Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Акредитована спеціальність – спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав можливість надавати освітню діяльність, пов’язану з здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
Аспірант – особа, яка має повну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі вищого навчального закладу чи наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних здібностей, що визначають розвиток особи як особистості й слугує достатнім для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні вміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Види продуктів педагогічної діяльності:
− функціональні продукти діяльності (ФПД) – лекція, розповідь, бесіда, пояснення; служать для керування діяльністю учнів;
− психологічні продукти діяльності (ППД) – вплив на психіку іншої людини в потрібному напрямку; роблять висновки за системою знань, навичок, умінь, мотивів, спрямованості, поводження студентів;
− супутні продукти діяльності (СПД) – свідомо педагогом не контролюються.
Виховання – це процес передачі досвіду одним поколінням і засвоєння досвіду іншим, що забезпечує розвиток людини.
Виховні відносини – це різновид відносин між людьми, спрямований на розвиток людини за допомогою виховання, освіти та навчання.
Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей і нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науковотехнічну діяльність.
Дидактика як наука вивчає закономірності, що діють у сфері її предмета, аналізує залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми та засоби, що забезпечують здійснення запланованих цілей і завдань. Предметом дидактики виступає навчальна діяльність, її утримання, форми, засоби й методи (Б.С. Грешунський).
Докторант – особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.
Екстерн – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Засоби – матеріалізовані предметні засоби «праці» з утриманням (використовуються в єдності з методами).
Здобувач – особа, яка прикріплена до аспірантури чи докторантури вищого навчального закладу або наукової установи й готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.
Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технології, культури та мистецтва.
Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти й певної кваліфікації.
Інститут – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури й мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультету), що проводить навчально-виховну й методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Координаційні відносини виявляються у взаємозумовленості функцій різних засобів, форм і методів між собою, а також між студентами й педагогічним складом. Координація визначає погодженість компонентів по відношенню один до одного і вираження їх загальної динамічної рівноваги.
Лабораторне заняття – форма навчального заняття, за допомогою якого студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою екмпериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.
Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Ліцензування – процедура визначення спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов΄язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріальнотехнічного забезпечення.
Ліцензований напрям – напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним проводити освітню діяльність, пов΄язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Мета – полягає у виробітку чи уявленні кінцевого результату взаємодії.
Методи – дії суб΄єкта й об΄єкта виховання, за допомогою якого віддається й приймається освіта, переробляється й потім відтворюється.
У процесі навчання об'єктом рухає група мотивів навчання – це усвідомлення внутрішніх потреб, що стимулюють до активної навчальної діяльності та спрямовані на засвоєння й успішне застосування знань, навичок і вмінь.
Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Навички викладача – це автоматизовані компоненти його педагогічної діяльності, дії, що досягли високого ступеня досконалості й не потребують особливих зусиль і зосередження уваги при їх здійсненні.
Навчальний предмет, розглянутий у вищій школі, як правило, являє собою логічно організовану систему теорії із вказівкою шляхів її додатка до практики.
Навчальний план – це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається згідно з освітньо-професійною програмою та структурно-логічною схемою підготовки й визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного та підсумкового контролю.
Навчальний процес у вищих навчальних закладах – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.
Навчання – процес безпосередньої передачі та прийому досвіду поколінь у взаємодії суб’єкта й об’єкта виховання.
Навчання – це спеціально організована діяльність, яка виступає процесом оволодіння закономірностями навколишньої дійсності, що приводить до прискорення темпів індивідуального розвитку.
Наукова організація праці (НОП) викладача вищої школи – це
створення фізичних, санітарно-гігієнічних, естетичних, психологічних і моральноетичних умов для найбільш продуктивної його діяльності, росту кваліфікації і суб'єктивної задоволеності працею у вузі.