| Група активів | Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) |
| Стандартні | 2% |
| Підконтролем | 5% |
| Субстандартні | 20% |
| Сумнівні | 50% |
| Безнадійні | 100% |
Про розрахунковий та фактично сформований розмір резерву ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” звітує перед НБУ один раз у місяць. Кредитному комітету надається звіт один раз у місяць.
Спеціальний резерв формується за рахунок збільшення валових витрат банку.
У разі, коли розмір спеціального резерву більш ніж 40% (з 1.01.2003 р. - 30%; з 1.01.2004 р. - 20%) від заборгованості перед банком по всім вищезгаданим операціям, сума перевищення повинна формуватися за рахунок чистого прибутку.
Резерв використовується ХФ АКБ ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” тільки на покриття безнадійної дебіторської заборгованості по основному боргу.
Слід зазначити, що проблема списання безнадійних позик не має однозначного обґрунтування і в кожному банку розв’язується з огляду на його фінансовий стан та відповідну стратегію. Якщо банком не практикується списання безнадійних позик, що для нього є фактично збитком, то їх величина продовжує фіксуватися в балансі. В результаті підвищуються кредитні та процентні ризики, що вимагає збільшення резервів і, таким чином, обмежує зростання прибутковості.
Отже, існує безліч різних ризиків, так чи інакше зв’язаних з кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують більш ніж п’ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутсва, банкрутства позичальника, відмовлення його партнерів від платежів i до політичних факторів, як воєнні конфлікти, зміна законодавчої політики i т.д.
Слід підкреслити, що завдяки правильної організації роботи та взаємодії відповідних служб банку ризики можна звести до мінімуму, але жоден з ризиків не може бути усунутий повністю. Разом з тим надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що є основним джерелом його доходу. З іншого боку непродумана та надмірна ризикованість створює для банку загрозу втратити не тільки доход у вигляді процентів по виданим кредитам, але й запозичені кошти.
Визначимо оптимальні внутрiшньобанкiвськi методи захисту активних кредитних операцій, тобто зниження кредитних ризиків:
1. Вибір найменш небезпечних видів режиму здійснення активних кредитних операцій в залежності від рівня надійності позичальника та ряду інших факторів.
2. Лімітування витрачання позичальником запозичених йому коштів. Такі обмежування застосовуються при лімітованих видах кредиту (кредитна лінія). Суть кредитної лінії полягає у тому, що позичальнику в межах встановленого йому ліміту на певний термін відкривається кредитна лінія, тобто такий позичковий рахунок банку - кредитору, у зв’язку з чим витрачання коштів відбувається під контролем кредитора. З іншого боку, останній має можливість зменшити втрати часу, у зв’язку з веденням переговорів про кожну окрему короткострокову позику.
3. Диверсифікація позик - це розділ коштів, які запозичують у різних суб’єктів економіки. При цьому допускається, що чим ширше спектр розміщення кредитних ресурсів банку серед різноманітних клієнтів, тим менше рівень ризику неповернення кредитів, оскільки ймовірність одночасного їх банкрутства або концентрація інших видів ризику знижується.
З метою захисту капіталу банку, а також коштів їх клієнтів НБУ встановив економічний норматив - максимально можливий ризик на одного позичальника (Н8). Величина такого ризику не повинна перевищувати 25% (у ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” цей норматив теж дотримується). Базельський банківський комітет величину такого ризику встановив 15-20% від власних коштів банку.
Отже, методи зниження кредитних ризиків взаємопов’язані та дуже часто витікають один з другого, тим самим доповнюють друг друга. Тому найефективніший результат вони можуть дати при їх комплексному використанні. В їх основі повинна лежати продумана політика банку, побудована на аналізу кон’юнктури кредитного ринку в той чи інший момент та вибору найменш небезпечних видів кредитних операцій, якi дають змогу застосувати нескладну та не дуже коштовну процедуру контролю за рухом коштів на протязі банківського робочого дню з врахуванням самої технології кредитних операцій.
3.2 Декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу комерційного банку
Декомпозиційний аналіз – це багатоетапний метод аналізу банківської фінансової інформації, який базується на взаємозв’язку та взаємозалежності маржі прибутку, ефективності використання активів і мультиплікатору капіталу.
Модель декомпозиційного аналізу :
Перша стадія аналізу пов’язує розрахунковий прибуток до капіталу (норма прибутку - Н1) з прибутком до активів (ПНА) та з мультиплікатором власного капіталу (Н3) через рівняння :
Н1=ПНА*Н3,(3.1)
де Н1 – еквівалентно відношенню прибутку до власного капіталу банку, та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. власного капіталу (Н1= прибуток/власний капітал);
ПНА еквівалентно відношенню прибутку, до сумарних активів банку та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. сумарних активів (ПНА= прибуток/активи).
