У період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства
козацько-лицарські традиції, козацька сімейна, шкільна і соціальна педагогіка (як невід'ємна складова
української педагогіки), високо тримають стяг вершинних національних і загальнолюдських цінностей,
здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарської духовності.
***
1. Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів освіти України по відродженню
історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва
(Інформаційний збірник Міністерства освіти України, 1995, №11, червень)
Початок національного виховання в суверенній Україні активізував процес цілеспрямованого і
систематичного виховання підростаючого покоління на історико-культурних та господарських традицій
рідного народу. Надаючи великого значення цьому питанню, Президент України Л.Кучма 4 січня 1995
року видав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського
козацтва», де передбачається цілий комплекс заходів, в яких задіяні міністерства та інші центральні
органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, виконкоми обласних,
міських та районних Рад народних депутатів.
Для педагогічних колективів закладів освіти України цей Указ Президента України є настановою і
програмою оновлення змісту виховної роботи з учнівською та студентською молоддю в процесі
викладання основ наук та в позакласній виховній роботі. Кожен викладач, учитель, класний керівник,
вихователь, керівник гуртка, клубу чи секції, тренер має внести до своїх планів навчальної та виховної
роботи відповідні зміни та доповнення. Перш за все, це стосується викладачів, вчителів історії України,
географії України, етнографії і фольклору, української літератури, музики, образотворчого мистецтва,
фізичного виховання, допризовної підготовки, а також класних керівників, керівників гуртків і клубів
історико-краєзнавчого спрямування.
Первинність історико-культурних та господарських традицій народу, а водночас і українського
козацтва, їх діалектична єдність із загальнолюдською культурою є вихідним принципом при визначенні
змісту освіти і виховної діяльності навчально-виховного закладу. Заклади освіти України є провідним
фактором прилучення молоді до національної культури і традицій.
Запорозьке козацтво - гордість української нації. Його ідейно-моральний потенціал - це ядро
козацької духовності, яке є невичерпною скарбницею громадянського загартування підростаючих
поколінь. Значна частина сучасної молоді має про нього поверхове і спрощене уявлення. Насправді воно
є не тільки військовим, а й соціальним, політичним, педагогічним, культурно-історичним, державним
явищем. У своїй діяльності молодіжні козацькі осередки керуються національною ідеологією,
філософією, світоглядом та іншими складовими духовності. У цій справі допоможуть фольклорні
джерела, історичні документи, зокрема, козацькі літописи, наукові праці про героїку козаччини
М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, М.Аркаса, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, І.Огієнка,
І.Крип'якевича, О.Апанович, художні твори Т.Шевченка, П.Куліша, Б.Грінченка, А.Чайковського, О.Олеся,
Б.Лепкого, поетів В.Симоненка, Л.Костенко, І.Драча, Д.Павличка та ін.
Фундаментальний напрямок роботи - дослідження кожним юним козаком, гуртами, загонами
славної історії українського козацтва, від його зародження до зміцнення в епоху П.Сагайдачного,
Б.Хмельницького, І Мазепи. Величезний виховний потенціал має вивчення героїчного життя,
подвижницької діяльності, високого військового мистецтва гетьманів, кошових отаманів, керівників
повстань - С.Наливайка, І.Сірка, Т.Федоровича, І.Богуна, М.Кривоноса, І.Мазепи, П.Орлика, П.Полуботка,
П.Калнишевського, І.Гонти, М.Залізняка та ін. У кожному регіоні України, в кожному освітньому закладі
доцільно скласти конкретні програми вивчення козацького визвольного руху, козацького краєзнавства.
Викладачам, вчителям історії України слід пам'ятати, що відроджуючи козацькі традиції та звичаї
важливо, щоб учні, студенти передусім успішно оволодівали історією народовладдя, становлення і
розвитку республіканських структур влади, адміністративно-військового ладу, демократичного і
гуманістичного управління, законодавства, тобто української козацької державності.
