6. Еволюція теорії менеджменту.
7. Школи. Підходи.
8. Менеджмент і підприємницьке середовище. Внутрішнє і зовнішнє середовище фірми.
9. Класифікація фірм і правове регулювання їхньої діяльності.
10. Основи управлінської етики і соціальної відповідальності.
11. Культура управлінської діяльності. Етика бізнесу і ділового спілкування.
12. Техніка й етика ведення ділових переговорів.
13. Функції керування. Визначення функцій керування.
14. Функції виробничо-господарської діяльності і менеджмент підприємства.
15. Сполучні процеси.
16. Комунікації як основа сполучних процесів.
17. Прийняття рішень. Моделі і методи.
18. Планування. Стратегічне планування Основні види і форми внутріфірмового планування.
19. Ринкова орієнтованість сучасних підприємницьких структур.
20. Основні види організаційних структур. Внутріфірмова побудова організації. Мотивація.
21. Організація контролю й обліку і їхнє функціонування в економічному механізмі менеджменту.
22. Загальні принципи внутріфірмового керування.
23. Менеджмент у маркетингу.
24. Фінансовий менеджмент підприємства.
25. Керування виробництвом.
26. Системи керування розвитку виробництвом.
27. Розробка і реалізація політики фірми.
28. Створення операційної системи.
29. Функціонування операційної системи.
30. Кадрова політика фірми.
31. Методи і форми стимулювання праці.
32. Влада, лідерство і стилі керівництва.
33. Групова динаміка.
34. Влада й особистий вплив керівника.
35. Стилі керівництва і їхня ефективність у різних ситуаціях.
36. Ситуаційний фактор.
37. Керування конфліктами, змінами і стресами.
38. Порівняльний аналіз систем керування в різних країнах.
39. Системи підготовки і перепідготовки менеджерів в інших країнах.
40. Нормативи і документи, що визначають форми і порядок ведення бухгалтерського обліку.
41. Безготівкові і наявні форми розрахунків.
42. Формування фінансових результатів діяльності підприємства.
43. Аналіз звітної документації.
44. Види і ставки податків підприємства відповідно до законодавства України.
45. Види зовнішньоторговельних операцій.
46. Основні аспекти митного законодавства.
Основними джерелами інформації в навчальному процесі залишаються підручник, навчальні посібники, монографії, наукові статті як в друкованому, так і в електронному вигляді. Для успішного вивчення навчальної дисципліни необхідно опрацювати матеріал підручника, інших рекомендованих джерел.
Розрізняють два методи відбора інформації про навчальний предмет: швидкий (для поверхневого ознайомлення) та повільний (для глибокого вивчення). Перший з них дозволяє швидко підібрати необхідні джерела, другий метод полягає в поглибленому аналізу підручників, монографій, посібників, статей та інших джерел і сприяє формуванню уявлень про цінність викладеної інформації.
Перед тим як приступити до читання будь-якої книги, потрібно ознайомитися з нею. Як правило, у назві та рубрикації автор намагається розкрити зміст, тому необхідно в першу чергу розглянути зміст і аналіз вести відповідно до розділів, підрозділів, глав, параграфів тощо. Доцільно зробити короткий огляд тексту для встановлення цінності викладеного в книзі матеріалу.
Якщо в процесі аналізу зустрічаються незнайомі терміни, поняття, визначення, доцільно звертатися до словників, довідників, енциклопедій. Уміння працювати з довідковою літературою - ознака відповідного рівня культури розумової праці. Необхідно звертати увагу на рисунки, графіки, таблиці, що зустрічаються в книгах. Графічний матеріал для фахівців, які вміють читати схеми і графіки, несе суттєву інформацію про навчальний предмет.
До прочитаного необхідно відноситися критично, зіставляючи його з думками інших авторів, шукати пояснення власних труднощів і сумнівів в інших джерелах. Зміст книги краще та глибше розуміється, якщо читання ведеться з олівцем або ручкою в руках, якщо здійснюються замітки, робляться виписки та конспекти. Читання з одночасним записом допомагає концентрувати увагу, з’ясувати головне, краще його запам’ятати.
Форми запису можуть бути різноманітними. Недопустимо робити позначки в самій книжці, краще використовувати закладки, на яких записують сторінки й абзаци. Виписки з підручника доцільно заносити до конспекту. Виписки, зроблені на окремих аркушах, вклеюють до конспекту. При конспектуванні книги є можливість повернутися до прочитаного (і не один раз), продумати його, писати не поспішаючи, робити менше скорочень. Конспект може бути різного ступеня деталізації в залежності від значення джерела, складності його засвоєння. Деякі таблиці, графіки, схеми доцільно копіювати. Цитати повинні бути дослівними зі вказанням вихідних даних книги. Конспект книги, тези, план - є елементами вторинної обробки інформації, повинні бути акуратними, чіткими, зрозумілими. При роботі з науковими статтями, доцільно виписки по кожній з них вести на окремих картках.
