Урахування основних передумов навчальної діяльності, які склалися за період дошкільного дитинства, — важлива дидактична умова ефективного формування у першокласників уміння вчитися як цілісної якості особистості.
З огляду на викладене актуалізується проблема наступності у роботі дошкільних закладів і школи, яка трактується як цілеспрямований, двобічний зв’язок, що передбачає, з одного боку, розвиток у дошкільників передумов навчальної діяльності, установку на виконання тих вимог, які будуть пред’явлені дітям із перших днів перебування у школі, а з іншого — врахування готовності дитини до шкільного навчання, рівня сформованості основних передумов навчальної діяльності з метою їх розвитку.
РОЗДІЛ 2. Зміст і результати експериментальної методики формування загальнонавчальних умінь у першокласників на уроках «Я і Україна»
2.1 Аналіз сучасного стану проблеми дослідження в практиці роботи початкової школи
З метою аналізу сучасного стану досліджуваної проблеми в практиці роботи початкової школи ми було проаналізували чинні навчальні програми [47] та підручник «Я і Україна. Віконечко» [77] для 1 класу початкової школи.
У структурі загальної середньої освіти особливе місце належить початковій школі, яка на сучасному етапі модернізації змісту освіти ставить перед собою завдання створення умов для утвердження особистісного навчання; орієнтації на реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти, максимального спрямування на формування самодостатньої особистості, на формування універсальних компетенцій.
Особливістю початкової школи є те, що діти приходять до неї з різним рівнем готовності до навчання, неоднаковим соціальним досвідом, відмінностями у психофізичному розвитку. Тому початкова школа повинна допомогти кожній дитині реалізувати її здібності та створити умови для індивідуального розвитку школяра.
До найважливіших результатів початкової освіти, як зазначає О.Я. Савченко [51], належить оволодіння молодшими школярами вмінням самостійно вчитися. Це вміння в сучасній дидактиці визначається як ключова компетентність, яка формується на міжпредметному змісті та передбачає посилену увагу до практичного засвоєння знань, умінь на рівні їх самостійного застосування у різних навчальних ситуаціях.
Наявність уміння вчитись програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння. Не менш важливо, що людина, яка звикла самостійно вчитись, не губиться в новій пізнавальній і життєвих ситуаціях, не зупиняється, якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела нової інформації, шляхи розв’язання, бо вміння вчитися змінює стиль мислення та життя особистості.
Із 2000 року в навчальних програмах 1-4 класів внесено в кожному класі розділ «Загальнонавчальні вміння та навички». Уміння вчитись (розгорнута навчальна діяльність) у молодших школярів формується саме шляхом оволодіння загальнонавчальними вміннями та навичками.
У зв’язку з посиленням практичної спрямованості шкільної освіти зараз активно запроваджується компетентнісний підхід у визначенні навчальних досягнень. Українські вчені визначили шість наскрізних ключових компетентностей: уміння вчитися, соціальну, громадянську, здоров’язберігаючу, комунікативну, інформаційних технологій.
Із метою їх формування у молодших школярів науковці АПН України доопрацювали формат навчальних програм, прагнучи чітко розмежувати зміст навчальної діяльності та рівні навчальних результатів. Важливо, що в описі цих рівнів автори здійснили чітке програмування руху учнів по сходинках оволодіння матеріалом (скажімо, учень називає, розрізняє, наводить приклади, застосовує за допомогою вчителя, самостійно тощо). Такий підхід сприяє цілеспрямованості уроку, вчасному виявленню прогалин, а також дозволяє окреслити предметні компетенції та планувати відслідкування їх сформованості [47].
У доопрацьованих у 2006 році програмах для початкової школи зазначено, що загальна середня освіта має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального й фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані закласти базис для формування демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореного розвитку України [47].
Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетним у початкових класах є виховні, загальнонавчальні й розвивальні функції.
У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього етапу школи є повноцінні читацькі, мовленнєві, обчислювальні уміння і навички, узагальнені знання про реальний світ у його зв’язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння, мислення, уява, пам’ять, здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров’я, уміння виконувати творчі завдання.
Успішність навчання учнів значною мірою визначається рівнем оволодіння ними загальнонавчальними вміннями і навичками. До їх складу входять організаційні, загальнопізнавальні, загальномовленнєві та контрольно-оцінні. Згадані види загальнонавчальних умінь і навичок функціонують у системі міжпредметних зв’язків і формуються безперервно протягом усього періоду початкового навчання відповідно до можливостей програмового матеріалу з різних предметів та обов’язкового обліку попереднього рівня оволодіння ним.
Слід зазначити, що в навчальних програмах подано перелік змісту загальнонавчальних умінь і навичок та його розподіл за роками протягом навчання в початковій школі. Пропонований перелік може уточнювати вчитель залежно від умов та особливостей роботи з певним контингентом учнів.
В 1 класі передбачено формування в учнів таких загальнонавчальних умінь і навичок:
- організаційні вміння і навички: добирати обладнання для проведення уроку, розкладати його в потрібному порядку; включатися в роботу відразу після вказівки вчителя; дотримуватися єдиних вимог до оформлення письмових вправ; розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкладинка, корінець, сторінка), користуватися закладкою; дотримувати правильної постави під час читання і письма.
- загальномовленнєві вміння і навички: говорити в потрібному темпі, чітко, правильно, вільно, виразно, з відповідною силою голосу; зосереджено слухати вчителя, відповідати на запитання за відомою і вільною моделлю, зв’язно (трьома-чотирма реченнями) передати почуте, побачене; з повагою звертатися до вчителя, учнів;
- загальнопізнавальні вміння: виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо; знаходити у двох об’єктів однакові, схожі та різні зовнішні ознаки; зіставляти групи предметів за однією суттєвою ознакою, помічати зміни в спостережуваних об’єктах за орієнтирами, вказаними вчителем; зробити (з допомогою вчителя) висновок-узагальнення після виконання навчального завдання;
- контрольно-оцінні вміння: знайти фактичну помилку в ході зіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати наслідки своєї діяльності за орієнтирами, даними вчителем (правильно, красиво, що саме; якщо помилився, то в чому, що треба змінити, чого уникати в наступній роботі та ін.) [47].
Принципово новим для початкової школи стало те, що вперше змістом початкової освіти передбачено вміння, навички та способи діяльності. Кожний навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку й виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвивального, діяльнісного характеру організації навчального процесу, набуття молодшими школярами досвіду пізнавальної, практичної, соціальної діяльності, засвоєння методів пізнання навколишнього світу.
Тому вчителям початкової школи, перш за все, слід опікуватися цією проблемою, що дозволить здійснити операційну підготовку молодших школярів до творчості, яка неможлива без цілеспрямованого формування на міжпредметному рівні загальнонавчальних умінь та основ алгоритмічного мислення, умінь читати та створювати схеми, моделі тощо.
Разом з тим, пояснювальні записки майже до кожного предмета, на жаль, не акцентують увагу вчителів на необхідності формування загальнонавчальних умінь і навичок засобами цього предмета, що дозволило б ефективно реалізувати його навчальний, розвивальний та виховний потенціал. Тобто в програмах кожного окремого навчального предмета, в тому числі й «Я і Україна», не зазначено, які саме загальнонавчальні уміння і під час вивчення яких тем доцільно їх формувати.
Під час аналізу підручника «Я і Україна. Віконечко» для 1 класу [77] ми ставили за мету визначити на формування яких загальнонавчальних умінь спрямовані завдання, вміщені в них, і чи достатня кількість цих завдань. Результати аналізу представлені у вигляді таблиці 2.