Незгода серед керівників Одеської крайової організації щодо подальшого шляху її розвитку призвів до серії розколів.
Спочатку крайова організація змінила назву – стала Чорноморським козацтвом. При цьому стався розкол: більша частина козаків на чолі з Анатолієм Петько, Валентином Федоренко, Богданом Сушинским організувало окреме козацьке об’єднання, яке з годом розкололося на Чорноморське козацьке військо Анатолія Петька та Реєстрове козацтво Богдана Сушинського. Далі Чорноморське козацьке військо розкололось на ЧВК (Чорноморське козацьке військо – отаман А. Петько) та ЧКЗ (Чорноморське козацьке з’єднання – отаман В.Пукліч – президент охоронного бюро «Гриф»). Розбіжності добре висвітлені у статутах цих організацій.
Від Чорноморського козацтва В. Пилипенка відійшов полк ім. Сірка отамана В. Кривобока, потім «Одеська Січ» Івана Коваля. Далі В. Пилипенко склав повноваження і отаманом Чорноморського козацтва обрали іншого козака й т. д…
На теперішній час в Одеському краї працюють більше 30 незалежних козацьких організацій, які мають статус обласних:
1. Буджацьке січове козацьке військо (Скляренко М.П.).
2. Громадська організація «Військо вірних козаків Чорноморських ім. гетьмана Богдана Хмельницького» (Дрямін О.Й.).
3. Козацька асоціація пасічників Одещини (Доргань В.С.).
4. Козацька громадська організація «Варун» (Ворона О.М.).
5. Козацьке товариство «Отаман Сірко» з обласним особливим підрозділом «Отаман Сірко» Українського козацтва (Кривобок В.М.).
6. Об’єднання звичаєвого козацтва «Чорноморська Січ» (Миронець П.Т.).
7. Козачий Центр Духовності та Культури Козацтва України в Одеській області (Циба В.І.).
8. Одеський полк Міжобласної громадської організація «Українське Чорноморське козацтво» (Цвєтков О.В.).
10. Обласне громадське творче об’єднання «Театр пісні та танцю Чорноморського козацтва» (Василенко В.М.).
11. Одеська обласна організація українських козаків «Одеська Січ» (Коваль
І.Г.).
12. Одеське відділення Міжнародної благодійної організації Козацький фонд «Альбатрос» (Довбня Є.І.).
13.Одеське крайове товариство Козацтва України «Чорна Січ» (Тургенєв І.Ю.).
14. Одеське обласне відділення Міжнародного благодійного фонду соціальної допомоги відродження козацького війська Запорізького України «Козацький» (Єлістратов С.В.).
15. Одеське обласне козацьке товариство Всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (Довбня Є.І.).
16. Одеський крайовий екологічний полк (Геращенко Ю.Є.).
17. Одеська обласна організація Соборного козацтва України «Січ» (Мастеренко В.З.).
18. Чорноморська козацька паланка (Дрямов В.Д.).
19. Чорноморське козацтво ім. А. Головатого (Судек В.В.).
20. Чорноморське козацьке військо (Петько А.І.).
21. Чорноморське козацьке з’єднання (Пукліч В.В.).
22. Чорноморське козацьке з’єднання Півдня України (Кротюк В.Т.).
23. Чорноморський округ Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (Свинцицький М.Ф.).
24. Чорноморсько-Дністровське козацтво (Уланов А.П.).
25. Благодійний фонд розвитку козацтва ім. А.Головатого (Бородін Ю.С.).
26. Громадська організація «Молодіжна паланка» (Протасенко С.М., Зайков
Є.В.).
27. Одеське відділення міжобласної громадської організації «Козацтво Нової України» (Рябенко С.М.).
28. Одеське відділення міжобласної громадської організації «АзовоЧорноморське козацьке військо Південного регіону» (Пеструєв М.О.).
29. Громадська організація «Чорноморське гайдамацьке з’єднання» (Гуцалюк С.Б.).
30. З’єднання «Кочубеївський Кош» (Герасименко І.С.).
31. Товариство «Пернач» (Картацький А.М.).
32. Міжобласна громадська організація «Чорноморське козацтво» (Цвєтков
О.В.).
33. Одеське відділення Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет Всеукраїнського козацтва» (Соколов А.В.).
До ради отаманів при голові Одеської обласної державної адміністрації (з
29.12.2005 року) входять: Цушко В.П. (голова), Чепіль І.В. (секретар), члени – Ворона
О.М., Гуцалюк С.Б., Дрямін О.Й., Дрямов В.Д., Зайков Є.В., Коваль І.Г., Кривобок В.М., Кротюк В.Т., Мастеренко В.З., Миронець П.Т., Пеструєв М.О., Петько А.І., Пукліч В.В., Рябенко С.М., Свинцицький М.Ф., Скляренко М.П., Судек В.В., Уланов А.П., Циба В.І., Цвєтков О.В., Єлістратов С.В.
Рада відповідно до покладених на неї завдань:
- вивчає та аналізує стан розвитку козацького руху в області;
- здійснює підготовку у межах своїх повноважень рекомендацій щодо
відродження та розвитку традицій українського козацтва в регіоні;
- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, сприяє роботі громадських, релігійних організацій, благодійних фондів, окремих громадян щодо відродження Українського козацтва;
- розробляє та бере участь у виконанні обласних проектів та програм розвитку українського козацтва;
- бере участь у розробці проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;
- сприяє укомплектуванню окремих підрозділів Збройних Сил україни та інших військових формувань призовниками, які є членами козацьких організацій та ін.26
Одеське козацтво з честю продовжує існуючі давні звичаї і традиції на користь українському народові та державі, підтверджуючи вислів – «Козацькому роду – нема переводу!».
У. БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКІ КОЗАЦЬКІ ТОВАРИСТВА.
Ми живемо у жорстокі і непередбачені часи. Ніхто не знає, які випробування чекають на нас і нащадків наших. В цьому світі, як і за часів татарської навали, ніхто не рахується із слабким та беззахисним. Тому ми, українці, як і наші героїчні предки, мусимо бути сильними, розумними і непереможними. Тільки так ми будемо здатні зберегти себе, свій народ і свою Батьківщину. Слава Україні! Слава героям!
Б.Устименко
1. Задністрове козацьке земляцтво.
Група вищих офіцерів 180-ї дивізії (місто дислокації - Білгород-Дністровський) на чолі з її начальником штабу полковником Токаревим А.Є. організувала Задністрове козацьке земляцтво - складову частину Всесвітньої спілки козаків. Душею земляцтва був комендант Білгород-Дністровської залоги - полковник Слепухін М.0. До складу організації входили полковники Чухань І.І., Кучер В.В., підполковники Ломовцев Ю.0., Корнєв Ю.М., Некрасов П.М., Пронін С.В., Харчук Ю.І., Глущенко І.І., Дмитренко В.В., капітан Антонов Г.В. - за посадами – командири, заступники командирів полків, військовий прокурор...27
Штабом земляцтва було розроблено цікаві документи - “Ідеологія козаччини”, «Стратегія козацтва», які слугували фундаментом для розробки статутів усіх наступних об'єднань козаків Задністров'я.28
У 1991 році Україна виборола незалежність. Із незалежністю прийшло розуміння необхідності позаблокового існування держави і як наслідок - скорочення Збройних Сил: було розформовано 180-ту дивізію.
Залишившись без пенсій та квартир, колишні офіцери вимушені були шукати роботу та помешкання; багато хто з них виїхав за межі Одещини.29 Частина офіцерівкозаків залишилася вірною козацькій ідеї: маленький осередок Задністрового козацького земляцтва ще працював у 1996 році - до його отамана Слєпухіна М.0. зверталася рада отаманів козаків Петербурга.
2. Буджацька Січ (Буджацьке січове козацьке військо).
Князем Аргутінським-Довгоруким було організовано кооператив „Рюрик" при Дворянських зборах півдня Одещини. Складовою частиною кооперативу була Буджацька Січ - об'єднання козаків півдня країни. Співзасновниками Буджацької Січі були князь Аргутинський-Долгорукий В.В., Устименко Б.І., Деордиця І.М., Токарєв А.Є., Скляренко М.П., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В.В..
Як сказав Харчук Ю.І. - один із співзасновників Буджацької Січі: „Їз закриттям Задністрового козацького земляцтва - козацька ідея в Задністров'ї не вмерла оскільки землі Буджаку потребують захисту". Штаб-квартирою Буджацької Січі був Білгород-Дністровський.
Буджацьку Січ очолював князь Аргутінський-Довгорукий. У складі осередка було багато впливових та знаних у районі осіб, але позиція керівництва стосовно других осередків козацтва у районі (курс на ізоляцію та елітаризм) не дала Січі можливості консолідувати та очолити козацьких рух. Та ще й князь багато часу був у роз’їздах (справи за кордоном – був особистим секретарем Великого князя Володимира – нащадка російського імператорського престолу; заснування дворянського зібрання Півдня України та ін.), а відсутність отамана паралізувала роботу осередка; за першим статутом Січі отаман практично одноосібно керував роботою Буджацького козацтва (печатка та фінанси осередка були в руках князя). Буджацька Січ була незалежною обласною організацією і не входила до лав Українського козацтва – на той час єдиної у країні козацької організації всеукраїнського масштабу.
Діяли козацькі осередки у Сараті (Іванов Є.І., Поглупко), Тарутіно, Арцизі, Татарбунарах, Кілії, Ізмаїлі, «але тамтешні полковники, крім саратського Сергія Іванова, майже нічого не зробили для відродження козацтва» (пише Б. Устименко). У травні 1995 р. було проведено коло з організаційних питань, на якому була затверджена нова редакція Статуту Січі, який відтепер обмежував права отамана та розширював права та повноваження січової старшини; керівництво Січчю перетворювалось із одноосібного на колегіальне. На колі були присутні письменники Ковальджі, Набоков, Задорожний. У цьому ж році до Білгород-Дністровського приїздив за листом Л, Городецького Гетьман Українського козацтва В. Мулява. Разом із Сагайдаком (Київ) та Лукашевичем (Одеса) Мулява мав зустрічі з керівництвом Буджацької Січі та Білгород-Дністровської планки і зробив висновки, що лише керівництво паланки стоїть на державницьких позиціях, а діяльність керівництва Січі не відповідає національним інтересам України. Леонід Городецький отримав Універсал Гетьмана на право формування осередків Українського козацтва; керівництво Січі такого Універсала не отримало. Цей крок Гетьмана відштовхнув багато офіцерів 180 дивізії від лав козацтва30. Але як казав Городецький: «Хто бажав стати козаком – той став ним, не зважаючи на те, хто керує осередком. Тим паче, що отамана завжди можливо переобрати».