Визначаються педагогічними завдан-
нями через уміння та педагогічну майстерність викладача вищої школи вносити корегуючі зміни в хід і форми проведення навчального заняття
Вимога: постійний аналіз педагогічного впливу та знаходження шляхів його вдосконалення
Рис. 13. Класифікація системи навчальних цілей у вищих навчальних закладах
Для визначення змісту навчання насамперед необхідне виконання трьох умов:
1) установлення деякого обсягу досить стабільних фундаментальних та інструментальних знань, необхідних для розуміння й засвоєння галузей науки, що
розвиваються, а також для набуття відповідних навичок і умінь;
2) виявлення основних напрямків, ідей і тенденцій розвитку відповідних галузей науки й техніки;
3) висунення визначених вимог до рівнів загального й наукового розвитку студентів, до їх світогляду та кругозору, що забезпечують творчий розвиток студентів як фахівців і працівників розумової праці.
Необхідно при цьому враховувати, що вищезазначені умови найтіснішим чином пов'язані з розвитком науки, науково-технічним прогресом, які не тільки впливають на зміст вищої освіти, але й кардинально змінюють її.
Зміст вищої освіти одночасно вимагає встановлення рівня та глибини викладання кожної навчальної дисципліни й відповідного посилення науковотеоретичної підготовки студентів.
Завданням вищої школи є не тільки проведення навчального процесу на рівень сучасного розвитку науки й техніки, а також підготовка фахівців до практичної діяльності, виходячи з цього рівня. Вища освіта закладає фундамент майбутнього прогресу науки й техніки – це і є основне разом з метою й завданнями вищої школи.
Основною формою вираження системи навчального процесу вищої школи є навчальний план. Це державний документ, що визначає зміст, форми (види), режим навчальної роботи, час вивчення навчальних дисциплін, а також способи оцінки й контролю знань студентів. Навчальний план розподіляє в межах установленого терміну теоретичні та практичні заняття, дипломне проектування, сесії і канікули.
У даний час при розробці навчальних планів усе більш виходять з побудови моделі фахівця заданого профілю. Під час побудови цієї моделі враховуються три взаємозалежні системи:
1. Виробництво й вимоги до фахівця відповідного профілю.
2. Вимоги до фахівця через визначений предметний зміст.
3. Шляхи вивчення предметного змісту через навчальний процес вищої школи.
За допомогою такої моделі встановлюються сфера, види й елементи діяльності фахівця, необхідний перелік його знань, навичок і вмінь, визначається зміст підготовки фахівця, тобто встановлюється перелік предметів і видів навчальної роботи, зміст яких відповідає цілям і завданням підготовки фахівця вищої кваліфікації даного профілю.
Відповідно система вищої освіти вимагає дотримання двох ступенів вивчення навчальних дисциплін: на перших курсах, в основному, вивчаються дисципліни загальнонаукового й суспільно-гуманітарного циклу, на старших курсах здійснюється в більшій мірі спеціальна наукова та професійна підготовка.
Одним із показників оптимальності системи навчання на основі навчального плану є встановлення послідовності вивчення навчальних дисциплін, а також міцних зв'язків і відношень між предметами й видами навчання. Чим тісніший і глибший цей зв'язок (зокрема, вивчення одного предмета на основі знання іншого), тим вищий рівень наукової і професійної підготовки фахівців.
Формою вираження змісту предметів, видів навчання, застосування засобів і методів занять служать програми навчальних дисциплін.
На основі типових навчальних планів кафедри розробляють навчальні та робочі програми для викладання за кожним розділом та темою дисципліни.
Розробка такої програми потребує ретельного планування часу викладача й студентів, реальної оцінки бюджету часу, на який вони можуть розраховувати.
Кожна з програм має певну структуру (табл. 7).
Таблиця 7 Структура програм навчальної дисципліни
| Навчальна програма | Робоча програма |
| 1. Мета й завдання дисципліни: − мета викладання дисципліни; − завдання вивчення дисципліни 2. Тематичний план 3. Зміст програми за темами 4. Критерії оцінювання роботи студентів 5. Список рекомендованої літератури | 1. Мета й завдання дисципліни: − мета викладання дисципліни; − завдання вивчення дисципліни 2. Тематичний план 3. Плани практичних занять 4. Завдання для самостійної роботи студентів 5. Методичні вказівки щодо виконання курсових чи інших видів поточних робіт та їх теми (якщо передбачено навчальним планом) 6. Тематика для контрольних робіт студентів-заочників (якщо передбачена заочна форма навчання) 7. Критерії оцінювання роботи студентів 8. Список рекомендованої літератури |
Навчальна та робоча програми розробляються викладачем відповідно до певного навчального предмета. Навчальний предмет у вищій школі являє собою логічно організовану систему теорії з вказівкою її зв’язку з практикою. Стосовно навчального процесу навчальний предмет виступає як підсистема, але з усіма положеннями системи, тобто структурою, функціонуванням компонентів і комунікаціями. Будь-яка така підсистема характеризується: а) системністю зв'язків понять, категорії і законів; б) методами пізнання; в) результативністю та зв'язками з практикою.