Викладачам та вчителям допризовної військової підготовки, фізичної культури, тренерам,
керівникам туристсько-спортивних гуртків і секцій необхідно врахувати, що одним із основних напрямів
втілення в життя козацької педагогіки є дослідження і практичне відродження військово-спортивного
мистецтва наших предків. Сучасну молодь захоплює військова стратегія і тактика козаків, їхнє озброєння,
178
майстерність у будівництві фортець, стаціонарних і рухомих (пересувних) військових таборів тощо.
Доцільно, щоб вони практично вивчали й опановували козацькі військово-прикладні види спорту: стрільбу
з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами козацької зброї, верхову їзду, різні види боротьби,
плавання, подолання природних перешкод, кермування човном. При цьому, необхідно максимально
дотримуватись вимог і правил техніки безпеки. Відродження традицій фізичного загартування козаків
забезпечить зміцнення здоров'я молоді, значною мірою підірване наслідками Чорнобильської аварії на
ЧАЕС, екологічною кризою.
Викладачам, вчителям біології і праці, керівникам гуртків і клубів натуралістичного спрямування,
класним керівникам і батьківській громадськості на високий теоретичний і практичний рівень слід
поставити пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, умілих орачів, господарів землі,
обере гачів і примножувачів рукотворних скарбів рідного краю, його природних багатств. Учні сільських
профтехучилищ, середніх і старших класів шкіл, випускники разом із батьками, родичами,
односельчанами, краянами можуть прилучатися до організації ведення фермерських господарств,
оволодіння господарською винахідливістю, кмітливістю, творчою ініціативою, підприємливістю,
діловитістю козаків. Необхідно всіляко стимулювати самостійну, чесну трудову діяльність учнів та
студентів у таких господарствах, створення ними госпрозрахункових трудових об'єднань, майстерень,
асоціацій, організацію молодіжно-козацьких господарств різного профілю. Не варто забувати, що козаки
були чудовими городниками і садівниками, скотарями і пасічниками, займалися рибальством і
мисливством, розводили свійських тварин.
Викладачі і вчителі української мови та літератури, музики, образотворчого мистецтва, художньої
праці, хореографії, керівники гуртків та клубів естетичного спрямування мають направляти свою
діяльність на відродження козацьких мистецьких традицій, зокрема, потребують практичного
відродження козацькі мистецькі традиції кобзарства, лірництва, гуртового співу, танцю, дотепного
влучного слова, а також ремесел і промислів - бондарства, гончарства, ковальства, лимарства,
чинбарства, різб'ярства тощо. З цією метою доцільно організувати різноманітні мистецько-трудові
об'єднання, майстерні, залучати до цієї роботи народних майстрів, спеціалістів.
Особливої уваги заслуговує вивчення і застосування на практиці козацьких знань народної
медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії, а також пізнання козацької ідеології, філософії,
світогляду, моралі, етики, характеру, правосвідомості як вищих проявів українського національного духу.
Міністерство освіти України рекомендує всім педагогічним колективам закладів освіти України
спланувати з урахуванням регіональних особливостей, традицій освітніх закладів, роботу на виконання
Указу Президента України від 4.01.1995 року «Про відродження історико-культурних та господарських
традицій українського козацтва» та обговорити це питання на науково-методичних радах, комісіях,
засіданнях методичних об'єднань вчителів, учнівських та батьківських зборах.
У процесі роботи по відродженню історико-культурних та господарських традицій українського
козацтва науково-педагогічним колективам навчальних закладів, педколективам необхідно поєднати
досягнення сучасної педагогічної науки та традицій українського козацтва.
Заступник міністра В.П.Андрущенко.
2. Українська козацька педагогіка. Концепція.
(Концепцію розробила творча група при Міністерстві освіти України у складі: науковців
Ю.Д.Руденка, М.Г.Стельмаховича, Г.В.Біленької, О.Т.Губка, П.Р.Ігнатенка, В.Г.Кузя, М.І.Кравчука,
Є.І.Сявавко, Д.Т.Федоренка, педагогів-практиків, методистівЛ.К.Білецької, О.В.Вронської,
В.М.Гамажана, В.І.Каюкова, О.В.Ковальчука, Д.М.Погребенник).