Баланс виконавчої та законодавчої влади постійно змінюється, але це не означає, що коли одна гілка розширює свої повноваження, то друга обов'язково їх втрачає, хоча й таке можливо. Йдеться про поглиблення повноважень, що визначаються чинною Конституцією. Конституційна реформа в Україні передбачає необхідність реформування взаємовідносин виконавчої та законодавчої гілок влади. Лише продумана система стримань і противаг зможе забезпечити їхню взаємодію та взаємозалежність, знизити гостроту конфронтації всередині державного механізму й забезпечити необхідну політичну стабільність у країні.
Однак розвиток демократичних держав свідчить, що функціональний поділ державної влади на три гілки ще не є достатньою гарантією дійового контролю громадянського суспільства за діяльністю державного механізму. Світова практика пішла шляхом створення зовнішньої системи контролюючих органів за роботою державного механізму поза гілками влади. Тенденція відособлення цих органів хоча і визначилась, але ще далека від завершення. Проте є всі підстави стверджувати, що це посилить контроль громадянського суспільства над державою.
Використана література
1. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. — М., 1995.
2. Брегеда А. Ю. Основи політології. — К., 1997.
3. Гаджиев К. С. Геополитика. — М., 1997.
4. Галей С, Рутар С. Основи політології. —Львів, 1997.
5. Кухта Б. З історії української політичної думки. — К., 1994.