Щоб покращити екологічні знання, ми також використовували масові позакласні заходи на екологічну тематику. Це допомагає кращому засвоєнню учнями екологічного матеріалу, розширює їхній кругозір. Діти дізнаються безліч цікавої і корисної інформації про рослини і тварини, явища природи. Дізнаються, як допомогти маленькій пташці, яка залишилась серед лісу без своєї домівки, що потрібно зробити для маленької тваринки, у якої мисливці вбили батьків, чи потрібно витоптувати рослини і зривати квіти і т. ін. Дізнаються про зимуючих птахів і перелітних (їх назви, умови життя, будову). Створюють безліч різноманітних ситуацій як допомогти природі, озвучують ролі найрізноманітніших рослин і тварин (див. додатки Б, В).
Під час констатувального етапу експерименту, проводячи спостереження за роботою вчителів початкової школи, ми дійшли висновку, що недостатньо уваги звертають вчителі і на екологічне просвітництво серед батьків. Хоча відомо, що основи екологічної культури дітей закладаються саме в сім’ї. Ефективність формування екологічної культури залежить від спільних дій школи та сім’ї. У багатьох своїх творах В. Сухомлинський показав, як розвиток особистості залежить від культури батька і матері, як пізнаються людські стосунки і суспільне оточення на прикладі батьків.
З огляду на це ми вважали за доцільне ознайомлювати батьків із конкретними завданнями, на які має орієнтуватися сім’я в процесі формування екологічної культури молодшого школяра:
- розвивати уявлення школярів про навколишній світ;
- виховувати почуття любові, чуйності, доброзичливості, поваги до об’єктів природи, потребу у спілкуванні з природою;
- вдосконалювати вміння спостерігати й відчувати її красу і гармонію;
- розвивати інтерес та прагнення до пізнання природи;
- виховувати культуру поведінки в природі, відповідальність за свої вчинки;
- формувати вміння піклуватися про об’єкти природи.
Сім’я має великі можливості, щоб забезпечити безпосереднє спілкування дитини з природою в різні пори року. Важливо, щоб батьки побували з дітьми у лісі, в полі, біля підніжжя гори, поблизу водойми, на присадибній ділянці. Діти отримують величезне задоволення спостерігаючи за білочкою, дятлом, синичками та іншими тваринами. Радість зустрічі з живими істотами надовго залишиться в пам’яті школярів, пробудить допитливість, потребу захищати та охороняти природу, дотримуватись правил поведінки в природі.
Батьки допомагали учням вести спостереження за сезонними змінами в природі, заповнювати календар спостережень, пізнавати гармонію взаємозв’язків у довкіллі, виділяти істотні та неістотні ознаки предметів та явищ природи. Діти ніколи не забудуть, як спостерігали з татом чи з мамою за ранковою зорею, вечірнім заходом сонця, місяцем та зорями. Батьки разом із вчителем навчали молодших школярів турбуватися про природу, робили з ними годівнички для птахів, шпаківні, допомагали заготовляти корм для птахів, підгодовували їх узимку, доглядали за рослинами, які були висаджені на клумбі біля школи, разом із дітьми очищали галявину в лісі від сміття. У такій спільній діяльності батьки виступали яскравим прикладом для своїх дітей. Якщо тато і мама дотримуються правил поведінки у природі, то їх будуть дотримуватися і їхні діти.
Формуванню свідомого відповідального ставлення до природи сприяє також ігрова діяльність учнів, особливо ситуативні екологічні ігри (див. додаток А). Саме в них дитина потрапляє у становище, яке може скластися в реальному житті. Наприклад, під час прогулянок, екскурсій можна провести гру «Покажи, який ти є». Її мета – перевірити, як поводяться діти на лоні природи і як реагують на втручання людини в природне середовище. Маршрут визначається завчасно: передбачаються зустрічі з різними природними об’єктами, спостереження за поведінкою, вчинками дітей, аналіз яких здійснюється в кінці гри. Штрафні очки записуються, якщо учні галасують, топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір, консервні банки і т. ін.). Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Все залежить від місцевих умов та винахідливості вчителя.
В екологічному вихованні дітей молодшого шкільного віку чимало важить формування культури почуттів та постійне закріплення їх у конкретних життєвих ситуаціях. Саме завдяки емоційному відчуттю довкілля, дитина може природно сприймати явища та об’єкти, виявляти свої почуття. Екологічна освіта має збуджувати емоційний відгук на найрізноманітніші об’єкти та явища природи, викликати бажання милуватися, насолоджуватись природою, берегти її. Дитина повинна прагнути передавати свої почуття від спілкування із природним оточенням засобами мистецтва, художнього слова.
