Втім, такий шлях має також серйозні недоліки. Екстенсивний розвиток виробництва передбачає наявність у країні великої кількості природних ресурсів (нафти, газу, залізної руди тощо), значного числа працюючого населення, вільного земельного простору для розташування нових фабрик, заводів, сільськогосподарських угідь. Вам відомо, що кожного року дедалі швидше виснажуються родовища корисних копалин, їх видобуток постійно ускладнюється й дорожчає, на виробництво одиниці товарів і послуг витрачається дедалі більше праці людей різних професій. Ясна річ, що це шлях у глухий кут.
Тому державам потрібний інший шлях досягнення економічного зростання. Такий шлях називають інтенсивним (від фр. intensif — напруження).
У масштабах країни інтенсифікація також ґрунтується на застосуванні ефективніших засобів виробництва. Це досягається завдякизастосуванню більш прогресивної технології, економічної і продуктивної техніки, досягнень науки, навчання працівників сучасним методам виробництва і ведення господарства. Стрімке економічне зростання Японії, Сінгапуру, Тайваню і деяких інших країн свідчить, що в такий спосіб дуже швидко можна суттєво підвищити ВНП країни.
Інтенсифікація зумовлює й негативні явища. Застосування верстатів-автоматів, більш продуктивної сільськогосподарської техніки, роботів неодмінно спричинює зростання безробіття, змушує людей дедалі частіше переучуватись і підвищувати свою кваліфікацію. Інтенсифікація потребує ініціативних, освічених і високопрофесійних працівників.
В індустріально розвинених країнах в економіці застосовують і екстенсивний, і інтенсивний шляхи економічного зростання.
Як порівнюють економічне зростання держав? Відомі два способи. А) Перший — за змінами ВНП або ВВП (з урахуванням інфляції). Б) Другий — за розміром ВНП на душу населення.
Циклічність економічного зростання
Усі країни намагаються господарювати в такий спосіб, аби добиратися найбільшого економічного зростання. Втім, процес економічного розвитку нагадує шлях альпініста: спочатку вгору, потім вниз, і знову — до вершини. Аналогічні коливання відбуваються і з величиною ВНП. Вона може зростати, потім зменшуватися, і знову зростати. Такі коливання ВНП називають економічними циклами.
Економічний цикл можна розділити на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення (бум).
Розглянемо економічний цикл (його ще нерідко називають діловий цикл) у його класичному варіанті. Він чітко розпадається на Чотири фази. У кожній з цих фаз спостерігається різна динаміка обсягу виробництва, рівня цін, зайнятості працівників, норми відсотка.
Вихідною фазою циклу є криза (інша назва: рецесія — від лат. — відступ).
У момент рецесії спостерігається скорочення масштабів випуску продукції. Такі явища пов'язані з перевиробництвом товарів. У цей час різко збільшуються запаси нереалізованої продукції. Відбуваються масові банкрутства промислових і торговельних підприємств, які не можуть розпродати нагромаджені в них товари. Внаслідок призупинення виробництва відчутно зростає безробіття, скорочується заробітна плата. Всі підприємці відчувають гостру потребу у грошах для сплати миттєво створюваних боргів і тому ставка банківськоговідсотка суттєво збільшується.
Услід за кризою настає друга фаза — депресія (від лат. - зниження, придушення). Уповільнюється спад виробництва, а разом з ним і зниження цін. Поступово зменшуються запаси товарів Внаслідок незначного попиту зростає маса вільного грошового капіталу і ставка банківського відсотка знижується до мінімуму.
У період депресії пропозиція товарів вже не випереджає попит тому між ними встановлюється рівновага (припинення випуску товарів зменшує пропозицію їх до рівня попиту). Водночас створюються природні умови виходу з кризи. Зниження цін на засоби виробництва й здешевлення кредиту сприяє новому нагромадженню капіталу, поновленню розширеного виробництва на новому технічному ґрунті.
Наступна фаза — пожвавлення — засвідчує розширення виробництва до його передкризового рівня. Розміри товарних запасів усталюються на рівні. Починається незначне підвищення цін, спричинене пожвавленням споживчого попиту. Скорочуються масштаби безробіття, настає попит на грошовий капітал, і ставка відсотка збільшується. Зрештою, починається фаза піднесення. У цей час випуск продукції перевищує передкризовий рівень. З погляду на це, природно, скорочується і навіть зникає безробіття. Водночас із розширенням споживчого попиту зростають ціни на товари. Зростає попит на кредитні кошти і відповідно збільшується ставка банківського відсотка.
Аналізом циклічного розвитку займався видатний російський економіст М.Д.Кондратьєв (1892-1938 рр.). Його теорія здобула всесвітнього визнання. Згідно з цією теорією, країни з ринковою економікою у своєму розвиткові регулярно мають проходити стадії економічного піднесення й спаду. Ці стадії утворюють цикли тривалістю в 40-60 років.