Оскільки компоненти цієї моделі є коефіцієнтами, тобто відношеннями , вони також підлягають аналізу.
Друга стадія аналізу, з точки зору впливу доходу на Н1, поділяє ПНА на два компоненти:
1 Маржа прибутку (Н4= прибуток/доход);
2 Використання активів (Н2=доход/активи).
В агрегованому вигляді відношення прибутку до активів можна викласти у наступній формулі :
ПНА=Н4*Н2,(3.2)
де, Н4 = (прибуток/доход);
Н2 = доход /активи
Третя стадія аналізу містить по детальний аналіз впливу складників норми прибутку до капіталу:
Н1 = Н4*Н2*Н3,(3.3)
де, Н1= (прибуток/власний капітал);
Н3 = (активи/власний капітал)
Зведемо результати трьох стадій декомпозиційного аналізу у таблицю 3.3.
Таблиця 3.3
Значення компонентів для проведення декомпозиційного аналізу
| Значення | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік |
| Прибуток | 16614254,00 | 281849715,00 | 450850721,00 |
| Активи | 29739769,03 | 85874003,76 | 95340929,13 |
| Дохід | 679818902,00 | 1484372778,00 | 2162172213,00 |
| Власний капітал | 101214,02 | 675252,30 | 803451,12 |
| Мультиплікатор капіталу Н3 | 293,83 | 127,17 | 118,66 |
| Норма прибутку Н1 | 164,15 | 417,40 | 561,14 |
| Маржа прибутку Н4 | 0,03 | 0,19 | 0,21 |
| ПНА | 0,56 | 3,28 | 4,73 |
| Використання активів Н2 | 22,86 | 17,28 | 22,68 |
Банк ефективно використовує внутрішні банківські резерви (непроцентні доходи), однак це трудно плануючі доходи. Норма прибутку має зростаюче значення. Фактори, які залежать від якості управління (ефективність використання активів, мультиплікатор капіталу) мають тенденцію до зменшення. Негативний вплив на норму прибутку оказала маржа прибутку із-за більш низьких темпів росту прибутку відносно темпів росту доходів. Необхідна проробка системи «риск - доход», оскільки банк має інвестиційно-кредитний портфель, якому властиві портфельні риски, або риск втрати доходів у зв’язку зі змінами ринкової ціни портфеля. Необхідно також переглянути модель формування ціни по кредитам.
Аналіз проводиться на основі змін (відхилень) всіх параметрів моделі декомпозиційного аналізу з використанням факторного аналізу, тобто кількісної оцінки впливу кожної складової частини формули на результативний фактор – норма прибутку до капіталу – у наступній послідовності
1. Розрахунок відхилень розміру норми прибутку:
Н1-Н10, (3.4)
де Н1 – норма прибутку до капіталу звітного(поточного) періоду;
Н10 – норма прибутку до капіталу минулого періоду.
2. Розрахунок впливу зміни рівня маржі прибутку до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:
(Н4-Н40)*Н2*Н3,(3.5)
де Н4 – рівень маржі прибутку звітного (поточного) періоду;
Н40 - рівень маржі прибутку минулого періоду;
Н2 – рівень використання активів звітного (поточного) періоду;
Н3 – мультиплікатор капіталу звітного (поточного) періоду.
3. Розрахунок впливу змін рівня використання активів на розмір відхилення норми прибутку до капіталу:
(Н2-Н20)*Н40*Н3,(3.6)
де Н20 – рівень ефективності використання активів минулого періоду;
Н40 – рівень маржі прибутку минулого періоду.
4. Розрахунок впливу зміни розміру мультиплікатора капіталу до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:
(Н3-Н30)*Н40*Н20,(3.7)
де Н30 – мультиплікатор капіталу минулого періоду.
Зведемо результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу у таблицю 3.4.
Таблиця 3.4
Результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу
| Компоненти аналізу | 2007 рік | 2008 рік |
| відхилення величини норми прибутку | 253,25 | 143,75 |
| вплив змін рівня маржі прибутку на величину відхилень норми прибутку до капіталу | 363,67 | 50,16 |
| вплив змін рівня використання активів на величину відхилень норми прибутку до капіталу | -17,32 | 121,51 |
| вплив змін розміру мультиплікатора капіталу на величину відхилень норми прибутку до капіталу | -93,10 | -27,93 |
Зробивши декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу можна зробити наступні висновки:
1) норма прибутку збільшилась на 253,2 та 143,75 у 2007 та 2008 рр. відповідно;
2) зміни рівня маржі прибутку збільшили норму прибутку до капіталу на 363,67 та 50,16 у 2003 та 2004 рр. відповідно;
3) негативний вплив змін рівня використання активів у 2007 р. сказали на відхилення норми прибутку, яке зменшилось на 17,32 у 2003 р., але вже у 2008 набрав обертів та досяг приросту на 121,51.