> харизматичний - (від грец. - harisma - божественний дар), оснований на вірі у виняткові якості. природній дар, тобто харизму керівника, якого інколи обожнюють, створюють культ особистості. Харизматичний спосіб легітимації часто спостерігається в періоди революційних змін, коли нова влада для визнання населенням не може, спертися на авторитет традицій чи демократично виражену волю більшості. В цьому випадку свідомо культивується велич самої особистості вождя, авторитет якого освітлює інститут влади, сприяє їх визнанню і прийняттю населенням. Харизматична легітимність базується на вірі та на емоційному, особистому відношенні вождя та мас;
> регіонально-правовий - заснований на вірі в силу права, закону, на визнанні добровільно прийнятих загальних правил, встановлених юридичних норм, які спрямовані на регулювання відносин панування і підкорення. Характерною формою даного типу влади є конституційна держава, юридичні норми якої, з одного боку, визначають правила її функціонування, а з іншого, - самі стають об'єктом для зміни у відповідності з узаконеними процедурами. Легітимація політичної влади пануючих кіл тут заснована на законі. Пануюча еліта обґрунтовує свої претензії на владу встановленим законодавством, перш за все конституцією. Саме конституція як основна норма визначає ті правила, яких повинні дотримуватись пануючі і підвладні. До цього типу політичної влади можна віднести більшість сучасних суспільств. Насамкінець підкреслимо, що мова йшла про; ідеальні типи політичної влади. В реально функціонуючій політичній владі найчастіше поєднуються названі типи при перевазі одного з них. Жодна влада не є тільки традиційною, харизматичною чи регіональною-правовою, в ній поєднані всі три типи, один із яких домінує.
У наш час багато держав переживають кризу легітимності, що виявляється в політичній нестабільності, державних переворотах, глибокій соціально-економічній кризі. Це супроводжується втратою довіри владі, розчаруванням у цілях, методах політики і в самих політиках. Звичайно, попередити втрату легітимності можливо. Якщо політики вміють рахуватись згідно з інтересами і запитами мас, то втрачена легітимність відновлюється. Це залежить від суб'єктів політики, інтелектуальних якостей політичної еліти. Таким чином, політична влада — реальна здатність соціальної спільності чи певного індивіда до виявлення своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і сформованих політичних потреб. Особливостями політичної влади є: здатність суб'єкта влади виявити політичну волю; охоплення всього політичного простору взаємодією різних політичних суб'єктів; наявність політичних організацій, через які суб'єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність; осмислення політичного інтересу і політичних потреб; забезпечення суб'єкта політичної влади соціального панування в суспільстві.
Влада в Україні є напівприхованою, з мафіозними каналами розподілу ресурсів (матеріальних, фінансових, інформаційних), з високим ступенем корумпованості владних структур, з поєднанням правових і насильницьких форм примусу, з дуже низьким ступенем легітимності загалом і зокрема тих видів легітимності, котрі є визначальними в сучасному цивілізованому світі. За джерелами формування влада в Україні є корпоративно-клановою, олігархічно-демократичною, поділеною на законодавчу, виконавчу і судову, з недостатньо оформленим юридично механізмом стримувань і противаг.
Список використаної літератури.
Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990. - 808 с.
Власть: Очерки современной политической философии Запада /В.В.Мшвениерадзе, И.И.Кравченко, Е.В.Осипова и др./. - М., 1989.-328с.
Вятр Е. Социология политических отношений /Пер.с
польск./. - М.,1979. - 463 с.
Гегель Г. Политические произведения. - М., 1978. - 438 с.
Гегєль Г. Философия права. - М., 1990. - 524 с.
Джилас М. Лицо тоталитаризма. /Пер.с сербо-хорватского/. -
М., 1992.-544с.
Желев Желю. Фашизм. Тоталитарное государство /Пер.с болг./.-М„ 1991.-336с.
Ницше Ф. Воля к власти: опыт переоценки всех ценностей. — М„ 1994.-352с.
Халипов В.Ф. Введение в науку о власти. - М., 1996. - 382 с.