Протягом останніх років прогресує негативна тенденція, яка характеризує погіршення фізичного розвитку і здоров'я дітей та молоді. Практика підтверджує, що більше як половина учнів загальноосвітніх навчальних закладів мають незадовільну або досить низьку фізичну підготовку і нездатні досягти тих стандартів досконалості і вправності, сили і швидкості, які відповідають узгодженому світовою науково-спортивною громадськістю рівню.
Одним з першочергових завдань у справі поліпшення зазначеної ситуації є необхідність відновлення всіх форм позаурочної та позашкільної роботи, створення відповідної матеріальної бази для занять фізичною культурою і спортом що, в свою чергу, дасть змогу забезпечити всебічний розвиток рухових якостей учнів за період їх навчання в навчальному закладі, сприятиме збереженню і зміцненню психічного і фізичного здоров 'я дітей усіх вікових груп.
З метою удосконалення нормативно-правової бази в сфері фізичного виховання і спорту Міністерство освіти і науки України, Комітет з фізичного виховання та спорту МОН України, працівники закладів освіти та спорту проводять відповідну роботу щодо відпрацювання документів, які сприятимуть якіснішому проведенню навчально-виховного процесу в школах.
Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати створення та поповнення матеріально-спортивної бази в школі.
Завдання роботи:
1) охарактеризувати створення матеріально-спортивної бази в школі;
2) забезпеченість шкіл матеріально-спортивною базою;
3) розглянути шляхи поповнення матеріально-спортивної бази.
Важливою умовою функціонування системи фізичного виховання у школі є матеріальна база. При цьому масова фізична культура потребує особливої бази. Плануючи її створення, вчитель фізкультури повинен орієнтуватись не тільки і не стільки на урок, скільки на необхідність залучити до виконання вправ одночасно всіх учнів, враховуючи їх вік і рівень підготовленості. Якщо, наприклад, для успішного проведення уроку з елементами баскетболу достатньо мати два баскетбольні майданчики і чотири додаткові баскетбольні кошики, то для роботи на перервах їх треба значно більше і для різних шкіл – різну кількість. Важливо забезпечити всіх учнів на уроці і в позаурочних заняттях інвентарем, дати змогу кожному займатись на своєму приладі. Тільки тоді можна дати учням необхідне навантаження, підійти диференційовано до кожного, підтримати його інтерес протягом усіх занять. Прикладом такого підходу до матеріально-технічного забезпечення процесу фізичного виховання може бути робота вчителя СШ №102 м. Харкова Г. Чайки, який обладнав на спортивних майданчиках і в приміщенні школи більше 100 різноманітних конструкцій і тренажерів, на яких одночасно можуть займатися понад 500 учнів.
Створення такої матеріально-технічної бази вимагає від учителя великих зусиль, ініціативи і творчості.
У цій роботі пін повинен виходити з тих підвищених вимог до фізичної освіти людей, реалізація яких неможлива без постійного вдосконалення навчально-матеріальної бази і технічних засобів навчання.
В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в її основі нежить методична, а не технічна ідея. Іншими словами, матеріальнабаза – це не мета, а засіб її досягнення. При цьому кожен учитель повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання. Радимо мати не тільки те, що сьогодні необхідне. Прилади, що виконали свої функції, повинні без жалю «зніматися з озброєння». Тільки за такої умови обладнання сприятиме правильній організації праці вчителя. Крім стандартного обладнання, закупленого школою згідно з переліком необхідного інвентарю та обладнання, сьогодні в школі одержало широке поширення нестандартне обладнання: багатопропускні прилади, саморобний інвентар (гранати, м'ячі, палиці тощо), тренажерні пристрої, технічні засоби навчання, зокрема прилади термінової інформації.
У процесі конструювання, створення і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:
• необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання;
• можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ;
• формування прикладних навичок;
• підвищення емоційного насичення занять;
• можливість використання в процесі самостійної роботи учнів;
• усунення можливих причин травматизму.
Багатопропускні прилади вимагають внесення значних змін до традиційної методики організації занять (взаємострахування, взаємонавчання, самоконтроль, самооцінка тощо). У практиці часто використовують незначну зміну стандартного обладнання для підвищення ефективності навчання групи або окремих учнів (наприклад, при опануванні вправ на паралельних брусах піднімають один бік жердин).