Інформацію й знання сьогодні можна черпати не лише з друкованих матеріалів, але й також використовуючи електронні носії інформації: бази даних, CD-ROMи, DVD і, звичайно, WWW - World Wide Web. Проте електронні носії інформації не замінять ні друкованих матеріалів, ані бібліотек, вони є розширенням й доповненням їх можливостей і викликані потребами сьогодення.
Процес конспектування джерела в електронній формі і спрощується, і, одночасно, ускладнюється.
Причини спрощення:
текст вже існує у файловій структурі, тому можливі такі режими роботи як копіювання, вирізання, вставки об’єктів тощо;
результат діяльності теж отримано у вигляді файлу.
Причина ускладнення:
пошук інформації за ключовими словами та різними пошуковими системами.
На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій все більшої популярності і ефективності набуває процес пошуку інформації про навчальний предмет в Інтернеті.
Інтернет є новим носієм інформації з новими можливостями, а також новими питаннями й відповідями в галузі інформації, зокрема:
Þ Інтернет пропонує інформацію та комунікацію незалежно від часу й місця.
Þ Інтернетом активно користуються як засобом інформації та комунікації.
Þ Користуватися Інтернетом дуже просто - через e-mail, FTP, Browser чи створення Web-сторінок.
Þ В WWW інформація зручно поєднана завдяки гіпертексту (лінкам).
Þ Інтернет поєднує різні форми публікацій і таким чином може одночасно впливати на різні органи відчуття. В мережі Інтернет є текст, статичні й рухливі зображення - аж до анімацій (так звані Flash), відео й, звичайно, звук, тобто музика й розмовна мова.
Þ Інтернет живе в більш швидкому темпі, аніж інші носії інформації.
У силу величезного числа документів, а за деякими оцінками число Web-сторінок досягло 2,1 млрд., проблема пошуку потрібної інформації в Інтернету здобуває велику гостроту.
Для пошуку інформації в Інтернеті найчастіше використовуються три типи пошукових систем:
· каталоги (www.stars.ru,www.atrus.ru,www.list.ru і ін.);
· індекси (www.altavista.com,www.aport.ru, www.yandex.ru і ін.);
· рейтингові системи (www.rambler.ru і ін.).
Широко використовуються метапошукові системи, що дозволяють за допомогою одного запиту звернутися відразу до декількох засобів пошуку й одержати список WWW-документів відразу з декількох джерел (http://www.search.com/,http://www.poiski. by.ru/,http://www.rinet.ru: 8080/buki/і ін.).
Результати пошуку характеризуються: повнотою, точністю і швидкістю одержання. Відповідність документа, отриманого по запиту тому, що хотів одержати користувач, називається релевантністю.
При організації пошуку інформації в Інтернеті рекомендується використовувати кілька різних пошукових систем, перед початком пошуку сформулювати запит на пошук, у якому повинно бути чітко відбито, що ви хочете знайти (задається слово чи словосполучення, у яке закладений основний зміст запиту).
Процес пошуку в багатьох пошукових системах має приблизно наступний алгоритм:
1) виконується перехід на початкову сторінку пошукової системи, на якій знаходяться поля для формування запиту чи кнопка для виконання початку пошуку;
2) уточнюється область пошуку (наука, мистецтво, медицина, новини і т.д.);
3) уводиться запит на пошук відповідно до правил, прийнятих в обраній системі пошуку. Можливе уточнення параметрів запиту;
4) натискається кнопка для початку пошуку;
5) після появи на екрані результатів пошуку виконується перегляд інформації і збереження найбільш важливих для користувача даних на диску.
Правила завдання простих запитів на пошук в Інтернеті:
1) усі запити пишуться з маленької букви, крім імен власних (Москва, Волга, Петя, Маша…). Використовують підстановчі символи (символ * заміняє будь-яка кількість символів до кінця слова).
2) не рекомендується писати довгі запити. У запиті використовують словоформи, тобто слова без приставок, суфіксів, закінчень. Не використовують в запиті слова коротше 4-х символів.
3) наприкінці запиту крапка не ставиться. Для буквального пошуку фрази використовують лапки.
4) якщо знайдено мало варіантів, необхідно змінити запит і задати слово, близьке за змістом (синонім). Якщо знайдено занадто багато варіантів, використовують опцію "шукати в знайденому" чи конкретизують запит.
5) якщо по запиту нічого не знайдено, то перевіряють граматичні помилки.
Для підвищення ефективності пошуку використовуються засоби розширеного пошуку: оператор "И" чи "+" - одночасний пошук усіх слів, з'єднаних оператором; оператор "ЧИ" - пошук по кожному зі слів; логічні дужки - керування порядком дії логічних операторів (приклад: Ломоносов ЧИ (Михайло И Васильович)); оператор "НЕ" - виключення ключового слова (приклад: ссавці НЕ хижаки); пошук із указівкою відстані (приклад: СЛ5 (оптика лінза) - слова оптика і лінза повинні бути розташовані в тексті не далі чим на 5 слів), а також засобу спеціального пошуку: пошук по датах; пошук по заголовках і фрагментам заголовків web-документів.