Особливу увагу слід звернути на розділ реєстру «Відмітки про оплату», для цього широко використовують зустрічну перевірку взаємопов’язаних документів (прибуткові касові ордери, виписки банку з доданими до них документами, рахунки-фактури, накладні внутрішньогосподарського призначення).
Важливим етапом аудиту господарських операцій з формування фінансових результатів діяльності підприємств АПК є перевірка достовірності облікових даних за бартерними операціями. Під час перевірки цього питання слід керуватися основними нормативними документами: листом Міністерства фінансів України № 18-4147 від 30.11.92 р., Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 тощо [4, 152].
Достовірність облікових даних позареалізаційних фінансових результатів насамперед потрібно перевірити за даними журналу-ордеру № 15 с.-г. на підставі виправдовуючих первинних документів. Потім необхідно встановити обґрунтованість та законність списання відповідних сум, причини незаконних списань і винних у втратах. Під час перевірки списання збитків від простроченої дебіторської заборгованості слід переконатися в законності такої операції і з’ясувати, яких заходів слід вживати для відшкодування заборгованості.
При аудиті збитків від стихійного лиха необхідно звернути увагу на те, чи не є ці витрати результатом безгосподарності керівництва підприємства, чи підтверджені наслідки лиха відповідними актами. Важливо також мати на увазі, що у випадках, коли підприємством обраний інший порядок нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, ніж у попередньому році, у поточному році проводиться коригування сум зносу [6, 53].
Завданнями аудиту фінансових результатів є:
- оцінка динаміки показників формування прибутку (збитку);
- виявлення і визначення впливу різних факторів на величину прибутку;
- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності;
- визначення шляхів і напрямків раціонального використання резервів.
Так, «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року за № 37, передбачає, що прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Використовуючи дані про результати реалізації, собівартість продукції та базові показники, з’ясовують загальну структуру формування прибутку на підприємстві. Таку оцінку проводять шляхом порівняння результатів звітного року з минулимироками.
Фінансова стійкість підприємств харчової промисловості є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів.
До власних коштів відносяться:
- статутний капітал — вартісне відображення сукупного внеску засновників (власників) в майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається засновницькими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і за умови внесення відповідних змін у засновницькі документи;
- резервний капітал — джерело власних коштів, яке створюється підприємством відповідно до законодавства шляхом відрахувань від прибутку;
- цільове фінансування — джерела власних коштів підприємства, які створюються за рахунок відрахувань від прибутку, що залишаються в розпорядженні;
- нерозподілений прибуток — частина чистого прибутку, яка не була розподілена підприємством станом на дату складання звіту.
З іншого боку, до позикових коштів відносяться:
- короткострокові кредити банків — кредити банків, що знаходяться як у межах країни, так і за кордоном, які отримані на строк не більше одного року;
- довготермінові кредити банків — позики банків, що отримані на строк понад один рік;
- кредиторська заборгованість підприємства постачальникам і підрядникам, що створилася в результаті розриву між часом отримання матеріальних цінностей або споживанням послуг і датою його фактичної сплати;
- заборгованість за розрахунками з бюджетом;
- боргові зобов’язання підприємства з оплати праці перед своїми працівниками;
- заборгованість органам соціального страхування;
- заборгованість підприємства іншим господарським контрагентам.
Раціональне формування джерел коштів аудитором визначається за їх структурою. Основна увага приділяється власному капіталу.
Оцінка структури джерел коштів, яку доводиться подавати аудитору банкам-кредиторам, стосується зміни частки власних коштів у загальній сумі джерел коштів із погляду фінансового ризику при складанні угод, договорів. Ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів.
Внутрішньовиробнича оцінка зміни частки власних коштів ґрунтується на необхідності скорочення або збільшення власного капіталу, скорочення або збільшення довготермінових або короткотермінових позик. Частка зовнішніх позик, кредитів і кредиторської заборгованості у загальних джерелах коштів залежить від співвідношення відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Природно, що структура джерел коштів залежатиме від цих обставин. Співвідношення власного капіталу до залученого, як правило, має бути 1 : 2 [4, 17].
Оцінка фінансової стійкості підприємств харчової промисловості має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі рівня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової сталості підприємства:
- абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати;
- нормально сталий фінансовий стан — коли запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
- нестійкий фінансовий стан — коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
- кризовий фінансовий стан — коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування, і підприємство на межі банкрутства [7, 144].
Власний капітал – це сума внесків (вкладів) засновників, яка відображає обсяг прав власності, оцінених за ринковою вартістю на момент створення суб’єкта господарювання, та вартість, одержана в результаті ефективної діяльності підприємства, зокрема нерозподілений прибуток, безоплатно одержані необоротні активи та суми дооцінки необоротних активів.
Визначення елементів власного капіталу набуває специфічних особливостей залежно від організаційно-правової форми відповідного суб’єкта господарювання. Ці особливості зумовлені, насамперед, нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.
Визначальним фактором обліку власного капіталу виступає організаційно-правова форма підприємства харчової промисловості, оскільки різне правове регулювання майнових відносин та законодавчі вимоги до створення і руху власного капіталу зумовлюють відмінності і в обліку. Особливості формування власного капіталу новостворених підприємств харчової промисловості на базі реформованих КСП зумовлені процесами реорганізації юридичної особи та трансформації відносин власності.
Основу власного капіталу підприємства складає статутний капітал, зафіксований в його установчих документах. Він є необхідною умовою створення і функціонування будь-якої юридичної особи. Обов’язковість реєстрації розміру статутного капіталу встановлена законом лише для господарських товариств. Враховуючи роль, значення і функції статутного капіталу, можна стверджувати, що кожний господарюючий суб’єкт, включаючи і приватні підприємства, повинен мати статутний капітал встановленого розміру, зафіксований в його установчих документах.
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Голос України. - 1993. - 29 травня.
2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основа, 1999.
3. Адаме Р. Основы аудита: Пер. с англ. / Под. ред. Я.В. Соколова. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995.
4. Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза) // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995.
5. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. - К.: Вища школа, 1994. –
6. Гуцайлюк 3. Аудит фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит. - 1994. - № 8.
7. Заруба АД. Банківський менеджмент та аудит. - К.: Лібра, 1996.
8. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми становлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 1995. - № 9.
9. Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К.: Ділова Україна, 1996.
10. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 192 с.
11. Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висновок // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - № 10.
12. Савченко В. Аудит використання активів і фінансово-господарських операцій // Бухгалтерський облік і аудит. - 1994. - № 9.
13. Усач В.Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. - Львів: Каменяр, 1998.
14. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - № 8.
15. Цінні папери України. - 2000. - № 76-77 (77).
16. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 1994. - № 11.