Становлення і формування екологічної культури учнів стає основою знань про морально-етичні норми та правила і робить їх основним регулятором поведінки. Лише система внутрішніх відносин стає основою особистої поведінки і виникає лише у світі культури.
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Одним із завдань експериментального дослідження було перевірити ефективність запропонованих шляхів удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів. Ми ставили за мету порівняти результати роботи експериментального і контрольного класів, які мали відмінності в організації та змісті навчального процесу.
Оскільки екологічна культура розглядається ученими, як одна із властивостей особистості, і виявляється у єдності афективного, когнітивного, аксіологічного і праксеологічного компонентів, то для оцінки ефективності проведеної роботи ми послуговувалися критеріями, котрі засвідчують рівень сформованості у молодших школярів елементів екологічної культури (див. п. 1.3).
Відповідно до критеріїв когнітивного (інтелектуального) компоненту у молодших школярів наприкінці експериментального навчання повинна бути сформована відповідна система осмислених екологічних знань, а також знання норм і правил поведінки в природному середовищі та вміння практично їх застосовувати у навколишньому світі.
Для визначення рівня екологічної культури учнів за критеріями когнітивного компоненту, тобто з метою перевірки наявності в учнів експериментального та контрольного класів елементарних екологічних уявлень ми провели підсумкове письмове опитування наприкінці навчального року. Завдання для опитування розроблялись відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Змістову основу, розроблених контрольних завдань, становив програмовий матеріал із курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3 класі (див. додаток Д).
Проаналізувавши відповіді учнів, ми одержали такі результати (див. табл. 3).
| Рівень навчальних досягнень учнів | Клас | Кількість учнів | у% |
| Низький | експериментальний | 1 | 4,1 |
| контрольний | 3 | 12,0 | |
| Середній | експериментальний | 4 | 16,7 |
| контрольний | 10 | 40,0 | |
| Достатній | експериментальний | 9 | 37,5 |
| контрольний | 7 | 28,0 | |
| Високий | експериментальний | 10 | 41,7 |
| контрольний | 5 | 20,0 |
Отримані результати свідчать, що кількісні показники наприкінці експериментального навчання в експериментальному класі на всіх рівнях кращі, ніж у контрольному. Зокрема, якщо у контрольному класі високого рівня сформованості екологічних знань досягли 20,0% учнів, то в експериментальному класі цей показник становить 41,7%. Крім того, кількість учнів, що виявили середній рівень сформованості екологічних знань, в експериментальному класі становить 16,7% учнів, а в контрольному класі – 40,0% учнів. Позитивним є також той факт, що в експериментальному класі кількість учнів із низьким рівнем сформованості знань усього 4,1%, а в контрольному класі цей показник становить 12,0%, що майже у тричі більше.
Відповідно до критеріїв аксіологічного (ціннісного) компоненту в учнів початкової школи має бути сформована система ціннісного ставлення до природних об’єктів (розуміння необхідності бережливого ставлення, прояв готовності надати допомогу і відповідальність за хороший стан довкілля), розуміння природи як універсальної цінності, здатність оцінювати стан навколишнього середовища, ставлення людей і самого себе до природи.
Характер ставлення молодших школярів до навколишньої природи ми визначали за методикою, запропонованою О. Козіною та О. Степанян [32].
Характер методики: письмове опитування – тест (10 запитань).
Інструкція: виберіть правильну відповідь на запитання.
1. «Людина повинна знати все про навколишній світ!» Чи згідні ви з цим твердженням?
а) так; б) ні.
2. Як слід вчинити, якщо, гуляючи в лісі, ви побачите тліюче вогнище?
а) загасити; б) пройти повз; в) не звертати уваги.
3. Який вчинок ви вважаєте аморальним?
а) вирубка лісів; б) піклування про бездомних тварин;
в) підгодовування птахів.
4. Як ви вчините, якщо знайдете гніздо з пташенятами?
а) принесу додому; б) залишу на місці;
в) подивлюся на них і покладу назад у гніздо.
5. Чи потрібно винищувати таких комах, як комарі та мухи?
а) ні; б) так.
6. Чи можна шуміти, гуляючи навесні в лісі, в гаю?
а) не знаю; б) чому б і ні; в) не можна.
7. Чи потрібно піклуватися про навколишнє середовище?
а) не потрібно; б) потрібно, але інколи;
в) потрібно, завжди і постійно.