Принципи цілеутворення в освіті (стр. 2 из 4)

- розвиваючі цілі – у широкому смислі - це ідеалізоване уявлення про результати будь якої діяльності, спрямованої на керування розвитком особистості, це будь-які заплановані зміни в особистості; у вузькому смислі – це ідеалізовані уявлення про зміни в психічній сфері людини (інтелектуальній, емоційній, особистісній), що проявляється у відповідних змінах її поведінки;

- освітні (педагогічні) цілі – це ідеалізовані уявлення про результат інформаційно-процесного окультурення людини, це психічні властивості особистості, які мають забезпечити їй індивідуально-значущу та соціально-прийняту ефективну життєдіяльність у різноманітних сферах людського буття;

- навчальні цілі - це ідеалізоване уявлення про майбутні результати навчання - бажані зміни в предметних знаннях, навичках і вміннях учня, що проявляється у відповідних змінах його поведінки.

- виховні цілі – це ідеалізоване уявлення про майбутні результати виховання – бажані зміни в цінностях людини, морально-етичних нормах і правилах її життєдіяльності, що також має проявлятись у її поведінці.

Однак на практиці управління навчальною діяльністю інколи не можливо чітко відокремити навчання і виховання. Наприклад, у вищих навчальних закладах спеціальна виховна діяльність на сьогодні практично відсутня. Врешті решт, цінності, погляди і правила також можна засвоїти шляхом навчання. І тому виховні цілі можна розглядати як окремий тип навчальних цілей.

Формулювання навчальної цілі аналогічне до формулювання звичайної цілі діяльності, однак має відображувати кінцевий результат навчання – зміни в поведінці учня, діяльність чи окремі дії, які він стає здатним виконати після оволодіння певними знаннями, навичками і вміннями.

Рекомендовані компоненти правильного формулювання навчальної цілі

Ефективне цілеутворення в освіті припускає дотримання декількох принципів – положень щодо якісного формування цілей діяльності:

1. Конкретизація - спочатку висувати загальні цілі, а потім домагатися їхнього послідовного уточнення (побудова ієрархії навчальних цілей).

2. Диференціація - висувати різноманітні навчальні цілі, тобто сприяти різнобічному розвитку особистості учня в процесі навчання.

3. Діагностичність - цілком конкретизовані навчальні цілі повинні бути чіткими, шлях їхнього досягнення - очевидним, а ступінь реалізації – контрольованою.

4. Оптимальність - розбивати загальні навчальні цілі на таку кількість конкретизованих, щоб загальні цілі були досягнуті, однак не ціною надвисоких витрат.

5. Досяжність - висувати тільки такі цілі, що можуть бути реалізовані на даному освітньому рівні й етапі навчання, з урахуванням наявних ресурсів: вікових особливостей учнів, професійних здібностей педагогів, змісту й умов навчання і т.п.

Побудована в результаті ієрархія цілей і задач дозволяє забезпечити системний, технологічний характер процесу навчання і значно підвищує його ефективність.

3. Помилки і правила постановки навчальних цілей

При постановці навчальних цілей викладачі часто допускають типові помилки, для долання яких рекомендується дотримуватись кількох правил цілепокладання.

Типові помилки формулювань навчальних цілей:

1. Визначення цілей через зміст: розглянути питання…, вивчити тему… - таке визначення не є інструментальним, не пояснює результату.

2. Визначення через діяльність вчителя: ознайомити з …, пояснити…, розповісти про…- зосереджує увагу вчителя на своїх діях, не зрозумілий кінцевий результат.

3. Постановка цілей через діяльність учнів: вирішити задачу…, виконати вправу…- акцентує увагу на зовнішньому боці діяльності; не позначає її наслідки – зміни в досвіді учня.

4. Постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку учня: розвинути пізнавальну самостійність, …, сформувати ставлення…, покращити мислення…- надмірно глобальні цілі, що найчастіше не можуть бути досягнуті в межах вивчення однієї теми; не вказані конкретні результати.

5. Абстрактні формулювання: засвоїти матеріал…, набути знань…, перейняти досвід… - процес і результат навчання залишаються незрозумілими і підходять для будь-якій теми.

Таким чином, навчальні цілі не можуть бути визначені через зміст діяльності, процес діяльності учня чи викладача. При таких визначеннях навчання або стає самодостатнім (навчання заради навчання), з невідомими результатами (прослухати лекцію, написати контрольну роботу), або занадто абстрактним (засвоїти знання, опрацювати тему, розвинути свою самостійність), а отже недосяжним.

