У сучасному вигляді гопак втілює в собі численні специфічні прийоми, наприклад, «повзунці»,
«голубці», «тинки», «пістоль», «розніжка», «шулик» тощо, реалізація яких вимагає гнучкості всіх частин
тіла, блискавичної реакції.
Цілі покоління нашого народу оволоділи й іншою системою козацької боротьби - гой док. Вона
була призначена в основному для розвідників - пластунів. За цією системою боєць «приклеювався» до
суперника», повторював всі його рухи, а в разі помилки (через розгубленість, необачність, страх, відчай
тощо) нападав на нього, брав у полон чи знешкоджував. Цікаво, що арсенал прийомів цього виду
єдиноборств дозволяв козакові битися вночі з кількома своїми противниками.
Ще дуже мало ми знаємо про козацьку систему боротьби «спас». Вона мала не атакуючий, а суто
оборонний характер. Для неї характерне філігранне, скрупульозне відпрацювання блокування дій
супротивника.
184
Козаки боролися також навкулачки, «на ременях», «навхрест», «на палицях» тощо. Оволодіння
технікою цих видів боротьби і моральними принципами під час тренувань і змагань було злито в одне
ціле, що забезпечувало комплексний вплив на особистість.
Значний виховний, пізнавальний потенціал мав цілий пласт культури наших предків, який дістав
назву козацьке характерництво. Боротьба характерників із ворогом вважалася вершиною козацьких
бойових мистецтв (вона ще відома під назвою «володар ночі»). У народній пам'яті цей вид боротьби
овіяний нев'янучою славою, ореолом легендарності. Деякі козаки настільки розвивали свої внутрішні
сили, можливості, досягали незвичайних успіхів у розвитку своїх здібностей, що багато сучасників були
переконані в тому, що в них «вселялися» якісь надприродні сили. Таку свою силу й енергію козаки
застосували в разі потреби у боротьбі з ворогами. Вони володіли уміннями, які в наш час демонструють,
наприклад, екстрасенси. Були чаклуни, які, знайшовши певні прийоми розвитку своєї ідеальної сфери
впливу на психіку ворога, «задаровували», «заворожували» його, вивідували в нього військові таємниці
тощо.
Характерники вміли залякати ворога, навіювали йому інформацію про свою силу і
непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Вороги нерідко вірили, що
козаки могли брати голими руками розпечені ядра, обминати кулі тощо. Такі козаки могли проникати
непоміченими у ворожій табір, наробити там лиха і живісінькими та неушкодженими повернутися до
своїх.
Появилась також інформація про те, що козаки спеціальними вправами досягали неймовірного
ефекту, коли «тіло грає» (в такому разі больові удари супротивника не відчувалися). Такі козаки миттєво
концентрували внутрішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні
явища притаманні і східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тібетських ченців катеда і «школи
залізної сорочки» в кунг-фу та карате. Ці дивовижні факти визнає сучасна наука, хоч переконливе їхнє
пояснення і обгрунтування належить майбутньому.
Постійно займаючись самовдосконаленням, козаки, зокрема, оволодівали специфічними
дихальними вправами, доводячи, подібно до йогів, справді невичерпні можливості людського організму.
Академік Д.І.Яворницький писав, що серед козаків були справжні велети тілом і духом і що «серед інших
богатирів жив Васюринський козарлюга», який «тільки дихне, як від того подиху людина падала з ніг, а
коли руйнували Січ, то там був такий силач, що одним подихом міг убити людину». Таке явище
дослідники підтверджують у китайських циган, японських кіко, секрет сили яких у «роботі з внутрішньою
енергією через дихальні вправи».
Підкреслимо, що всі види козацької боротьби у процесі тренувань, оволодіння майстерністю
єдиноборств ґрунтувалися на правилах і принципах народної моралі, етики. Порушення їх вважалося
неприпустимим і мало тяжкі наслідки для тих, хто нехтував козацькими законами життя, їхніми
традиціями і звичаями.
Тілесне і психофізичне загартування козаків було складовою частиною комплексної і цілісної
системи ідейно-морального, емоційно-естетичного і військово-спортивного виховання. Чимало
компонентів цієї системи на сьогодні забуто, невідомо. Вчених народознавчих і людинознавчих наук,
практиків-ентузіастів чекає важливе завдання - за кодом, закладеним у відомих нам козацьких
комплексах вправ, тренувань, змагань, видах боротьби, відтворити всю козацьку гімнастику, динаміку
форм, структуру рухів, а також інші невідомі сьогодні компоненти цілісної системи вдосконалення і
самовдосконалення.
