Чутливим має бути вухо дитини до звуків природи, до звуків найближчого оточення і мовлення. Скажімо, під час осінньої прогулянки запропонувати дитині послухати, “співає” на вітрі тоненька берізка, тріпочуть листочки тополі, якимось металевим шерхотом озивається дуб...
Сонячним весняним днем послухати з дітьми пісню струмочка. Якщо він біжить з гірки, чути веселу швидку пісню, а на рівному місці пісня струмочка стає спокійною і тихою. Можна прислухатися і до різноманітних звуків літнього й осіннього дощу, і до грайливого вітерця і пронизливого вітругана, і до шелесту великого кукурудзяного поля і дзвону липневої спеки, і до гудіння стовбура високої сосни. А також разом з дітьми постояти в лісі із заплющеними очима і “слухати” тишу.
Усе це море звуків незамінне для емоційного забарвлення дитячої думки, уяви, мовлення. І в класній кімнаті є можливості навчити дітей розрізняти найхарактерніші звуки оточення. Ось, наприклад. Вихователь говорить: “ Діти, заплющіть очі, зараз я зроблю відому вам дію, а ви здогадаєтеся за звуком, що це “.
Можна, наприклад, писати крейдою, розгорнути рулон паперу, відкрити шухлядку тощо.
На заняттях фізичного виховання чи математики діти із заплющеними очима в грі – змаганні визначають напрям руху за певним звуком. Де б*є м*яч: зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішла дитина: до дверей чи до столу? З якого ряду дитина пішла до дошки? До якого столу підійшов вихователь? Скільки він зробив кроків? Звідки чути дзвіночок?
Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості в процесі ігор на розрізнювання звуків ( “Злови звук “, “ Який звук заблукав? “ ), імітацію
( “ Чарівне дзеркальце “, “ Відлуння “ ), створення звукового мережива
( “ Заспіваємо ляльці колискову: “ Ааа – а ... “ ).
Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який здатний уловлювати відмінність у вимові близьких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх , знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що відображують певний стан,процеси, - спеціальне завдання занять з мови. Безумовно, вихователь повинен проводити з дітьми артикуляційно – фонетичну зарядку, розучувати скоромовки, лічилки. Слухова чутливість безпосередньо зв*язана з емоційною виразністю мовлення та уяви дітей. Вихователь, вивчаючи з дітьми якийсь віршик, може запропонувати заспівати його або по – різному проспівати рядки. Це розвиває слух і водночас створює сприятливий емоційний фон спілкування.
Для того щоб поліпшити сприймання слухової інформації, доцільно використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому залежно від мети його повідомлення. Якщо на слух сприймається пояснення, його варто супроводжувати лаконічною зоровою опорою, розповідь – виразними ілюстраціями. Під час тривалого слухання мобілізуюче значення мають відповідна настанова на зміст і важливість повідомлення ( обгрунтовані паузи, зміна темпу для різних за значущістю речень, емоційне забарвлення голосу ).
Для тренування гостроти сприймання слухової інформації психологи радять такі прийоми: під час слухання пропонують фіксувати кількість вживання певного слова оплеском чи іншою дією.
ГОСТРЕ СПОСТЕРЕЖЛИВЕ ОКО
Найважливіша умова виразного зорового сприйняття – уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань.
1. Знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають. Приклад завдань для індивідуальної і колективної роботи:
а) скільки предметів зображено на малюнку ?
б) розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру:
До цього ж відноситься і таке завдання: “ Скільки тут вісімок ?“
в) знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми – розташуванням , розміром, кольором.
Скільки однакових фігур на двох малюнках?
2. Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху.
Яка дорога приведе ведмедика до дому?
Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому?
Де живе зайчик, а де білочка? Якою дорогою вони бігли?
Яким способом найшвидше можна знайти відповідь ? Чому ?
3. Пошук виходу з лабіринтів.
Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися злісу.
Через які ворота кицька знайде вихід ?
4. Вправи на тренування обсягу й точності зорового сприймання групи об*єктів.
Вихователь демонструє дітям картку чи малюнок на дошці протягом кількох секунд:
а) зображено 8 листочків жовтого і зеленого кольорів;
Завдання. Не лічачи, скажіть, яких листочків більше – жовтих чи зелених. Усіх листочків більше чи менше п*яти ?
б) зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром;
Завдання. Яких кольорів кульки ? Яких найбільше ? Яких найменше ?
Яких чисел більше – одноцифрових чи
31 36 двоцифрових ?
Яке число відрізняється від інших за
3 15 кількістю цифр ?
Які числа вдалося запам*ятати ?
21 9
26 2
37 20 11
4 12
34 19 7
Чи встигли помітити найменше число ?