Виникає питання, як же можна описати навчальні цілі - бажані зміни у досвіді учня, так, щоб вони були конкретними, досяжними і перевіряємими? Проблема в тому, що ці результати навчання приховані, вони є особистісними новоутвореннями учня і тому найчастіше є неочевидними. Тому для правильного опису навчальних цілей треба вирішити не тільки те, які зміни повинні відбутись у досвіді учня, але й те, як ці зміни можна зробити очевидними, щоб їх можна було б досягати, спостерігати і контролювати. Треба задати собі питання: "Як відрізнити учня, що вивчив даний курс (тему) від учня, який цей курс (тему) не вивчав?".

Наприклад, якщо дитина зможе самостійно прочитати невеличкий текст з десяти речень, то можна припустити, що вона навчилася читати.

Виходячи з цього висувають такі правила постановки навчальних цілей:

1. Формулювання навчальної цілі не повинне обмежуватись змістом.

2. Навчальна ціль має бути сформульованою для учня.

3. Навчальна ціль має визначати те, що буде вміти робити учень після реалізації навчальної діяльності.

4. Навчальні цілі мають описувати явну поведінку, дії, які учні починають виконувати після вивчення певного навчального матеріалу, що свідчать про зміну в їх досвіді.

5. В формулюваннях навчальних цілей мають використовуватись конкретні слова, зрозумілі для учнів.

Правильна постановка навчальних цілей – ясний, зрозумілий опис результатів навчання у виді явних дій учнів, що вони зможуть виконати після вивчення навчального матеріалу: учень може назвати конкретні факти, пояснити правила, поняття, виконати дію по алгоритму, вирішити задачу по формулі, застосувати правило і т.п.

4. ІЄРАРХІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ЦІЛЕЙ

Реалізація принципу конкретизації цілей припускає побудову ієрархії підцелей, нижчими ступінями якої є конкретизовані цілі, засоби і способи реалізації яких стають зовсім ясні. Кожна нижче розташована ціль стає етапом, ступінню реалізації найбільш загальної мети. При постановці навчальних цілей необхідно, насамперед, враховувати вищестоящі цілі освіти.

Навчальна діяльність частіше усього відбувається в рамках певного навчального закладу, вона є елементом існуючої системи державної освітньої підготовки. Тому формально конкретні навчальні цілі завжди повинні відбивати загальну державну ціль в галузі освіти. Виділяють такі види навчальних цілей в структурі освітньої підготовки:

1) глобальні, загальноосвітні цілі - прийняті в суспільстві загальні установки стосовно бажаних характеристик освіченої людини, що вказуються в державних документах про освіту, і визначають напрямок роботи певної системи чи підсистеми освіти.

В "Законі України про освіту" повідомляється: "Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями".

2) етапні освітні цілі - цілі різноманітних освітніх рівнів (цілі середньої шкільної підготовки, професійно-технічної підготовки, вищої підготовки, перепідготовки і перекваліфікації спеціалістів і т.п.) – типові характеристики особистості людини певної освітньо-вікової групи;

3) профільні освітні цілі - цілі певних галузей підготовки (економістів, психологів, лікарів і т.п.) – специфічні характеристики особистості учня, бажані для кваліфікованої діяльності в цей галузі.

Етапі і профільні освітні цілі вказуються в державних документах про освіту, статутних документах різних навчальних закладів, навчальних планах і програмах підготовки, що затверджуються на державному рівні Міністерствами та Відомствами. На відміну від глобальних цілей освіти, які визначають загальну його стратегію і тому є відносно стійкими і постійними, етапні і профільні цілі більш динамічні і змінні – вони можуть регулюватись, коректуватись, уточнятись і оновлюватись у зв’язку з розвитком змісту, форм і методів освіти.

4) оперативні освітні цілі – безпосередні цілі вивчення окремих навчальних предметів, тематичних блоків, тем, занять в конкретних умовах навчального процесу. Висуваються вчителями і викладачами і фіксуються у навчальних програмах дисциплін, планах занять, підручниках і посібниках, текстах лекцій і т.п. Затверджуються на засіданнях кафедр, навчально-методичних нарадах і т.д. Оперативні цілі найбільш рухомі, змінні і динамічні.

Правильно сформульована навчальна ціль припускає урахування усіх вищестоящих суспільних орієнтирів.

Наприклад, ціль вивчення певної навчальної теми підпорядковується цілі навчального предмета, що, у свою чергу, підпорядковується цілям певного навчального закладу, профілю підготовки і, нарешті, загальноосвітнім цілям державного рівня.