Мінкультуризму (Міноборони) здійснює контроль за виконанням Програми та у межах своїх
повноважень координацію дій міністерств, інших органів виконавчої влади - відповідальних за виконання
Програми, які забезпечують подання Мінкультуризму (Міноборони) пропозицій до кожного плану заходів,
його погоджений план на розгляд Кабінету Міністрів України, узагальнює інформацію про стан виконання
Програми, яку надсилають відповідальні органи виконавчої влади.
Мінкультуризм (Міноборони) та інші органи виконавчої влади - відповідальні за виконання
Програми мають право залучати в установленому порядку підприємства, установи та організації
незалежно від форм власності до здійснення визначених Програмою заходів.
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації щороку до 14 вересня подають Мінкультуризму (Міноборони) матеріали для
узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України до 14 жовтня звіту про хід виконання Програми та
до 1 липня 2010 року звіту про результати її виконання.
Додаток: 100 пунктів, які передбачають практичні заходи щодо виконання Державної програми
розвитку Українського козацтва на 2006-2010 роки.
Завдання отаманської верхівки козацтва - не втягувати козаків в згубну конфронтацію та релігійні,
мовно-національні, політико-економічні інтриги (бо на сучасному етапі козацтво як єдина політична сила
не сформувалась!) і щоб утримувати козацтво від цих інтриг - більше займатися вихованням та
просвітницькою діяльністю, розвивати культурні осередки - козацькі хори, ансамблі, театри; піклуватись
про козацькі ліцеї і табори відпочинку та спортивного загартування.
Ми не повинні насаджувати зневіру. Не можна в такій ситуації будувати цивілізовану державу,
формувати повноцінну, самодостатню націю; козаки повинні не дозволяти морально і духовно
перетворювати українську націю на націю, в якій панують і буття якої визначають панікери, провокатори і
духовні дезертири.
174
Як сказав Б.Сушинський: „Ми живемо в мирній європейській державі. Найбільша мужність
полягає в тому, щоб кожен з нас, українців, на своєму робочому і житейському місці, щоденно -
борозна до борозни, цеглина до цеглини, слово до слова - підтверджував козацьку вірність в Па
'я України, козацьку мужність задля захисту України, козацьку працьовитість і порядність задля
процвітання України.
Оце вона і є - житейська, біблійна, а отже й козацька мудрість нашої Національної ідеї. Бо:
велич козацької Української Національної ідеї - у величі козацького духу!"
ІІІ. ДОКУМЕНТИ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЩОДО КОЗАЦТВА
„Козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і
можливостей нашого народу. Реалізація ж науково Па дністрових і випробуваних історією
козацько-лицарських виховних традицій - один із найефективніших українознавчих підходів у
навчально-виховній роботі."
Б. Сушинський.
В жодній країні світу немає виховання „взагалі". Воно завжди має конкретно-історичну
національно-державну форму вираження і спрямоване на формування громадянина конкретної держави,
яка не може бути безнаціональною.
В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система виховання, яка максимально
враховує національні риси і самобутність українського народу. Це - українська козацька педагогіка.
Відомо, що український козацький визвольний рух - одна з найяскравіших сторінок боротьби нашого
народу за політичну і державну незалежність. Багатогранною була діяльність козаків - як звитяжних
воїнів, вільнолюбивих громадян, політичних і державних діячів, умілих господарів землі, досвідчених
хліборобів, творців мистецтва, мудрих вихователів дітей. Козацтво у більшості своїй було аристократією
національного духу, високоідейною і високоморальною елітою свої нації.
Народ - нація - це самовідновлювана система. Вона може втратити певні функції (державницькі),
але допоки жива - спроможна сягати ще вищих рівнів свого розвитку. Потрібні лише внутрішня воля і
сила.
Втіленням волі і сили, феноменом відродження свідомо і послідовно стало козацтво. Славетний
Байда Вишневецький не тільки поборює військову потугу татар і турків, а й гордо відкидає компроміс
(навіть в ім'я життя) з поневолювачами народу (віра твоя, кидає він у вічі султанові, погана, - тож волію
умерти, але не бути в спілці з тобою). В ім'я розквіту народу П. Конашевич-Сагайдачний з усім своїм
кошем вступає до Київського освітнього братства. Б. Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської
академії, багато полковників здобуває освіту в зарубіжних університетах. Гетьман І. Мазепа будує освітні
заклади та храми, П. Орлик творить найдемократичнішу та найгуманістичнішу в Європі Конституцію, а
Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батурині університету й 52 роки
очолює російську академію наук і здобуває все європейське визнання.
Уся козацька Україна була поділена на „полки", і в усіх полках та у володіннях Січі функціонували
різного роду школи. Ті школи давали світську, релігійну і військову освіту, а головне - готували до життя:
як приватного, так і державного. Україна вся була всіяна навчально-виховними закладами і закономірно
була визнана Європою як найосвіченіша країна-нація...
Історія вчить: поки козацтво було могутньою суспільною культуротворчою, морально-духовною,
національно-патріотичною потугою, доти Україна зберігала свою незалежність чи автономність.
Загальновідомо: козацтво - надзвичайно високого, елітного рівня військова організація, але
самою історією їй судилося відіграти роль вирішальної сили у відродженні нації-держави, захисті
демократії і свободи, гуманізму, найвищого рівня - конституційної, правової культури.
Дика і темна, свавільна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цієї місії
виконати не могла.
Нагадаймо свідчення Д. Яворницького: на Січ приймали лише тих, хто визнав православну віру,
спілкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, військове
товариство й Україну та за них бути готовим віддати й життя. Іноземці відзначали: козацтво породило
найвидатніший феномен лицарства, патріотизму, честі - духовне побратимство, їм не вдалося
зафіксувати жодного випадку зради цього типу єдності!
І цілком зрозуміло, що такий тип людей не міг з'витися сам собою, з нічого.
Вирішальну роль у кристалізації українського характеру відіграла козацька освіта - педагогіка
самопізнання та самореалізації, особової й національно-релігійної самосвідомості, філософії жити по-
людськи: чесно і совісно, патріотично й професіонально, на засадах демократії і свободи, красиво і
просто.
175
Козацька педагогіка - це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих
поколінь синівську любов до рідної землі, готовність IT захищати від чужоземних загарбників, високу
національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність.
Головна мета козацької педагогіки - виховати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-
лицаря, мужнього громадянина. Провідні завдання - виховувати в підростаючих поколінь національну
свідомість і самосвідомість, український характер і світогляд, формувати національну і загальнолюдську
духовність, готувати фізично загартованих і мужніх воїнів-захисників рідного народу, виховувати
громадян, які розвивали б культуру, економіку та інші сфери життєдіяльності народу.
Закономірно, що народ в історичних піснях і думах підніс козацтво на висоту ідеалу. Г. Сковорода
не тільки розвинув філософсько-етичний принцип самопізнання, само творення, самореалізації, а й
уславив як образ-взірець „отця вольності Богдана".
І. Котляревський як найвищий ідеал підніс не лише Низа та Евріала (захисників Вітчизни), а й
Наталку та IT матір, побратимство Миколи та Петра.
Т.Шевченко, написавши не тільки „Кобзаря", а й „Букваря", еталонами людини оспівав носіїв
козацької філософії, етики і моралі, гідності й честі, політичної активності та державницької мудрості. До
речі, Великий Кобзар був курінним отаманом Петербургського козацького Кошу.
Тож природно, що форми козацької етнопедагогіки жили в творах П.Куліша і М.Костомарова,
П.Мирного, І.Франка і Л.Українки, Карпенка-Карого, у працях видатних педагогів Г.Ващенка і Яніва,
Шлемкевича, Сухомлинського і Стельмаховича, а нині повертається до системи сучасної освіти як
незнищений Дух нації.
Система виховання у козаків мала різнобічний характер. Козаки надавали важливого значення як
психофізичному вихованню, так і моральному, релігійному, естетичному, що сприяло гармонійному
розвитку кожної особистості. Висококультурна еліта нації, враховуючи здобутки народної педагогіки, по
філософськи підходила до їх застосування, створювала власні звичаєві правила, яких дотримувалися усі
козаки.
Народна педагогіка високо підносить гідність дитини. Повага до дитини ставала основною
передумовою у спілкуванні дорослих із вихованцями, що, безперечно, позначалось не лише на
стосунках, а й способі життя, моральному становленню молоді.