Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію, без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не неможлива, то, в всякому випадку, буде втрачений додатковий прибуток.
Маркетингові дослідження з метою вивчення ринку і подальшої передачі цієї інформації включають наступні елементи: визначення розміру ринку; характеристику ринкової ситуації; вивчення можливості виходу на зовнішній ринок; визначення поточних і перспективних потреб покупця; визначення споживчих характеристик конкурентної спроможності товарів різних товаровиробників; вивчення мотивації покупок і закономірностей поведінки покупців на ринку; вивчення ринку товару і можливостей його реалізації; розробка пропозицій з поновлення і вдосконалення продукції, що випускається з урахуванням вимог покупців.
В умовах відміни жорсткої адміністративної системи товарообігу, коли клієнти оптових підприємств, не задоволені роботою останніх, можуть відмовитися від їхніх послуг, опт повинен привертати своїх контрагентів, щоб зберегти своє значення, зміцнювати взаємозв'язки як з виробниками товарів, так і з роздрібними торговими підприємствами і організаціями. В цьому зв'язку важливе значення має розвиток такий функції опту, як комерційне кредитування, фінансування угод. Досвід західних оптових посередників вказує, що в багатьох випадках вибір каналу товарообігу залежить від того, наскільки його організатор може самий кредитувати ринкові угоди зацікавлених сторін. В практичній діяльності оптові фірми часто фінансують виробника тим, що надають йому замовлення на певний товар з гарантією його реалізації, і при цьому в вигляді авансу оплачують частину замовленої партії продукції. Що стосується роздрібних організацій, тут оптові підприємства здійснюють фінансування, реалізуючи їм товар з відстрочкою платежу. Умови надання кредитів різноманітні. Вони залежать від величини торгової угоди, кредитоспроможності покупця, якості товару, що реалізується, економічної кон'юнктури.
Важливим напрямком розвитку функцій оптових посередників в процесі, формування ринкових відношень є розвиток послуг по управлінню і консалтингу.
В перелік спеціалізованих послуг входять консультації по використанню товарів, особливо технічно складних, їхньому ремонту і гарантованому обслуговуванню. Саме в оптовій торгівлі, де рівень знань фахівців є достатньо високим, слідує організовувати служби по післяпродажному гарантійному обслуговуванню і консультуванню клієнтів.
В умовах формування ринкових відносин роль торгівлі і її оптової ланки неухильно зростає. Саме в умовах функціонування нормального ринку оптова торгівля повинна стати активним важелем для стимулювання зростання ефективності виробництва, більш повного задоволення потреб покупця, успішного розвитку всього народного господарства. Для виконання цих задач оптовим підприємствам необхідно постійно удосконалювати свою комерційну квоту, поширювати спектр функцій, що відповідають вимогам ринку.
Торговельні організації залежно від сфери діяльності й виконуваних функцій можуть бути оптовими, роздрібними й оптово-роздрібними. У найбільш складному своєму виді торговельна організація може здійснювати покупку (заготівлю), переробку, зберігання й реалізацію перероблених або придбаних для продажу товарів.
Торговельна організація зобов'язана вести бухгалтерський облік вступників і реалізованих товарів на всіх етапах їхнього руху, а також виникаючих при цьому витрат обігу.
Товари, що надійшли, прибуткуються організацією по фактичній кількості в день їхнього надходження або не пізніше строків, установлених для приймання по якості.
Матеріально-відповідальні особи ведуть облік товарів, що надійшли на склад, у картках або книгах кількісного обліку цінностей по найменуваннях товарів, сортам і з обліком інших їхніх особливостей.
Дані про кількісний облік товарів, що надійшли, узагальнюються в бухгалтерії організації у відомостях руху товарів, що є документами їхнього аналітичного обліку.
Регістром синтетичного обліку руху товарів є зведена відомість руху товарів. Ця відомість складається в частині кількості товарів на підставі підсумкових даних відомостей про рух товарів, а в частині їхньої вартості - виходячи з даних відомостей надходження товарів.
