2. Вміння вчителя володіти класом, активізувати діяльність учнів, організувати
самостійну роботу.
3. Індивідуальний підхід до учнів.
4. Рівень педагогічних вимог до учнів, до їхніх відповідей, до розвитку мови та
мислення.
5. Характер постановки запитань учням.
б. Реакції на помилки учнів.
7. Репліки під час оцінювання учнів, аргументація оцінок.
8. Характер і тон дисциплінарних зауважень.
9. Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці.
І0. Дотримання норм педагогічної етики. Культура спілкування.
11. Стиль і темп роботи вчителя, їх вплив на діяльність учнів
(енергійність, рішучість, млявість, байдужість та ін.).
12. Стимулювання успіхів учнів, арсенал стимулів.
13. Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність).
VІІІ. Мета: реалізація принципів навчання на уроці
І. Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.
2. Реалізація принципів навчання на різних етапах уроку.
3. Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:
. науковості;
. наочності;
. активності та самостійності;
. відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя; . усвідомленості.
4. Які засоби, методи та прийоми були використані для реалізації принципу
усвідомленості:
. чи була використана наочність;
. чи враховувалися вікові та індивідуальні особливості;
. які пізнавальні завдання розв'язувалися;
. чи була організована самостійна пізнавальна робота;
. чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу;
. які прийоми використаю для перевірки усвідомлення нового
(доведення, порівняння, постановка проблемних питань).
5. Чи можна говорити про єдність та взаємозв'язок принципів навчання на уроці.
ІХ. Мета: організація пізнавальної діяльності на уроці
Організація сприйняття на уроці:
. підготовка до сприйняття;
. створення умов для успішного сприйняття матеріалу;
. види сприйняття (безпосереднє, опосередковане).
. які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні;
. управління сприйняттям з боку вчителя.
Формування понять на уроці:
. якими знаннями оперують всі учні класу;
. виділіть у структурі знань наукові факти, поняття, закони, теорії;
. як учитель формував нові поняття, теоретичні узагальнення, висновки
(використовував аналіз, синтез, порівняння);
. який рівень сформованих понять;
. чи були наявними всі етапи формування понять.
Організація запам 'ятовування:
. встановлення зв'язку нового з раніше вивченим;
. концентрація уваги на основному;
. організація повторення основних правил, законів, виведених на уроці, організація закріплення.
ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ УРОКУ
І. Чи відповідає мій урок програмі?
*
2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і
розвиваючі завдання?
*
3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?
*
4. Що було основним, найсутгєвішим на уроці?
Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?
*
5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із
формування основних умінь, навичок, інтересів учнів?
Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?
*
6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці?
Чибули вдалими вибір і поєднання?
*
7. Які форми навчання (масові, гєупові, індивідуальні) домінували на уроці?
Чи були вдалими Їх вибір і поєднання?
*
8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?
*
9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність
домашнього завдання?
Чи було воно диференційованим?
*
10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО
САМОАНАЛІЗУ УРОКУ
В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.
У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.
Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і понятгях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.
Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставленнявчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.
Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.
З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна
здійснювати самоаналіз за такою схемою:
1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку?
2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу?
3. Рівні знань учнів перед уроком.
4. Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку?
5. Ступінь усвідомлення знань учнями.
6. Доцільність використання наочносП і технічних засобів навчання.
7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.
8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.
9. Як реалізована виховна мета уроку.
Примітка:
зміст освіти складається з:
- наукових знань (факти. закони. теорії); - прикладних знань; - оцінювальних і методичних знань;
-логічних, історичних, філософських знань.
Рівні засвоєння знань:
1. Рівень усвідомленого сприймання і запам' ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.
2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь У новій ситуації. Тобто Їх творче застосування.
Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.
Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ
1. Загальна психологічна спрямованість уроку:
- мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за
традицією спільної діяльності...);
- інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).
2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:
- як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості;
- які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до
самонавчання.
3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:
- чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що
завчити, що обговорити);
- як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);
- як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);
- як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв);
- як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;
- як працював із поняттями, аргументами;
- як розвивав творчу уяву.
-
4. Формування вмінь і навичок дітей:
- як формував загально навчальні вміння й навички;
- як вироблялися спеціальні вміння й навички;
- які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;
- яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування
вмінь і навичок;
- чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок
5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:
- які емоції дітей переважають на уроці;
- які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;