує мислити інших".
Перські листи, визнавав італійський правознавець Ч.Беккариа, вплинули на його трактат Про злочини й покарання (1764), у якому він виступав проти катувань і призивав до більше гуманної процедури судового розгляду. Листа безсумнівно вплинули на форму деяких виречень Вольтера в Кандиде й інших роботах. Зрозуміло, вони зробили величезний вплив на широку читаючу публіку. І сьогодні вони читаються із задоволенням і не без користі.
Міркування про причини величі й падіння римлян (Consіd ratіons sur les causes de la grandeur des Romaіns et de leur d cadence , 1734, виправлене видання в 1748) - невелика, але дуже важлива для творчості Монтеск'є книга. Ключовим словом у її довгій назві є "причини". Чому Рим піднявся, чому він в остаточному підсумку впав? Історичні події мають свої причини, і вивчаючи їх, ми досягнемо мудрості, що дозволить уникнути помилок, зроблених у минулому.
Міркування про римлянах надихнули великого англійського історика Едуарда Гібона на написання Історії занепаду й руйнування Римської імперії (1776-1788), хоча він і не погодився з деякими висновками філософа. Більше пізні історики Рима часто йшли по шляху, уже прокладеному Монтеск'є.
Про дух законів (De l'esprіt des loіs , 1748) - праця всього життя Монтеск'є, результат більш ніж двадцяти років читання, міркувань і неквапливої, ретельної літературної роботи. Завдяки цій книзі політична й соціальна наука одержала художню форму й стала доступній широкій публіці. Що таке закони? "Закони, - затверджує автор на самому початку книги, - у самому широкому значенні цього слова суть необхідні відносини, що випливають із природи речей". Таким чином, ці відносини внутрішньо властиві речам. Їх можна знайти й досліджувати. Вони залежать від типу правління, будь то тиранія, монархія або демократія. Вони розрізняються залежно від фізичних особливостей країни, її холодного, теплого або помірного клімату, розміру, характеру рельєфу - рівнинної або гористого, релігії, кількості населення, манер, норм моралі й звичаїв її мешканців.
Книга Про дух законів потрапила в "Індекс заборонених книг" в 1751. Роком раніше вийшла блискуча робота Монтеск'є В захист "Духа законів" (D fense de l'Esprіt des loіs ).
Про дух законів також став фундаментальною працею в області політичної думки. До нього з повагою ставилися помірні лідери початкового періоду Французької революції, і якби Людовик XVІ виявився більше сильним і здатним правителем, у Франції могла б установитися конституційна монархія в дусі англійського правління. У США книга Монтеск'є користувалася популярністю, неї читали на французькому й в англійських перекладах.
Монтеск´є і релігія
Безліч існуючих у світі религий Монтеск'є порівнює й оцінює з погляду ступеня корисності для суспільства. Релігія, як і цивільні закони, повинна прагнути до того, щоб зробити людей гарними громадянами. Зливаючись із суспільними інтересами й мораллю, релігія, наприклад, повинна рекомендувати людям не споглядальний спосіб життя, не ледарство, а працездатність, помірність, чесність. Кращим засобом для релігійної людини заслужити благовоління Божества є дотримання правил громадського життя й обов'язків людяності.
Із цього погляду , як думає Монтеск'є, усяка релігія - (навіть "помилкова") є гарантія чесності людей, що стримує їхньою вуздою. Він указує на те, що самі щирі й святі догмати можуть мати досить дурні наслідки, якщо вони не погодяться із принципами громадського життя, і навпаки - самі помилкові догмати можуть привести до прекрасних результатів. Монтеск'є особисто схилявся до стоїчної філософії й скептично ставився до ідеї божества караючого й що нагороджує, але вважав цю ідею необхідні, стримуючі дурні страсті людей - народу й государів - засобом.
Якщо якась із історичних релігій - християнство, іудаїзм або магометанство - переважніше інших, то тільки залежно від того, яка з них більше сприяє зм'якшенню вдач, а не з погляду більшої або меншої істинності. Якщо атеїзм з'єднується з високим ступенем моральності, то Монтеск'є й у ньому не бачить небезпеки. Він зовсім не думає, визнаючи, що релігія може й повинна бути корисна для суспільства, що тільки релігійна людина може бути моральним, що моральність тримається на релігії. Монтеск'є виходив з того, що моральний принцип, зміст якого становлять почуття жалю до ближнього й справедливість, є природженим людям, апріорним. У кожній історичній релігії Монтеск'є вбачав як темні й дурні, так і позитивні сторони. Користь християнства він бачив у тім, що воно противиться духу деспотизму, сприяє зм'якшенню вдач і розвитку цивільних чеснот.
Однак Монтеск'є вважав, що принципи релігії робляться вкрай пагубними, якщо їх уводять у людську політику. Він вважає за необхідне поділ вищої влади в церкві й у державі. Релігія повинна бути відгороджена від державного втручання й сваволі, державотворці не повинні втручатися у внутріцерковні суперечки доти, поки вони не порушують суспільний мир і не викликають смуту. Джерело релігійної ворожнечі й релігійних війн, який заповнена історія, - не сам по собі факт існування багатьох релігій, а дух нетерпимості, що одушевляє ту, котра вважає себе пануючою. Нетерпимість є потьмарення свідомості, занепад людського розуму. Подолання релігійної ворожнечі не в насильницькому встановленні релігійної однаковості, але у вилученні сфери релігійного життя з-під примусової влади держави, у твердженні духу віротерпимості. У релігійному відношенні з повинна бути незалежна від держави.