Без чітко визначених функціональних обов'язків і достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мета створення такої служби не буде досягнута, тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів слід чітко фіксувати як права, так і обов'язки.
Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань: за своєчасне виконання плану роботи підрозділу, подання на розгляд керівництву підприємства достовірної інформації внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.
Права і обов'язки внутрішніх аудиторів та їх відповідальність визначені також Кодексом законів про працю, Положенням з організації внутрішнього аудиту, контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільного - правового характеру.
За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор та інші фахівці, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору, за яким вони працюють.
Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками та відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції щодо організаційно-технічним заходам і затверджуються плани з усунення виявлених відхилень і заходи щодо підвищення ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи з аудиторським перевіркам, проект рішення з перевірки (наказ), додаток, інші документи з перевірки і перелік прийнятих заходів подаються на розгляд посадової особи, який призначив аудиторську перевірку. Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими деталями. Він повинен бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.
Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. У аудиторському звіті викладаються всі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту.
Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:
- Внутрішній аудит - складова загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності функціонування системи внутрішнього контролю;
- Особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, яке дає можливість своєчасно виявити недоліки в роботі та вживати відповідних заходів до їх попередження;
- Головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;
- Висновки та рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії. На мій погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості і збільшення прибутків.
Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операціях, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах ти фінансовій звітності.
11. Аналіз господарської діяльності
Характерною особливістю аналізу господарської діяльності є вивчення причин, що викликають зміну тих чи інших господарських показників. Оскільки економічні явища обумовлені причинним зв'язком і причинного залежністю, то завдання аналізу - розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні і різноманітні причини. Виявити та вивчити дію абсолютно всіх причин дуже важко, до того ж не завжди це практично доцільно. Завдання полягає в тому, щоб встановити найбільш суттєві причини, вирішальним чином вплинули на той чи інший показник. Таким чином, попередньою умовою правильного аналізу є економічно обгрунтована класифікація причин, що впливають на господарську діяльність і її результати.
До характерних особливостей аналізу відносяться також виявлення і вимір взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, які визначаються об'єктивними умовами виробництва і обігу товарів.
Таблиця 1 – Аналіз фінансової стійкості підприємства
| Показники | Алгоритм розрахунку | Значення | Відхилення | |
| н.г. | к.г. | |||
| Величина власного оборотнього капіталу | 1разП+3разП-1разА | 998 | 586 | - 412 |
| Коєфіцієнт маневреності власного капіталу | СОК/СК | 0,5 | 0,33 | - 0,17 |
| Коєфіцієнт забезпечення матеріальними запасами | СОК/МЗ | 1,15 | 0,67 | - 0,48 |
| Питома вага дебіторськое заборгованості в оборотних активах | ДЗ/ОБА | 0,37 | 0,5 | 0,13 |
| Коєфіцієнт зносу | ∑изн/ПСОС | 0,7 | 0,51 | - 0,19 |
| Індекс постійних активів | 1разА/1разП | 0,51 | 1,25 | 0,74 |
| Коєфіцієнт справжної вартості активів | [ОС(ост)+НП+ПЗ+МБП(ост)]/ВБ | 0,6 | 0,6 | - |
| Коєфіцієнт автономності | СК/ВБ | 0,7 | 0,37 | - 0,33 |
| Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів | ЗК/СК | 0,43 | 1,7 | 1,27 |
Висновок: розрахункова величина власного оборотного капіталу на початок року склала 998 тис. грн., На кінець року 586 тис. грн., Що в абсолютному відхилення склало - 412 тис. грн., Даний показник має тенденцію на зменшення. Сума в 586 тис. грн. показує скільки вкладено у власний оборотний капітал підприємства, рекомендується збільшити даний показник за рахунок збільшення складань в оборотний капітал підприємства.
Розрахунковий показник коефіцієнта маневреності власного капіталу на початок року склав 0,5, на кінець року 0,33, відхилення даного показника одно - 0,17 або 17%, даний показник має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення використанні власного оборотного капіталу підприємства для фінансування поточної діяльності, рекомендується збільшити даний показник за рахунок вкладень власного капіталу в оборотні активи.
Розрахунковий показник коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власним капіталом на початок року склав 1,15, а на кінець року 0,67, що в абсолютному відхилення склало -0,48, також спостерігається тенденція на зменшення даного показника. Так як даний показник свідчить про зменшення вкладенні у власний оборотний капітал, рекомендується збільшити даний показник за рахунок збільшення вкладень коштів у власний оборотний капітал.
Величини дебіторської заборгованості в оборотних активах на початок року склав 0,37 і на кінець 0,5, що у відхиленні склало 0,13, що свідчить про збільшення дебіторської заборгованості в складі оборотного капіталу, що може призвести до нестачі коштів для розрахунку за короткостроковими обов'язків . Рекомендується перевірити терміни погашення даної дебіторської заборгованості, створити необхідний резерв на випадок непогашення даної заборгованості.
Коефіцієнта зносу за розрахунковими даними склав на початок року 0,7 і на кінець року 0,51, що у відхиленні склало -0,19, при оптимальному значенні 0,5. Так при порівнянні розрахункових даних з оптимальним значенням можна сказати, що даний показник на кінець року знизився на 0,19, що свідчить про оновлення основних засобів та їх модернізації, але також цей показник ще не відповідає оптимальному показнику, виходячи з цього, підприємству необхідно продовжити оновлювати основні засоби для досягнення ефективної діяльності.
Індекс постійних активів на початок року склав 0,51, на кінець року 1,25, відхилення склало 0,74, що свідчить про збільшення обсягу необоротних активів не тільки за рахунок власних коштів, але також за рахунок залучених коштів, рекомендується перевірити за рахунок яких саме коштів сформована основна частина необоротних активів та ефективність вкладення залучених ресурсів.
Коефіцієнт реальної вартості активів на початок року склав 0,6, на кінець року 0,6, відхилень немає, рівень даного коефіцієнта дозволяє сказати, що виробничий потенціал підприємства не змінився, це неприйнятно, тому що даний показник має збільшуватися, рекомендується збільшити виробничий потенціал підприємства.
Розрахунок показника коефіцієнта автономності на початок року склав 0,7, на кінець року 0,37, що у відхиленні склало -0,33, оптимальне значення 0,5. При порівнянні даних показників очевидно, що підприємство стало фінансово залежним від зовнішніх позик, рекомендовано збільшити рівень власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку або збільшення внесків засновників.