Система навчального процесу вищої школи розглядається як сукупність компонентів, які входять до її складу з відповідними властивостями й взаємодіями. Усі ці компоненти можна умовно розділити на визначені та відносні.
Під визначеними компонентами можна розуміти такі складові, які в навчальному процесі на даний період часу умовно вважаються незмінними (час, мета й завдання навчання, курсова форма та її вираження в навчальному плані, постійні види й форми навчальної роботи). Усе інше в системі навчання можна вважати відносним. Оцінюючи відносність того або іншого компонента, завжди вказується, стосовно чого вона визначається та як виражається. Зміст, обсяг і глибина того самого предмета можуть бути найрізноманітнішими залежно від різних цілей і завдань навчання.
У навчальному процесі вищої школи предмети й види навчання звичайно групуються навколо навчальних предметів, що профілюють спеціальність, і тому розглядаються щодо тих вимог, які висувають ці предмети до всіх інших предметів даного навчального профілю.
Навчальні предмети поділяються на два профілі – профілюючі й непрофілюючі. У свою чергу, непрофілюючі дисципліни поділяються на два види стосовно спеціальних предметів: вільні та зв'язані дисципліни, що обумовлюються визначеними вимогами підготовки фахівця й розвитку його кругозору. У зміст предмета навчання входить тільки те, що вироблене наукою й прийняте практикою. Для фундаментальних галузей знань, інструментальних наук це правильно. Що ж стосується наук, що розвиваються, то завжди створюється така ситуація, як у відомій задачі Зенона про Ахіллеса та черепаху. Зміст навчання у вищій школі найбільше відображає науку минулого, у меншому ступені – науку сьогодення й дуже мало – перспективи розвитку науки майбутнього.
Кожний навчальний предмет у процесі викладання потребує застосування певної методики.
У завдання методики вищої школи входить не тільки відповідь на запитання, як викладати або вивчати той чи інший предмет, але й відповіді на такі запитання:
– як самостійно вчитися;
– як проводити самостійне наукове дослідження;
– як оптимально проводити творчі пошуки й знаходити оригінальні рішення у своїй практичній діяльності;
– як науково й обґрунтовано прогнозувати розвиток науки, техніки, виробництва стосовно до своєї спеціальності.
Виходячи з постановки й вирішення цих питань, методика у вищій школі, так само як і зміст навчання, поєднує дві сторони: наукову та навчальну, при чому навчальна сторона -- похідна від наукової.
Методика навчання визначає методи навчальної роботи та їх відповідність для кожного навчального предмета залежно від особливостей його вивчення й загальних цілей і завдань навчання.
Методи навчання можуть мати найрізноманітніший характер залежно від того, які цілі та завдання лежать в основі вивчення даного предмета, які вимоги висуваються до студента, глибини та широти його знань, умінь, якості навичок, що ним набуваються.
Для вибору того або іншого методу навчання необхідно відповісти на такі запитання:
− Які завдання вивчення даного предмета в теоретичній і практичній системі підготовки фахівця?
− Який зміст і методи вивчення застосовуються в розглянутій науковій галузі? − У які зв'язки та в які відношення будуть вступати знання, одержувані при вивченні даного предмета, з іншими видами навчальної роботи й іншими предметами навчання?
− Яку методологічну підготовку одержать студенти при вивченні предмета в розвитку їх кругозору та світорозуміння?
Відповіді на перераховані запитання – істотна умова для того, щоб студенти займалися предметом навчання не через необхідність, а виходячи з глибокої зацікавленості в його вивченні.
Завданням викладання у вищій школі є не «натаскування» студентів, а підведення їх до глибокого розуміння закономірностей досліджуваного предмета. У результаті вивчення предметів у визначеній системі студентам слід досить добре розбиратися у відповідних галузях науки й техніки, глибоко розуміти їх основи, уміти добре користуватися мовою й мовним апаратом науки – і все це вміти застосовувати у відповідній практичній діяльності.