Висока ефективність дії козацької педагогіки, втілення нею найвищих досягнень національної
педагогічної спадщини забезпечує глибоку і всебічну етнізацію підростаючого покоління. Пізнавально-
виховний потенціал козацької педагогіки сприяє створенню таких соціальних ситуацій, умов, які
найбільше відповідають сутності генофонду української нації.
Шляхи впровадження козацької педагогіки.
Сьогодні в багатьох регіонах України почалося активне відродження козацьких виховних традицій.
Знаменно, що водночас із цим, у 1991 році, з'явилася ідея створення всеукраїнських дитячих і юнацьких
організацій, які б розгортали свою діяльність на багатогранних козацьких традиціях. Вони (гурти, загони
та інші об'єднання) вже діють у ряді шкіл, і це відрадне явище розгортається вшир і вглиб. У своїй
діяльності молодіжні козацькі осередки керуються національною ідеологією, філософією, світоглядом та
іншими складовими духовності.
Одним з найперших кроків у справі реалізації ідей і засобів козацької педагогіки має бути
поширення знань серед учнів про козацький національно-визвольний рух, про заслуги козаків у боротьбі з
чужоземними загарбниками. У цій справі допоможуть фольклорні джерела, історичні документи, зокрема
козацькі літописи, наукові праці про героїку козаччини М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського,
М.Аркаса, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, І.Огієнка, І.Крип'якевича, О.Апанович, художні твори
Т.Шевченка, П.Куліша, Б.Грінченка, А.Чайковського, О.Олеся, Б.Лепкого, поетів В.Симоненка, Л.Костенко,
І.Драча, Д.Павличка та ін.
Фундаментальний напрямок роботи - дослідження кожним юним козаком, гуртами, загонами
славної Істрії українського козацтва - від його зародження до зміцнення в епоху П.Сагайдачного,
Б.Хмельницького, І.Мазепи. Величезний виховний потенціал має вивчення героїчного життя,
185
подвижницької діяльності, високого військового мистецтва гетьманів, кошових отаманів, керівників
повстань - С.Наливайка, І.Сірка, Т.Федорович, І.Богун, М.Кривоноса, І.Мазепи, П.Калнишевського,
І.Гонти, М.Залізняка та ін. У кожному регіоні України, в кожній школі доцільно скласти свої конкретні
програми вивчення козацького визвольного руху, козацького краєзнавства.
Як свідчить перший досвід, учні залюбки вивчають історію Запорозької Січі. Значний інтерес
викликають відомості про те, що в межах сучасних запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей
було вісім Січей, що відносяться до ХУІ-ХУІІ ст. На сьогодні збереглися місця розташування Запорозької,
Кам'янської і Олешківської Січей, а інші п'ять (Базавлуцька, Микитинська, Покровська, Томаківська і
Чортомлицька) опинилися в роки тоталітаризму на дні Каховського моря.
Відроджуючи козацькі традиції і звичаї, важливо, щоб учні передусім успішно оволодівали
історією народовладдя, становлення і розвитку республіканських структур влади, адміністративно-
військового ладу, на диво демократичного і гуманістичного управління, законодавства, тобто української
козацької державності.
У процесі такої роботи в підлітків і юнаків формується національна свідомість і самосвідомість,
вони оволодівають поняттями українознавства, народознавства, людинознавства, козакознавства,
козацькими науками і мистецтвом, характерництвом, козацькою психологією тощо. Зміст цих понять, що
відображає забуті материки національної духовності, сприяє тому, що в кожного учня глибшає душа,
ширшає виднокіл, відступає далі обрій незвіданого, підвищується морально-етичний рівень, формується
палкий патріотизм, світогляд громадянина незалежної України.
Один із головних напрямів втілення в життя козацької педагогіки - дослідження і практичне
відродження військово-спортивного мистецтва наших предків. Сучасних учнів захоплює військова
стратегія і тактика козаків. Їхнє озброєння, майстерність у будівництві фортець, стаціонарних і рухомих
(пересувних) військових таборів тощо. Доцільно, щоб вони практично вивчали й опановували козацькими
військово-патріотичними видами спорту: верховою їздою, стрільбою з лука, володінням списом, шаблею
та іншими видами козацької зброї, плаванням, подоланням природних перешкод, кермуванням човном,
різними видами боротьби. При цьому, звичайно, необхідно максимально дотримуватися вимог і норм
безпеки. Відродження традицій фізичного загартування козаків забезпечить зміцнення здоров'я дітей,
значною мірою підірване трагічними наслідками чорнобильської катастрофи, екологічною кризою.