Основні труднощі при навчанні самостійного пересування поза будинком полягають у тому, що всі життєві ситуації заздалегідь прорахувати не можна, а для аутичної людини найбільш важкі саме нові, несподівані, незапрограмовані повороти й обставини. Відповідно навіть якщо аутичний підліток добре знає дорогу кудись, немає жодної гарантії, що наступного разу на його шляху не відбудеться неприємних несподіванок, У той же час саме самостійне пересування поза будинком і самостійне функціонування (у ролі перехожого, покупця, пасажира автобуса тощо) для самого аутичного підлітка, як показує наш досвід, особливо цінні, переживаються суб'єктивно як дуже радісне досягнення, перемога. Тому, приступаючи до такої роботи, фахівець разом з родиною повинен вирішити, якого рівня самостійності підлітка вони хотіли б досягти, на які розумні ризики готові піти.
Дуже важливо спокійно й докладно обговорити всі можливі позаштатні ситуації: що робити, якщо раптом заблукаєш, загубишся, якщо раптом зупинить на вулиці міліція і т.ін. На попередньому етапі, до безпосереднього початку самостійної дороги учень мусить упевнено вивчити точну домашню адресу і телефон; важливо навчити його користуватися телефоном-автоматом, щоб він умів при несподіванках подзвонити додому. Причому в такій попередній роботі важливо не нагнітати тривогу учня перед самостійним виходом, а навпаки — будувати її так, щоб упевненість у своїх силах в учня зростала. Дорослі (фахівець чи близькі) самі повинні вирішувати, коли вже можна переходити від попереднього етапу роботи із самостійного освоєння маршрутів до основного; квапитися тут не слід.
Необхідно ще раз підкреслити, що ці й багато інших умінь у нормі часто розвиваються майже спонтанно і використовуються потім автоматично, але аутичній людині дуже нелегко навчитися їх вільно використовувати і самоорієнтуватися.
Таким чином, найважливіше завдання фахівців і близьких людей, що допомагають аутичному підліткові навчитися самостійності за межами будинку, – зробити ситуацію самостійного пересування зрозумілою, нестрашною і, наскільки це можливо, передбачуваною. З іншого боку, поява хоча б невеликого досвіду пересування обов'язково підвищить можливості підлітка в самостійному прийнятті рішень, загартує його відносно несподіванок.
На закінчення ще раз назвемо найважливіші загальні принципи в підлітків з аутизмом соціально-побутових навичок:
- методичність, наполегливість, постійність такої роботи;
- позитивне підкріплення кожного маленького успіху;
- поєднання опори на інтереси і запити самого підлітка з об'єктивним аналізом проблемних галузей;
- спільність зусиль фахівців і родини пацієнта;
- дозування навантаження на учня, що захищає його від надмірної напруги;
- дозування допомоги дорослого (вона повинна бути такою, щоб, з одного боку, давати можливість учневі виявити самостійність, а з іншого боку - не залишати його самого у разі ускладнень).
1. Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр. соч. Т. 4. – М: Педагогика, 1984.
2. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. – М.: МГУ, 1985.
3. Никольская О.С., Баенская Е.Р., Либлинг М.М. Аутичный ребенок: пути помощи. – М.: Теревинф, 1997.
4. Парк К. Социальное развитие аутиста: глазами родителя // Московский психотерапевтический журнал. 1994. – №2. – С. 65-95.
5. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника. М.: Просвещение, 1986.
6. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция // Баенская Е.Р., Лебединский В.В., Никольская О.С., Либлинг М.М. – М.: МГУ, 1990