Такі великі цикли ("хвилі Кондратьєва"), на думку вченого, зароджуються разом із серйозними новаціями в економічному житті суспільства, якими є: значні винаходи і відкриття; розробка нових великих родовищ корисних копалин; поява на світовому ринку нової групи країн.
Висновки російського вченого викликали неабиякий інтерес у всьому світі й прислужилися поштовхом до зародження цілого напряму в економічній науці. Втім, на батьківщині автора його теорія заперечувала підвалини командної економіки. Кондратьєва було заарештовано на підставі неправдивого обвинувачення у створенні підпільної "Трудової селянської партії". У 46 років видатного економіста було розстріляно.
Якими ж є причини циклічного розвитку виробництва? Всі теоретики-економісти згодні, мабуть, в одному: кризи перевиробництва безпосередньо зумовлені глибоким порушенням необхідного співвідношення між споживчим попитом і пропозицією товарів, або між потребами і споживанням суспільства, з одного боку, і виробництвом — з іншого.
За сучасних умов суспільство усвідомлює об'єктивність циклічного розвитку. Але яким чином можна згладжувати кризові коливання? Чи можна передбачувати їх? Головне полягає в тому, щоб підтримувати автоматичний метод регулювання — конкурентоспроможність. Якщо ж ринкова рівновага, досягнута на конкурентному ринку, порушується, тоді держава має доцільно застосовувати інструменти фіскальної (податково-бюджетної) та монетарної (грошово-кредитної) політики.
4. Закріплення нового матеріалу.
За даними таблиці 2 визначте, в якій вищій рівень життя?
Таблиця 2
| Країна Екодарія | Країна Еколандія |
| Реальний ВВП - 100 млн одиниць | Реальний ВВП — 120 млн одиниць |
| Населення — 99 осіб | Населення — 150 осіб |
| Розв'язання:ВВП на душу населення = 100 /99 =1,01 (млн од.) | Розв'язання:ВВП на душу населення =120/150= 0,8 (млн од.) |
Відповідь: У країні Екодарії на душу населення припадає більший "шмат пирога", тобто рівень життя вищий
5 Домашнє завдання.
Повторити основні терміни з попередньої теми: ВВП, ВНП, реальний та номінальний ВВП (ВНП) та ін. Вивчити конспект, прочитати параграф №27 у підручнику.
6. Сьогодні на уроці ми продовжили вивчати тему «Як створюється й вимірюється багатство держави». На уроці ми згадали основні показники макроекономічного розвитку країни. Дізналися про шляхи економічного зростання, та знайшли в них як позитиві так і негативні сторони. Розглянули фази циклічного розвитку економіки та детально проаналізували їх.
Список основних термінів до теми «Як створюється й вимірюється багатство держави»
Валовий національний продукт (ВНП) являє собою сукупну вартість створених кінцевих продуктів, які розподіляються й використовуються у національному господарстві впродовж року.
Валовий внутрішній продукт ВВП - являє собою сукупну вартість створених кінцевих товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни.
Номінальний ВНП — сума кінцевих товарів і послуг у поточних ринкових цінах.
Реальний ВНП — вартість товарів і послуг, вимірювана у постійних цінах (цінах базового року).
Дефлятор ВНП — це співвідношення номінального обсягу ВНП до реального ВНП.
Чистий національний продукт – сумарний об’єм вартості всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених протягом року, без урахування суми амортизації.
Національний прибуток – сукупність усіх прибутків в економіці господарств і підприємців, незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні або за кордоном.
Особистий прибуток – грошовий прибуток робітника, який складається із заробітної плати і додаткових грошових коштів (ренти, відсоток і т. і.)
Економічне зростання— усталене збільшення виробничих можливостей країни.
Екстенсивне зростання— збільшення загального обсягу виробництва за рахунок залучення у виробництво додаткових виробничих ресурсів.
Інтенсивне зростання— збільшення загального обсягу виробництва за рахунок раціональнішого використання тих самих обсягів виробничих ресурсів.
Основний показник економічного зростання — темпи зростання реального ВНП на душу населення.
Економічний цикл— це період часу, впродовж якого економіка у своєму розвитку проходить такі фази: спад, депресія, пожвавлення, піднесення.
ІІ.3 Методичні рекомендації до підготовки та проведення практично – семінарського заняття з теми «Основні показники економічного стану країни ВВП (ВНП). ВВП (ВНП) на душу населення. Реальні та номінальні показники ВВП»
Семінар є одним з основних видів практичних занять. Він представляє собою спосіб розвитку в учнів культури наукового мислення. Семінар призначений для поглибленого вивчання дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна мета семінарських занять - забезпечити учням можливість опанувати навичками й уміннями використання теоретичних знань.