Удосконалення нестандартного обладнання не має меж, і лише окремі прилади можуть переходити в розряд стандартного, копіюватись (копіювання, яке, на жаль, спостерігається сьогодні в практиці роботи шкіл, недопустиме).
Якщо дозволяє територія при школі, можна створити «стежку здоров'я» довжиною 1,5–2 км (у формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. Це перекладини, паралельні бруси, стінки, противаги. На старті встановлюють схему «стежки» з рекомендаціями і порадами для самостійних занять, лавки для одежі. Такі стежки можуть також використовувати батьки і вчителі.
У залах радимо обладнати місця для самоконтролю, де учні зможуть зміряти ріст, вагу, силу, життєву об'єм легень тощо.
У школах, що мають два зали, один з них обладнують для учнів молодших класів. Якщо школа має один зал, то для учнів молодших класів
обладнують спортивну кімнату. Спортивні майданчики теж доцільно обладнати окремо для старших і молодших школярів. Для першачків школа може закупити велосипеди, самокати, луки, дитячі шаблі та інший інвентар для ігор. На шкільних майданчиках, «стежках здоров'я», біля приладів на спеціально обладнаних стендах записують можливі вправи і рекомендації до їх виконання з вказівками щодо дозування (для учнів різного віку і підготовленості).
Створюючи бази, важливо врахувати побажання дітей, пам'ятаючи при цьому, що ігрові атракціони типу гойдалок, каруселі мають велике значення для спеціальної рухової підготовки школярів і з задоволенням ними використовуються у вільний час.
Якщо створенню бази не передувала розробка методики її використання, якщо вона не була викликана потребою практики, то до неї швидко втрачають інтерес не тільки діти, а й учителі, і тоді базу чекає доля тих, що давно перетворились на руїни в багатьох шкільних подвір'ях.
Добре, якщо вчитель, створюючи базу, передбачить «природні умови» для подолання різноманітних перешкод.
Значно підвищити ефективність фізичного виховання учнів можна шляхом продуманого фарбування приладів, залів і підсобних приміщень, про що треба радитись із фахівцями.
За найменшої змоги у школі бажано створити тренажерні зали для силової підготовки та занять груп атлетичної гімнастики.
Для організації інформаційної і методичної роботи, надання допомоги фізкультурному активу, батькам, учителям молодших класів, класним керівникам, вихователям груп подовженого дня при шкільних залах створюються методичні кабінети (там зібрані література, рекомендації, поради, плани і календарі, навчально-методичні посібники, журнали, фотоальбоми з описом досвіду роботи, навчальні карточки). У кабінеті ведеться каталог методичної літератури, журнальних і газетних статей, діафільмів і діапозитивів з питань методики фізичного виховання, включаючи методику використання ТЗН, нестандартного обладнання та інвентаря. Для обслуговування кабінету (2 год. щоденно, крім суботи) залучають п'ять учнів, кожен з яких чергує один раз на тиждень.
У школах України нагромаджено великий досвід залучення учнів до створення й оформлення бази, ремонту і виготовлення інвентаря, що можна розглядати як запоруку дбайливого ставлення до нього.
За відсутності в залі і на майданчиках захисних пристосувань, перевантаженості приміщень посилюється ймовірність травматизму. Однією зі складових успішних занять є заходи, спрямовані на усунення можливих причин травматизму.
І. Загальні положення
Положення про спортивний зал загальноосвітнього навчального закладу (далі Положення) розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»; Закону України «Про фізичну культуру і спорт»; Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів (затвердженого наказом МОНУкраїни від 20.07.2004 р. №601) та інших нормативних і правових документів.
Дія цього Положення поширюється на спортивні зали, що є та створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.
Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення спортивних залів згідно з санітарно-гігієнічними нормами і є обов'язковими для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від типу та форми власності.
II. Мета, завдання та основні форми організації спортивних залів
1. Мета створення спортивного залу полягає в забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу, спортивно-масової роботи та реалізації завдань відповідно до вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти в освітній галузі «Здоров'я і фізична культура» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. №24).