Принципи цілеутворення в освіті (стр. 1 из 4)

План

Вступ

1. Мета як основний компонент діяльності. Функції і фактори постановки цілей. Основи правильного формулювання цілей діяльності.

2. Специфіка навчальних цілей та проблеми їх формування. Принципи цілеутворення в освіті

3. Помилки і правила постановки навчальних цілей

4. Ієрархії педагогічних цілей

5. Таксономії педагогічних цілей

6. Рівні засвоєння навчального матеріалу

Висновок

Література

Вступ

Ціль (мета) - необхідний і обов’язковий компонент будь-якої діяльності. Людина починає виконувати певні активні і свідомі дії тільки тоді, коли в неї з’являється відповідна ціль – ідеалізоване уявлення про припустимі результати діяльності. Основні питання, на які даються відповіді при формулюванні мети – Навіщо? Чому? Для чого? Що буде наслідком дій?

В цілі передбачається зміст, властивості, параметри результату, якого ще на отримано. Отже мета – це зв’язок минулого, сьогодення і майбутнього. Це майбутній стан предмету діяльності, до якого прагнуть, який необхідно досягнути.

Ціль виникає під впливом наявних у людини потреб, бажань, мотивів.

Наприклад, маючи потребу в їжі людина прагне добути їжу, маючи потребу у вищій освіті людина прагне поступити до університету.

Але на відміну від названих компонентів діяльності ціль більш усвідомлюється. Уявляючи бажані результати своїх дій, людина обирає певний спосіб діяльності, її засоби, утворює необхідні умови. Чим ясніше усвідомлюється і розуміється ціль, тим імовірніше те, що вона буде досягнута. Відсутність чітко визначених і ясних цілей може привести до вибору неправильних або навіть безглуздих рішень і дій. Особливо необхідним є чітке усвідомлення цілі в управлінській діяльності, оскільки керівник висуває цілі не тільки своєї діяльності, а й діяльності своїх підлеглих.

Уміння ставити перед собою чіткі осмислені цілі часто вважають запорукою життєвого успіху. Досить згадати будь-яке популярне закордонне видання типу: Як стати багатим? Як вдало вийти заміж? Як заробити мільйон? і т.п. Наприклад, книга Максуела Мольця «Я – це Я, чи як стати щасливим». Практично будь-яка така книга починається зі слів: «Поставте перед собою ціль!».

1. Мета як основний компонент діяльності. Функції і фактори постановки цілей

Цілепокладання (цілеутворення) – процес висування цілей діяльності.

Основні функції цілепокладання:

· усвідомлення смислу діяльності і життя в цілому, установка пріоритетів актуальних життєвих задач;

· планування і проектування (поступове прирощування результатів);

· економічність (запобігання зайвих зусиль, підключення додаткових ресурсів)

· мобілізація, активізація, позитивне емоційне підкріплення;

· концентрація зусиль, організація, узгодження (взаємозв'язок різних проявів психічної активності)

· контроль (можливість перевірити досяжність отриманих результатів, порівнявши їх з запланованими).

В управлінській діяльності цілепокладання є:

· умовою створення організації;

· основою планування, вибору способів діяльності;

· передумовою контролю.

Структура цілей підпорядковується ієрархії діяльностей, які виконує людина. Ієрархію цілей будь якої діяльності можна представити таким чином:

Місія – причина (Чому?)

Ідеал – не досягнути, але...

Ціль загальна – опис результату у загальних поняттях

Ціль орієнтовна – опис результату без можливостей його оцінювання (коли час і умови варіюються)

Ціль точна – опис результату, який можна досягти, коли час і умови – константні і результат контролюється.

Схематично ієрархія цілей виглядає як вітка дерева чи гроно.

На вибір і формулювання цілей діяльності впливає ряд факторів:

1. Джерела виникнення - внутрішня ціль – висунута самою людиною як наслідок її потреб і мотивів зовнішня ціль – задається іншою людиною і виражає суспільну потребу

2. Ступінь прозорості, розуміння - постановка цілей завжди виражає ту чи іншу ступінь суб’єктивного уявлення людини про необхідний результат діяльності

3. Ієрархія, взаємозв’язок - цілі нижчого рівня зажди підпорядковують цілям вищого рівня

4. Масштаб, час - взаємопов’язано характеризують багатовекторність цілей, їх кількісно-якісну орієнтацію у просторі і часі; відповідно виділяють: за масштабом: стратегічні (довгоочікувані результати), тактичні (результат близького майбутнього) і оперативні (бажаний поточний результат); за часом цілі поділяють на: довгострокові (5-10 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).

5. Параметри - це якісні і кількісні властивості результату, який хотілося б отримати, норми, необхідні для оцінки результату, встановлення пріоритетних цілей.

