1200–1300 – Засідання робочої групи щодо доопрацювання проектів відповідних розпорядчих, нормативних та методичних матеріалів з питань педагогічного експерименту.
Підведення підсумків роботи науково-практичного семінару, прийняття рекомендацій щодо впровадження кредитно – модульної системи організації навчального процесу.
ВІТАЛЬНЕ СЛОВО ДО УЧАСНИКІВ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО СЕМІНАРУ
Ярослав Болюбаш, директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України
Шановні учасники семінару!
Користуючись нагодою, що сьогодні тут присутні представники майже сотні вищих навчальних закладів України, науково-педагогічні працівники Тернопільського державного педагогічного університету, хочу привітати вас із початком одного з важливих етапів навчальної діяльності ВНЗ, вступною кампанією, від якої залежить і успіх експерименту, і успіх нашої роботи з реалізації кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Вища освіта України сьогодні знаходиться у специфічних умовах. У 1991-1992 роки, коли розпочалось утвердження вищої освіти України як важливої сфери становлення незалежної держави, освітянський загал ще не був готовий до творення нових норм діяльності, що є надзвичайно складною роботою, і не тільки для нас. Зустрічі з іноземними колегами підтверджують наявність аналогічних проблем і у них через брак відповідних фахівців.
Які ж потреби реформування вищої школи є зараз? Давайте поміркуємо разом. В даний час в Україні є 1009 вищих навчальних закладів, включно 670 технікумів. Якщо брати заклади ІІІ-ІV рівня акредитації, то їх – 330. Аналогів відповідної кількості ВНЗ у світі не існує. Отже, перше завдання – це оптимізація чисельності навчальних закладів. Хіба можна назвати університетом той, де є 500-600 студентів. Хіба можна при такій кількості студентів створити кафедру як науково-навчальний осередок?
Отже, на сьогоднішній день треба об’єднувати університети.
Об’єднання ВНЗ дає економію ресурсів: замість декількох ректорів - один, значно зменшується і кількість проректорів. Створюється потужний осередок науки.
Друге. Міністерство особливо гостру потребу відчуває і в розгортанні новітньої методології вищої освіти. Наприклад, питання фінансування. Державне фінансування є недостатнім. Надійним джерелом фінансових надходжень є платна освіта, але це швидше короткочасне джерело надходжень. Якщо порівняти кількість студентів у державних і платних ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, то вона відповідно становить 433 тисячі до 203 тисячі осіб. Поміркований прогноз на майбутнє дає співвідношення – 219 тисяч і 46 тисяч осіб. Державне замовлення зростає від 94 тисяч до 132 тисяч осіб за останні роки, тобто кожний рік кількість платників зменшується на 3-5%, а відповідно зменшиться джерело фінансування. Отже, це джерело додаткового фінансування перестає бути домінуючим. І сьогодні вже про це треба думати.
Якщо проаналізувати європейській досвід, то в університетах Європи важливим джерелом надходжень є наука.
На сьогодні в Європі діяльність професора є джерелом надходжень 10 – 100 млн.
євро. Університету не вигідно втрачати професора, бо за ним одразу йдуть його студенти зі своїми коштами, а це 100-150 млн. євро.
Витрати на заробітну плату, стипендії, на музичні інструменти, на комп’ютери і
т. ін. будуть зростати. Тому треба нам думати, як залучати інші джерела фінансування.
Нині суспільство змінюється і тому є перспектива для гуманітарних вищих навчальних закладів: це розвиток психологічної служби, просвітницької роботи, редакційно-видавнича діяльність. До речі, у внесених змінах до закону «Про вищу освіту» акцентується увага зняття оподатковування з діяльності вузівських друкарень, редакційно-видавничих відділів задля ширшого розповсюдження літератури.
Можливими є й інші джерела фінансування.
Наступне, на що нас спрямовує Болонський процес – це реалізація нових підходів до вступної кампанії. Тому потрібні нові уніфіковані форми відбору талановитих випускників середньої школи до ВНЗ. Минулого року у ВНЗ прийняли 433 тисячі осіб і до технікумів – 100 тисяч осіб, а у цьому році випускників старшої школи має бути 486 тисяч осіб.
У ВНЗ України щорічно на вступну компанію витрачається (мінімум) 10 млн. грн. (екзаменатори, допоміжний персонал т. ін.). Окрім того, працівники залучаються до роботи в період відпусток. Поряд з цим, це додаткове навантаження на дітей.
Наступне, це адаптація переліку напрямів і спеціальностей до потреб ринку. Наш перелік і напрямів, і спеціальностей швидко зростає. Ми звернулися до ВНЗ, щоб у певний спосіб наш перелік був адаптований до європейського класифікатора професій. Це потрібно тому, що вища освіта й різниться тим, що не тільки дає кваліфікацію і забезпечує професією, водночас, вона все більше набуває академічності.
Інколи нам дорікають, що ми випускаємо безробітних.
Але якщо б ми реагували на ринок праці, нам треба було б 2/3 вищих навчальних закладів закрити. Політика держави полягає в тому, щоб підвищити освітній рівень нації.
У розвинутих державах вищу освіту має 40-50% населення. У нас на сьогоднішній день 25%, отож, ще є перспективи розвитку.
Другий фактор: приймаючи молоду людину на 5-тирічний термін навчання, ми фактично знімаємо проблему безробіття. Зі здобуттям вищої освіти змінюються і погляди молодої людини. Вона здатна швидше адаптуватися до ринку праці, бо розвивається успішно післядипломна освіта. Зараз отримання другої освіти визначається як перепідготовка. Сьогодні, на відміну від недавніх часів, можна здобути вищу освіту на базі повної середньої освіти, після 9-го класу як молодші спеціалісти, і на базі молодшого спеціаліста, і на базі бакалавра, і на базі повної вищої освіти. Можливе здобуття вищої освіти із зовсім іншої спеціальності.
Інша справа, що окремі навчальні заклади захопилися підготовкою економістів за один рік, правознавців – за два роки. Тому під час формування обсягів післядипломної освіти треба брати до уваги навчальний план певної спеціальності та виписку чи додаток до диплома з переліком дисциплін, що вивчалися, співставляти їх та здійснювати переважно фахову підготовку.
Мова йде про фахову підготовку, і ось саме тут має спрацювати і кредитномодульна система, змістові модулі, й т.ін., щоб можна було будувати зміст освіти через навчальний план, як будується будинок із цеглин.
Безперечно сьогодні стримує розвиток системи вищої освіти і планування за традиційними формами тижневе навантаження в вищих навчальних закладах, що становить 36 год. Навіть наприкінці 1980-х років тижневе навантаження для студентів 12 курсів становило 28 год., наступних курсів – 24 години.
На цьогорічній колегії жорстко поставлена вимога: тижневе навантаження повинно становити – не більше 28 годин для бакалаврів, для спеціалістів – 24 години, для магістрів – 18 годин.
Величезне аудиторне навантаження на студента адекватно відбивається на навчальному навантаженні викладача. Як наслідок наш викладач позбавлений можливості займатися науковою та іншими видами діяльності, тими, що передбачені нормативними документами. Якщо ж ми не змінимо цього, то про який поступ ми можемо говорити.
Студенти, які виїжджають на навчання за кордон, мають аудиторні заняття три рази на тиждень та надзвичайно великі за обсягом індивідуальні завдання. Дехто відсутність цього у нас мотивує тим, що не маємо недостатньо умов. Але чомусь це зробив педагогічний університет, і це ж не комерційно спроможний вищий навчальний заклад. Отже, потрібні нові технології і тому 2004-2005 навчальний рік оголошено роком новітніх технологій навчання і поштовхом має послужити наш експеримент із реалізації кредитно-модульного навчання.
Зараз ми маємо 91 вищий навчальний заклад, що долучилися до експерименту, надходять інші пропозиції. Але я б хотів застерегти, що треба проводити справжній науковий експеримент, де мають бути визначені завдання, де мають бути очікувані результати, де має бути ефект, не стільки економічний, скільки соціальний, який у перспективі стане економічним.
Є в нас проблеми з літературою. Але більше непокоїть інше: вищі навчальні заклади видають посібники своїх викладачів, які не завжди є відповідної якості. Нам надходять скарги щодо плагіату і т. ін.
Отже, обговорювана проблема надзвичайно складна і в теоретичній, і в практичній площині.
Українська вища освіта має глибокі і хороші традиції. Цим позитивним досвідом треба скористатись. Наша психологія має бути побудована так, щоб, поважаючи іноземне, запропонувати раціональне своє.
Є певна допомога з боку фонду Відродження, інших фондів. Зараз, коли йдуть переговори нашого міністра з міністрами із інших країн, то ми вже не запитуємо в них, вони самі розповідають, а ми пропонуємо. На сьогоднішній день маємо 27 тис. студентів із зарубіжних країн. Наша освіта є привабливою і в питаннях якості. Вона є приваблива і в вартості. І тому треба йти далі, в нас є навіть пропозиції із європейських країн на підготовку фахівців з програмування, з природничо-математичних наук. Вони зацікавлені в нашій фундаментальній науці, в інженерії. Ми провели переговори про підтримку з багатьма міністрами освіти і науки багатьох європейських країн. Нещодавно відбувся семінар на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», на якому були присутні представники різних організацій, у тому числі комітету з Болонського процесу. Ми розраховуємо, що в травні 2005 року відбудеться приєднання до нього України, але це не завершення роботи, а лише її початок. Європа визначилася завершити цей процес аж у 2010 році. Ми повинні вивчати, пропонуючи своє, коли ми станемо учасниками процесу, бо в багатьох країнах не зроблено багато з того, що є в нас. Ми часто говоримо, що нашу освіту треба довести до європейських стандартів. Поки що єдиних стандартів немає, є певні принципи побудови і певні вимоги. І освіта, на відміну від інших галузей, мабуть не буде єдиною, вона буде вибудована на єдиних принципах, з урахуванням тенденцій тієї чи іншої держави. Вибір у нас – Європа, і це однозначна позиція міністерства. В пресі часто з’являється критика на те, що наші фахівці виїдуть за кордон, де вже значна частина їх трудиться, правда, вони працюють не інженерами і лікарями. Потрібно, щоб, отримавши диплом, вони працювали лікарями, інженерами і т. ін. Маємо деякі приклади: викладачі з галицьких вузів працюють професорами в нас і за рубежем, у Польщі викладають успішно, і це нормально, вони є носіями і зарубіжного досвіду, але є і носіями нашого досвіду. Вони є дипломатами, які засвідчують високий рівень вищої освіти України. І тому Болонський процес, це не є уніфікація, це є адаптація нашої вищої освіти до європейських вимог.