Мета другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді і врахувати при аудиті фактори, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому положенні організації і які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.
Третій етап є основним в аудиті господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану суб’єкта господарювання. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аудиту фінансово-господарської діяльності може змінюватися в залежності від поставлених цілей.
На початку, аудиту доцільно охарактеризувати фінансово-господарську діяльність підприємства, указати галузеву приналежність ті інші відмінні ознаки.
1.3Законодавчо-нормативне регулювання обліку та аудиту довгострокових кредитів банків і аналізу фінансового стану підприємства
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Власники, і насамперед колективні власники – акціонери, пайовики та кредитори позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі численні операції підприємства, часто дуже складні, правильно відображені в звітності і законі, бо не мають ні доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду.
Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в галузі економіки й оподаткування.
Що ж таке фінансова звітність підприємства, чим регламентовано порядок її складання, з чого вона складається і на що слід звернути увагу при її перевірці?
Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Порядок складання фінансової звітності регламентують такі документи:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV.
2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.
3. Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність, затверджений наказом Мінфіну України від 24.02.2000 р №37.
4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Статтею 11 названого Закону фінансова звітність повинна включати:
1. Баланс.
2. Звіт про фінансові результати.
3. Звіт про рух грошових коштів.
4. Звіт про власний капітал.
5. Примітки до звітів.
Нормативні документи, що використовуються при аудиті довгострокових кредитів: Закони України: „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”; П(С)БО 11 "Зобов'язання"; Положення про склад витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку; План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція про його застосування; Інструкція про порядок заповнення річної фінансової звітності та інші.
Відповідно до П(С)БО №11, зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на: довгострокові та короткострокові кредити банків. В курсовій роботі буде розглянуто довгострокові кредити банків, які є сумою заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням. Об’єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.
Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування.
При виникненні заборгованості необхідно оформити наступні документи: виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо. При погашенні заборгованості: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.
Всі довгострокові зобов’язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи:
1) кредити банків;
2) інші фінансові зобов’язання;
3) відстрочені податкові зобов’язання;
4) інші зобов’язання.
Таке групування довгострокових зобов’язань не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С)БО 11. В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 1 даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.
Оскільки зобов’язання підприємства, в тому числі й довгострокові, відносяться до його пасивів, то, природно, що всі вони відображаються по кредиту зазначених рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків. Погашення довгострокових зобов’язань або переведення їх, у зв’язку з наближенням строку погашення, до короткострокових відображається по дебету цих же рахунків.
На рахунку 50 "довгострокові позики" ведеться облік розрахунків по довгострокових позиках банків і іншим притягнутим позиковим засобам в інших осіб, що не є поточним зобов'язанням. По Кт рахунку 50 відбиваються суми отриманих довгострокових позик, а також переклад короткострокових (відстрочених), по Дт - погашення заборгованості по ним і переклад у поточну заборгованість по довгострокових зобов'язаннях. Рахунок 50 має такі субрахунки: 501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"; 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"; 503 " Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті"; 504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"; 505 "Інші довгострокові позики в національній валюті"; 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті". На субрахунках 501, 502 відбиваються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит, відповідно, у нац-й і іноземної валютах. На субрахунках 503, 504 відбиваються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочений, відповідно в нац-й і іноземної валютах. На субрахунках 505, 506 відбиваються суми довгострокової заборгованості по зобов'язаннях по притягненню позикових засобів (крім кредитів банків). Аналітичний облік ведеться по заемодателям (банках) у розтині кожного кредиту (позики) окремо і термінам погашення кредиту (позики). Рахунок 50 кореспондується по Дт із Кт рахунків 14, 15, 30, 31, 33, 34, 36, 41, 46, 48,50, 52, 55, 60, 61, 68, 71, 73, 74, 75. По Кт із Дт рахунків 14, 15, 30, 31,33, 37,45,48,50,51,52,53,60,61,62,63,64, 65, 68, 84, 91, 92, 93, 95, 99.
На рахунку 60 "Короткострокові позики" ведеться облік розрахунків у нац-й і іноземної валютах по кредитах банків, термін повернення яких не перевищує 12 місяців із дати балансу, і по позиках, термін погашення яких минув. По Кт рахунку відбиваються суми отриманих кредитів (позик), по дебеті - сума їхній погашення і перевод у довгострокові зобов'язання у випадку відстрочки кредитів (позик). Рахунок 60 має субрахунки: 601 "Короткострокові кредити банківу нац-й валюті"; 602 "Короткострокові кредити банків у иноз-й валюті"; 603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у нац-й валюті"; 604 " Відстрочені короткострокові кредити банків у инозем-й валюті"; 605 "Прострочені позики в нац-й валюті"; 606 "Прострочені позики в инозем-й валюті". Аналітичний облік ведеться по заемодателям (банках) у розтині кожного кредиту (позики) окремо по термінах їхній погашення. Рахунок 60 кореспондується по Дт із Кт рахунків: 14, 15,30, 31, 33, 34, 36, 37, 41, 46, 46, 50, 55, 60, 68, 71, 73, 75. По Кт із Дт рахунків 14, 15, 30, 31, 33, 35, 37, 45, 48, 50, 51, 53, 60 , 61, 62, 63, 64, 65, 68, 84, 91, 92, 93, 94, 95, 99.
Рахунки п’ятого класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов'язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов'язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.
Довгострокові зобов'язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.
Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник - використати, сплатити борг і повернути його. Аудитор з'ясовує, чи довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та виду зобов'язання.