6. Конкретність, вимірність - конкретність – однозначність формулювання (зрозумілість для всіх); вимірність – можливість визначення ступеню досяжності певної цілі.

7. Компетентність менеджера - знання теоретичних основ цілепокладання.

Постановка цілі починається з правильного формулювання цілі – її словесного виразу. Формулювання цілі дозволяє більш свідомо уявити собі результати діяльності та шляхи їх досягнення.

Рекомендовані компоненти правильного формулювання цілі

Таке формулювання є конкретним, вказує не тільки на очікуваний результат діяльності, а й на припустимий процес його отримання, умови і засоби, необхідні норми результату. Чим більш конкретною є ціль, тим більше складових має містити її формулювання.

2. Специфіка НАВЧАЛЬНИХ цілей та проблеми їх формування. Принципи цілеутворення в освіті

Не зважаючи на велике значення цілепокладання у будь-якій сфері діяльності, дані питання дуже слабко висвітлені у вітчизняній навчальній літературі з педагогіки. Інколи і самі викладачі не формулюють навчальних цілей, що знижує ефективність їх викладацької діяльності. Крім того, кожний викладач і учень по-різному бачать, і відповідно по-різному формулюють для себе навчальні цілі. Тому так часто в результаті навчання учні набувають різного рівня підготовки, а очікування викладача і учнів від навчання не виправдовуються. І викладач і учень залишаться незадоволеними, а навчання стає марним. Певною мірою ці проблеми пояснюються специфікою навчання як виду діяльності.

1) наявність двох суб’єктів – чиї цілі приймати за основні?

У сучасному розумінні навчання – це єдиний процес взаємозалежної діяльності педагога й учня по реалізації спільних навчальних цілей. Висування цих цілей диктується потребами обох суб'єктів навчання. Однак їхні особисті цілі часто не збігаються. Дуже часто викладачі висувають такі тези: «Поки сам не захоче, ніхто його не навчить» чи ж «Я буду працювати тільки з тими, хто хоче учитися», тобто орієнтуються на самостійне висування навчальних цілей учнями. Однак, чи часто ми точно знаємо, які навчальні цілі поставив перед собою навіть дуже гарний, бажаючий учитися студент? Чи збігається те, що ми пропонуємо з тим, що він хотів би одержати? І до того ж часто студенти, починаючи вивчати той чи інший предмет, поняття не мають, навіщо він їм потрібний, і дуже часто тільки після іспиту (а то і пізніше) говорять: «От тільки тепер я усвідомив необхідність цього предмета і з задоволенням прослухав його ще раз».

Рішення даної ситуації може бути тільки одним – висування навчальних цілей викладачем і обговорення їх зі студентами. При цьому педагог є виразником суспільних вимог. У його задачу входить вивчення суспільних і особистісних вимог до знань і умінь учнів, постановка навчальних цілей для учня і доведення їх до того, хто вчиться, корекція в разі потреби.

2) нематеріалізовані, відстрочені результати навчання.

Більшість видів діяльності має цілком конкретні і зрозумілі, матеріалізовані результати. Наприклад, такі цілі повсякденної діяльності як "купити газету", "помити посуд", "запросити гостей на день народження" мають конкретні сьогоденні результати: "куплена газета", "помитий посуд", "гості, що прийшли на день народження". Результати ж навчання не можуть бути сформульовані аналогічно. Наприклад, такі завдання як "прослухати лекцію", "виконати лабораторну роботу", "надати відповідь на запитання" на перший погляд мають також конкретні результати: "прослухана лекція", "виконана лабораторна робота", "надана відповідь", але все це - непрямі результати навчання, на виконанні цих дій навчання звичайно не завершується.

На відміну від інших видів діяльності навчання прямо спрямоване на зміну свого суб’єкта - учня, того, хто навчається, що і є її прямим результатом.

Наприклад, людина виконує якусь роботу на комп’ютері (набирає довідку). Основним результатом цієї діяльності є набрана довідка. Але це не єдиний результат цієї роботи. Паралельно розвиваються її навички у роботі з текстом, вміння з використання певної комп’ютерної програми, роботи з комп’ютером взагалі. Навчання є непрямим результатом такої роботи, тому не завжди гарантовано і звичайно не перевіряється. Коли ж набирання якогось тексту є елементом навчання, названі вміння і навички і є її прямими результатами і повинні відповідним чином перевірятись.

Категорії педагогічних цілей. В підручниках поняття “навчальні цілі” часто розглядається як синонім понять “дидактичні цілі”. “освітні цілі”, “педагогічні цілі”, “виховні цілі”, “розвиваючі цілі”. Ми вважаємо, що ототожнення цих категорій є наслідком ототожнення понять “освіта”, “навчання”, “виховання”, “розвиток”, про яку вже йшла мова в попередній темі.

Вважаємо, що слід розрізняти ці категорії таким чином: