Історична доля вибрала для українства найбільш адекватну для його природи козацьку форму і
результати, рятівні для нації, не забарилися. Високого рівня розвою набули козацька філософія,
ідеологія, мораль, характер, світогляд, національна свідомість і самосвідомість. Видатні вчені, державні
діячі багатьох країн світу Г.Боплан, Й.Гердер, Вольтер, Кромвель, П.Халебський, Ж.Шерер та ін.
захоплювалися героїзмом і звитягою, кмітливістю і винахідливістю, підприємливістю і витривалістю,
військовою доблестю і демократичними засадами життя козаків. Іноземці часто називали Україну
«Козацькою республікою», «Країною козаків», «Козацькою землею», а українців - «козацькою нацією».
Для всіх народів світу козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності
національного духу українців. Козацько-лицарські традиції завжди були і будуть могутньою силою, яка
з'єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину історичної естафети
наступності і спадкоємності поколінь нашого народу, є золотим фондом сучасної національної ідеології
державотворення...
За «Малим енциклопедичним словником Блокгауза і Ефрона» на 01.01.1904 р. в Російській імперії
в козацьких областях було 7 млн. 267 тис. 709 мешканців, в числі яких 3 млн. 349 тис. 976 чол.
військового стану.
Напередодні жовтня 1917 року в межах імперії існувало 11 козацьких військ: Амурське,
Астраханське, Донське, Забайкальське, Кубанське, Оренбургське, Всебілоруське, Сибірське, Терське,
Уральське, Уссурійське. Статут і права наближені до рангу війська мали Іркутський та Єнісейський полки.
На Україні в ті часи козацьких військ вже не існувало, хоча саме на її теренах започатковане козацтво.
Після революційних подій в Петрограді і падіння монархії було створено Вільне козацтво України
та інші козацькі формування, які були складовою частиною збройних сил Української Народної
Республіки.
Громадянська війна на теренах колишньої Російської імперії не обминула і козацькі землі. Козаки,
розмежовані на білих і червоних, були втягнуті у братовбивчу війну.
Для того, щоб затвердитись при владі, РКП(б) поступово знищувала елітну частину суспільства.
Досить легко було ліквідовано аристократію, поміщиків, чиновників, підприємців, духовенство; надійшла
черга козацтва - в 1919 році почалося «розкозачування». Тільки в Донській області було знищено понад
2 млн. козаків та членів їхніх сімей. Так само лютували карателі і на Кубані, Тереку та інших козацьких
землях. На початок 1920 року розгром козацтва практично завершився, але репресії продовжувалися і в
30-ті роки (знищення тих, хто чинив спротив колективізації, депортація до Сибіру). Лише в 1936 році
почали створювати військові частини, які називалися козацькими. Під час Другої світової війни багато
українців воювало в складі козацьких частин, але пропагандистська кампанія ненависті до козацтва ще
проводилась до середини 50-х років.
.На теренах, де козацтво існувало споконвічно - в Україні (зокрема на ьсе біло-Задністров'ї - з
ХУІІ століття), на Дону, Кубані, Тереку, а також у місцях, де козацтво було створено Російською імперією
для виконання призначених йому специфічних функцій, в ХХ столітті відбулася втрата традицій через
фізичне винищення значної частини козаків і членів їх сімей, депортації козацького населення в інші
місця, а в місцях традиційного проживання - розбавлення чужинцями-некозаками.
Такий стан був на початок 90-х років минулого століття, коли в Радянському Союзі почався бурхливий
рух визволення від гніту тоталітарного комуністичного режиму, відомий під назвою «перебудова».
Оскільки козаки є суспільною категорією, здатною до самовідновлення, то природно, що почався рух за
відродження козацтва, який охопив Україну, Російську Федерацію, Придністров'я, а згодом і Білорусь.