33 25 Чи встигли помітити найбільше число ?
Яке число повторюється ?
5 18
73 24 1
22 10
6 18 3
5. Тренування зорової пам*яті відтворенням образу спийнятого об*єкта:
а) ігрові завдання типу “ Що змінилося ? “
Наприклад, на крилі дошки 6 – 7 малюнків овочів і фруктів або тільки овочів чи фруктів . Після короткочасного розгляду вихователь непомітно для дітей додає ще один малюнок . Цю зміну дітям визначати найлегше. А потім зміни ускладнюються : замість жовтого яблука з*являється червоне, фрукти, що були зверху , пересуваються вниз, змінюється їх взаєморозташування;
б) гра “ Фотограф “. Через невеликий отвір у картонній планці кожна дитина уважно вдивляється в якийсь куточок лісу, двору на території дитячого садка тощо. Те, що їй вдається помітити, вона потім відтворює в словесному опису чи малюнку ;
в) гра – вправа “ Що я помітив (ла), йдучи до дитячого садка ?” на спостережливість і подальше відтворювання;
г) складання такого самого візерунка з пам*яті; відтворення розташування фігур;
д) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в ускладнених умовах сприймання.
Гостре око дитини – найважливіша передумова формування спостережливості, уміння помічати характерні, але малопомітні особливості предметів і явищ. Ця якість передбачає цілеспрямоване планомірне сприймання об*єктів, що викликають інтерес. Тому спостереження в навчанні характеризуються великою активністю сприймання, тісно зв*язане з мисленням, мовленням, почуттями, довільністю уваги.
У дітей 5 – 7-річного віку сприймання об*єктів дещо пасивне. Вони схильні помічати в предметах випадкові, але яскраві, рухливі деталі, а істотні часто залишаються поза увагою, що зумовлює нерідко поверхове або навіть і помилкове засвоєння матеріалу. Значною мірою це пояснюється слабким розвитком довільної уваги й аналізуючого сприймання.
Уміння спостерігати в дітях можна розвивати на будь – яких заняттях. Особливо широкі можливості для цього на прогулянках, під час малювання, читання , праці.
Залучаючи, таким чином, до цілеспрямованих спостережень вихователь розв*язує такі дидактисні завдання :
1) уточнює і збагачує їхні уявлення і поняття про відомі об*єкти;
2) формує нові поняття про зв*язок, відношення між предметами і явищами;
3) активізує різні форми сприймання;
4) навчає послідовності розумових і практичних дій під час спостереження одного чи кількох об*єкті;
5) збуджує інтерес і допитливість дітей.
Роботуз розвитку спостережливості треба організувати так, щоб максимально використати розвивальні можливості багаторазових прогулянок різними маршрутами. Наприклад, проходячи в різний час екологічною стежкою, діти уважніше помічають зміни в природі; мандкуючи стежкою “веселки”, помічають різноманітність забарвлення оточуючого; “збирають” ознаки, дієслова руху. Для тривалих спостережень вихователю слід попередньо визначити об*єкт і мету спостережень, засоби зацікавлення дітей, способи фіксації спостережень і можливості використання їх результатів на різних заняттях. Наприклад, дітям 4 – 5 років доцільно запропонувати спостереження за польотом сніжинок, за снігопадом, заметами. Які за формою і розміром сніжинки? Як лягає сніг? Коли він рипить? Коли добре ліпиться?
Багато корисного для розвитку мовлення та уяви дітей дають спостереження за слідами людей і тварин на снігу, розпізнавання вигляду засніжених дерев і кущів.
Запитання для спостережень мають активізувати мислення, викликати бажання пояснити взаємозв*язки між об*єктами, спробу сомостійно визначити елементарні залежності, зробити висновок. Наприклад, на основі спостережень діти розмірковують: “Де раніше на подвіт*ї дитячого садочка починає танути сніг і чому? Де товщий сніг: у лісі чи у полі? Чим це можна пояснити?” ; “Поспостерігаємо, де раніше з*являються листочки : на гілці берези, яка стоїть у банці з водою на вікні, чи на дереві? Чому так? Який можна зробити висновок?”
Під час спостережень важливо домагатися стійкості довільної уваги, всебічного розгляду об*єктів. Для цього вихователь керує сприйманням дітей, накреслює уявний маршрут розгляду. Спочатку варто спрямувати увагу на основне, типове, властиве усім предметам даного виду, створити цілісне уявлення про весь об*єкт, а потім зацікавити дітей пошуком тонких ознак, деталей. Дуже важливо заохочувати дітей відображати результати спостережень у практичній діяльності: у процесі усного мовлення , під час малювання, праці , читання книжки, яку вихователь заздалегідь вибрав для закріплення результатів спостережень.