Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.
Розподіляючи владу між підлеглими, керівник залишає за собою функції координатора, тобто він може при необхідності втручатися у розвиток ситуації і коригувати діяльність персоналу. Необхідність координації зумовлена принципом одноособового керівництва Анрі Файоля, який образно зазначав; "Тіло з двома головами у суспільстві, як і в живій природі - це монстр, який приречений на вимирання."
Існують наступні відмінності між лідером та керівником:
1. керівник звичайно признається офіційно, а лідер висувається стихійно;
2. керівникові надаються законом певні права й обов‘язки, а лідер може їх не мати;
3. керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;
4. керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрігруповими стосунками;
5. керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.
Здатність лідера здійснювати вплив визначається рівнем керівного потенціалу, реалізовувати який керівник зобов'язаний у певних ситуаціях. Джерела керівної сили лідера полягають у тому, що обіймаючи посаду, він отримує певні права і повноваження, а також у набутому досвіді, авторитеті і професійних досягненнях.
Засоби впливу на людину
Люди по-різному можуть впливати один на одного. Розрізняють такі типи взаємного впливу:
1) взаємне полегшення. Присутність людей підвищує їх активність та покращує їх діяльність;
2) взаємне затруднення. Присутність одних людей гальмує активність інших;
3) одностороннє полегшення. Присутність одних полегшує діяльність інших. Це явище називається явищем фацилітації;
4) одностороннє затруднення. Присутність одних негативно впливає на діяльність інших. Таке явище називається інгібіція;
5) незалежність. Характеризується тим, що спільна присутність ніяк не відбивається на діяльність інших.
Психологічна сумісність – це такий ефект поєднання людей, який дає максимальний результат діяльності при мінімальних психологічних витратах осіб, які взаємодіють. Протилежними до психологічної сумісності є психологічна несумісність, тобто нездатність узгодити свої дії, що перешкоджає спільній діяльності, несприйняття одними людьми інших.
Наслідками несприйнятливих взаємостосунків у групах і колективах можуть бути такі емоційні стани:
1. Стан роздратованості.
2. Манія несправедливих образ і переслідувань, озлобленість, безтурботність, байдужість, страх перед вчителями, батьками, школярами, а також розв’язаність, жорстокість, навіть поява неврозів.
Таблиця. Порівняння різних методів впливу
| МЕТОД | НА ЩО ВПЛИВАЄ | ПЛЮСИ | МІНУСИ |
| Методи, що використовуються при особистому спілкуванні | |||
| Використання влади, що грунтується на обов'язках | Поведінка в межах зони, яку підлеглий визнає законною у світлі своїх обов'язків | Швидкість; не потре-бує витрат ресурсів | Якщо прохання знаходиться за межами зони - воно не діє, якщо заходить надто далеко - його вважатимуть незаконним |
| Використання влади, заснованої на компетенції | Стосунки і поведінка в межах зони компетенції | Швидкість; не потре-бує витрат ресурсів | Якщо прохання знаходиться за межами зони - воно не діє, якщо заходить надто далеко - його вважатимуть незаконним |
| Використання впади, заснованої на ототожненні з керівником | Стосунки і поведінка, які не суперечать ідеалам, що лежать в основі ототожнення | Швидкість; не потре-бує витрат ресурсів | Обмежений впливом, що не протирічить ідеалам, які закладено при ототожненні |
| Використання влади, заснованої на уявленнях про залежність | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Деяка влада підлеглого над лідером |
| Використання влади, заснованої на примусі | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Можливий активний опір, дуже ризиковане |
| Використання переконання | Широкий діапазон стосунків і видів поведінки | Викликає внутрішню мотивацію | Вимагає багато часу, потрібен слухач |
| Поєднання різних методів | Залежить від інтуїції, точності у комбінуванні | Результати більш вагоміші, менше ризику | Надто складно і вимагає зайвих зусиль |
| Опосередковані методи | |||
| Маніпулювання оточенням іншої людини, використовуючи при цьому один чи всі прямі методи | Широкий діапазон стосунків та видів поведінки | Може призвести до результату в ситуації, коли не спрацьовують прямі методи | Вимагається багато часу, складний для використання: ризикований, якщо використовується надто часто |
| Зміна сип, які діють на людину - правил формаль-ної та неформальної орга-нізації, технології, ресур-сів, що є у наявності, проголошених організа-ційних цілей | Повний спектр стосунків і видів поведінки на безперервній основі | Має безперервний вплив, а не одноразовий ефект | Подекуди вимагає демонс-трації значної влади для досягнення мети |
Список використаної літератури:
1. Теорія лідерства. – Львів, 1999.
2. Менеджмент. Підручник. – К., 2000.
3. Соціологія. Підручник. – К., 2001
4. Мухин Ю. И. Наука управлять людьми, М.: Форум, 1995,
5. Обозов Н. Н. Щекин Г. В. Психология работы с людьми.
3-е изд., переработ.- К.: МАУП, 1996.