Процес відродження козацтва на пострадянському просторі проходив так:
в Російській Федерації Великий Круг (з'їзд) представників козацьких країв, областей і відділів
30.06.1990 року створив Союз козаків;
в Україні 15.09.1990 року відбулась Установча козацька Рада, на якій представники регіональних
козацьких організацій об'єдналися в єдину організацію - Українське козацтво. Статут його був
зареєстрований Мінюстом України 17.03.1992 р. Слід відзначити, що в Україні зараз крім Українського
козацтва зареєстровано ще низку козацьких організацій. Нині всі козацькі організації України можливо
155
умовно розділити на чотири групи, абсолютно тотожні своїм попередникам декілька століть тому. А саме
- на реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. «звичаєвих». До реєстровиків належать Міжнародна
оборонно-спортивна національно-патріотична громадська організація «Українське козацтво» (Варданець
1.1., Пантелюк М.М., Білас І.Г.), Всеукраїнська громадська організація «Українське реєстрове козацтво»
(Шевченко А.І.), Громадська організація «Міжнародна Спілка Козацьких Військ України та Зарубіжжя»
(Баранчиков В.В.), Всеукраїнська громадська організація «Козацькі війська України» (Груба Є.Г.,
Осипенко В.А.), Міжнародна громадська організація «Міжнародна Асоціація «Козацтво» (Конечний О.М.),
Міжнародна громадська організація «Спілка козацьких організацій України» (Лазаренко С.Ж.),
Всеукраїнська громадська організація «Козацька територіальна оборона» (Сєдих В.Ф.), Міжнародна
громадська організація «Міжнародний Союз козацтва» (Хорофейко О.В.), Міжнародна громадська
організація «Міжнародна Академія Козацтва» (Козаченко М.І.). Запорізький напрямок представлений
Міжнародною громадською організацією «Козацтво Запорозьке» (Сагайдак Д.І.), Всеукраїнською
громадською організацією «Військо Запорозьке Низове», Всеукраїнською спілкою громадських
організацій «Спілка козаків України» - «Військо Запорозьке» (Попов В.Б., Заболотний П.І.),
Всеукраїнською громадською організацією «Відродження Запорозького козацтва» (Солодовник О.Я.,
Скворцов О.М.). До вільних козаків можна віднести Міжнародну оборонно-патріотичну громадську
організацію «Козацтво України» та Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська федерація
козацького двобою» (Попович А.В.), Об'єднане козацтво України, Всеукраїнську громадську організацію
«Соборне Козацтво України «Січ» (Гуменюк В.О.), Всеукраїнську громадську організацію «Товариство
Нестора Махна «Гуляй-Поле» (Притула О.Л.), Всеукраїнську громадську організацію «Козацтво Нової
України» (Ситнюк М.А.)., Міжнародну громадську спілку «Військо Донське» (Постолакі О.В.). Звичаєве
козацтво - Міжнародна громадська організація «Міжнародна федерація Бойового гопака» (Пилат В.С.).
До звичаєвиків також належать характерники і прихильники язицтва (Петренко Є.Д.);
у Придністров'ї в зв'язку з військовим конфліктом між Молдовою і Придністровською
Молдавською Республікою, яка оголосила свою незалежність від Молдови, було створено Чорноморське
Козацьке Військо (червень1992 року), яке фактично стало збройними силами Придністров'я. 21 грудня
2000 року було прийнято Закон Придністровської Молдавської республіки «Про козацтво в
Придністровській Молдавській республіці»;
у Білорусі Установчий з'їзд (Великий Круг) громадського об'єднання «Всебілоруське об'єднане
козацтво» відбувся 30.06.1998 р. Великий Круг прийняв рішення про створення цього козацького
об'єднання і затвердив його Статут, який був зареєстрований Мінюстом Білорусі 04.08.1998 р.
Законодавча база для відродження українського козацтва розвинута дуже слабо і складається
лише з кількох Указів Президента України: «Про відродження історико-культурних та господарських
традицій Українського козацтва» (№14/95 від 04.01.1995 р.), «Про день Українського козацтва» (№966/99
від 07.08.1999 р.); «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (№1283/99 від
06.10.1999 р.), «Про Положення про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва» з
доданим до Указу Положенням (№1610/99 від 22.12.1999 р.), «Про Національну програму відродження та
розвитку Українського козацтва на 2002-2005 рр. з доданою до Указу Національною програмою
(№1092/2001 від 15.11.2001 р.).
Нерозвиненість законодавчої бази відродження та розвитку Українського козацтва може бути
пояснена тим, що процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво. Це визначається, в першу
чергу, відсутністю концептуальної визначеності існування козацтва в Україні, його місця в системі
оборони сучасної держави Україна. Але очевидно, що роль козацтва в майбутньому має посилитись,
особливо в зв'язку зі скороченням збройних сил і переходу до професійної армії. Велика кількість
офіцерів, звільнених в запас, може поповнити ряди козацтва. А це вимагатиме також і належної
нормативно-правової бази.
Із сказаного можна зробити такі висновки:
Рівень нормативно-правового забезпечення відродження та розвитку козацтва в Україні
здебільшого відповідає розвитку сучасного козацтва , а також рівню зацікавленості владних структур в
існуванні такої інституції, як козацтво, та у запровадженні в збройні сили, як і в суспільстві взагалі,
традицій, набутих козацтвом впродовж усієї історії його існування.
Істотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначеність цього процесу.
На сучасному етапі козацтва відроджуються головним чином як громадські організації з
культурологічними, господарськими, виховними, охоронними та іншими функціями. Трансформація цих
організацій у військові не передбачається.
Найтривожніше - це незатребуваність козацтва, нереалізованість його морального і
патріотичного потенціалу, відсутність закону про козацтво та фінансової підтримки козацьких
організацій.