Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Кафедра теорії і методики
професійної освіти
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ОБРЯДОВІСТЬ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Дипломна робота
студента V курсу 52 групи
факультету початкового навчання
Марющенка Олександра Володимировича
Науковий керівник:
к.п.н., доц. Довженко Т.О.
Харків – 2008
ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................. 3
Розділ 1. Теоретико-педагогічні умови використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів................... 6
1.1. Особливості організації морального виховання у початковій школі.. 6
1.2. Морально-виховний потенціал українських народних традицій та обрядів 20
1.3. Організація морального виховання молодших школярів на засадах народної педагогіки....................................................................................................... 43
Розділ 2. Практика використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів............................................... 59
2.1. Аналіз наявності досвіду використання народних традицій та обрядів морального виховання у початковій школі...................................................................... 59 2.2. Шляхи підвищення ефективності використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів....................... 73
Висновки........................................................................................................ 77
Список використаних джерел....................................................................... 78
ВСТУП
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми.
Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави та на міжнародній арені.
За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі приєднання до Болонського процесу .
За цих умов освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу.
Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури, вихованню поваги до народів світу.
Система освіти має забезпечувати:
- збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії і культури народів, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних відношень;
- виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відношень та інші.
Однак те, що відображено в законі “ Про освіту ”, не знаходить конкретний вияв у практиці. Наукові джерела переконливо доводять, що дитина не знаходиться під постійним виховуючим впливом матеріальної і духовної культури свого народу. До виховного процесу не повною мірою включаються: принцип національного виховання, принцип культуровідповідності, принцип народності, які передбачають створення умов для засвоєння новим покоління історії свого народу, його мови, засвоєння і примноження духовної культури, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи духовну єдність поколінь.
Ці принципи необхідні для найповнішого розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей, виявлення етно-психологічних особливостей та національного і морального виховання особистості. Однак сучасна етнокультурна ситуація в Україні далека від тієї, яка потрібна для повноцінного духовного та інтелектуального відродження народу. Діти не залучаються з раннього віку до культури та історії свого народу, бо не знаходяться під прямим формуючим впливом україномовного середовища. Не використовують повною мірою своїх можливостей заклади народної освіти, хоча протягом останніх років і відбулися значні зрушення в українському шкільництві. Маємо на увазі не лише загальний процес демократизації школи, а й виникнення нових концепцій та дисциплін, до яких входить і народознавство. Звичайно, введення до шкільної програми такого предмета не вирішить остаточно виховних завдань, але принаймні дасть підґрунтя для майбутньої роботи у плані створення національної системи освіти і виховання.
Проблема морального виховання привертала й привертає увагу багатьох вчених: психологів, педагогів та методистів. Зокрема, розробкою питань морального виховання займалися такі провідні вчені: В. Гнатюк, В. Лозова, В. Сухомлинський, Г. Троцко, М. Стельмахович, В. Ковальчук, О. Матвієнко, С. Карпенчук, С. Сявавко.
Актуальність досліджуваної проблеми й обумовила вбір теми нашого дослідження – "Українські народні традиції та обрядовість у моральному вихованні молодших школярів".
Об'єкт дослідження – моральне виховання молодших школярів.
Предмет дослідження – українські народні традиції та обрядовість як засіб морального виховання молодших школярів.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та практично проілюструвати ефективність здійснення морального виховання на засадах народної педагогіки.
Завдання дослідження:
1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття "моральне виховання" та виявити критерії моральної вихованості молодших школярів.
2. На підставі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять: "українські народні традиції" та "обрядовість".
3. Теоретично обґрунтувати доцільність використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів.
4. Практично проілюструвати шляхи використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів у сучасній школі.
Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та досвіду народу, вивчення народних традицій та обрядовості.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ТА ОБРЯДОВОСТІ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Особливості організації морального виховання у початковій школі
З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова система освіти, докорінне її реформування мають стати підґрунтям відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, національного відродження, становлення державності і демократизації суспільства в Україні.
У цей час проблема виховання та освіти підростаючого покоління набуває особливої вагомості, адже від розв'язання її значною мірою залежить майбутнє української держави [22, с.12].
Особливо ця проблема стосується морального виховання учнів у початковій школі, адже саме в цьому віці діти починають розуміти, що добре, а що погано, що таке совість, гідність, чуйність, тобто моральні норми.
Слово "мораль" прийшло з Франції (morale – моральний), а до Франції – з Давнього Риму (moralis – моральний). У словнику В.Даля визначається як "правила для волі та совісті" [12, с.345].
Проблема морального виховання привертала й привертає увагу багатьох вчених: психологів, педагогів та методистів. Саме тому і існує так багато поглядів на визначення поняття "моральне виховання". Розглянемо декілька з них.
С.У. Гончаренко дає таке визначення: "Моральне виховання — один з найважливіших видів виховання, полягає у цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. Моральне виховання здійснюється на національному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних норм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві, узгодження дій і вчинків людей" [10, с.216].
Дещо інше визначення дає С.Г.Карпенчук: "Моральне виховання учнів – це вивчення теоретичних основ моралі, формування в них моральних уявлень, організація досвіду їхньої поведінки і діяльності, які відповідають вимогам моралі нашого суспільства" [17,с.72].
В "Абетці морального виховання" за редакцією І.О.Каірова, О.С.Богданової ми зустрічаємо ще одне визначення поняття "моральне виховання". Моральне виховання – це найважливіший бік формування і розвитку особистості дитини, який передбачає становлення її відносин з батьками, оточуючими, з колективом, суспільством, до своїх обов'язків і до самої себе [1, с. 5].
Проаналізувавши всі визначення поняття "моральне виховання" ми вважаємо, що моральне виховання молодших школярів – одна з найважливіших задач початкової школи. І це закономірно, тому що в житті нашого суспільства все більше зростає роль моралі, поширюється сфера діяльності морального фактора.
У нашому дослідженні ми будемо дотримуватися визначення поняття "моральне виховання", яке висувають Г.В.Троцко та В.І.Лозова. На нашу думку, це визначення більш підходить до початкової школи.
Моральне виховання – це цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності учнів, їх спілкування, спрямований на оволодіння школярами моральною культурою, яка визначає ставлення до навколишнього світу [21, с. 103].