Бухгалтерський облік товарів, що надійшли, ведеться по їх покупний (фактичної) собівартості або продажній вартості. При постановці на облік товарів їхня оцінка провадиться виходячи з наступних витрат, пов'язаних з їхнім придбанням:
- вартості товарів, зазначеної в розрахункових документах продавця. У випадку обліку товарів по продажним (роздрібним) цінах, вартість товарів буде являти собою їхню продажну вартість;
- витрат на тару однократного використання й упакування, оплачуваних у складі одержуваних товарів і не підметів до подальшого використання;
- транспортних витрат до центрального складу організації, якщо вони не ставляться на витрати.
У випадку одержання торговельною організацією товарів для продажу на умовах торговельної комісії (консигнації), тобто без права власності на них, товари враховуються за вартістю встановленої в договорі.
Реалізація товарів у торговельній і іншій посередницькій організаціях вимагає обліку вибуття даних цінностей у кількісному вираженні по напрямках їхнього вибуття, видам цінностей, а також характеру їхньої подальшої реалізації.
Особливість організації бухгалтерського обліку вибуття товарів в організаціях торгівлі й в інших посередницьких організаціях полягає в тому, що облік товарів на основних складах, товарів, що перебувають у шляху, у тому числі у внутрішньогосподарських перевезеннях, товарів на складах магазинів оптової й роздрібної торгівлі ведеться на одному рахунку обліку товарів. Це викликає необхідність в організації чіткого аналітичного обліку руху товарів по місцях їхнього знаходження в кількісному й вартісному вираженні.
Облік повинен також надавати дані для правильного визначення сум товарообігу й валового доходу від реалізації товарів. Розмір товарообігу й валового доходу визначається рівнем цін реалізації товарів і їх покупний (облікової) вартістю.
Товари зі складів в оптову й роздрібну торгівлю відпускаються по вазі або кількості з оформленням відпустки бланками первинної облікової документації строгої звітності. У необхідних випадках (на продовольчих складах) товари перед їхнім відвантаженням піддаються перебиранню, сортуванню й калібруванню.
Облік відпуску товарів зі складу ведеться у відомості відвантаження й реалізації товарів. При цьому аналітичний облік відпуску товарів повинен надавати інформацію про вибуття товарів по наступних напрямках:
- в оптову торгівлю;
- у роздрібну торгівлю;
- окремо в магазини, що входять у єдину торговельну систему однієї організації із центральним складом;
- у магазини, що є дочірніми суспільствами;
- у магазини й торговельні організації, не залежні від організації - власника товарів.
На підставі окремих відомостей відвантаження товарів, що становлять по напрямках їхнього вибуття, складається зведена відомість відвантаження й реалізації товарів у натуральному й вартісному вираженні.
Однієї з головних завдань обліку вибуття товарів є визначення вартості, по якій вони списуються з балансу організації.
Торговельні організації (як і інші організації, зайняті в сфері матеріального виробництва) можуть використати методи оцінки товарів при їхньому вибутті в оцінці їх по середній (середньозваженої) собівартості, за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО) і за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).
Реалізація – це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.
Її підставою є укладання договору (замовлення) з покупцями в яких визначається асортимент; термін відвантаження; кількість та якість продукції, яку постачають; умови постачання, ціна; форма розрахунків.
Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування.
Порушення ритмічності в процесі реалізації призводить до уповільненого обігу оборотних засобів, накладання штрафних санкцій з боку покупців та замовників за невиконання договірних зобов’язань та в цілому погіршує фінансовий стан суб’єктів господарювання.
Завдання обліку процесу продаж – надання апарату управління достовірної і своєчасної інформації про фактичні витрати виробництва і реалізацію конкретних видів виготовленої продукції. Ця інформація є одним із основних джерел визначення ціни продажу на ринку аналогічних товарів і валового прибутку від реалізації продукції.
Відвантажена продукція – це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям.
Ціну, по якій підприємство реалізує продукцію (роботи, послуги) називають відпускною ціною реалізації.
При продажу готової продукції підприємство отримує доходи та несе відповідальні витрати. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це сума грошових коштів, які надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства за вироблену і доставлену замовникам (покупцям) продукцію, виконані для них роботи або надані послуги.
Обсяг реалізації (виручки) є одним із важливих показників процесу реалізації.
Реалізаційні доходи або, як їх називають, операційні доходи поділяють на систематичні (основні) і несистематичні (випадкові).