Покажемо це на прикладі: після того, як діти прослухали національний гімн “ Ще не вмерла Україна” муз. М.Вербицького на слова П.Чубинського, вчитель розповідає: понад 150 років слова цього гімну були заборонені, ні де не друкувалися. Розповідає про автора тексту – українського поета, етнографа і фольклориста Павла Чубинського, який народився у 1839 р. сім’ї козацького роду. За боротьбу за волю. України засланий був до Архангельська, де і написав слова цього гімну і передав на Україну. Аж у 1989 році, на могилі його (Кладовище у Борисполі) на кам’яній плині викарбовані перші рядки вірша “Ще не вмерла Україна”...Скрізь на слова поклав .Вербицький (1815-1870).
Цікаво знати, що спершу це був солоспів у супроводі гітари, а пізніше обробка для хору. Гімн характеризується широтою осмислення історичної долі українського народу, в ньому утверджена віра за волю, свободу і славу народу. В гімні висловлені сподівання. Що після волі “За Карпати відіб’ється, згомонить степами”, а України слава стане поміж народами” передвіщали прийдешні світлі часи воскресіння народу.
Саме, як національний гімн, “Ще не вмерла Україна” визнавався Іваном Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Спрямована в майбутнє, головна пісня українського народу утверджує його волю віддати все за нашу свободу.
Саме цією спрямованістю пісня пустила глибоке коріння у національну свідомість українців обох частин України. Пісня – гімн вийшла за рамки української поезії. На початку ХХ ст.. її переклали на кілька іноземних мов: німецьку, англійську, французьку і інші. Всі урочисті свята українського народу почитаються і закінчуються урочистим виконанням цього гімну.
З 17 вересня 1991 року українське радіо розпочинає свої передачі виконанням гімну “Ще не вмерла Україна”, а 5 грудня того ж року, гімн вперше офіційно прозвучав на засіданні Верховної Ради України , присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави. Так гімн, створений двома українськими синами, повернувся до пісенної скарбниці народу”.
Після такої розповіді вчителя, а також, після аналізу прослуханого твору із застосуванням методу діалогізації, учні краще зрозуміють глибину змісту у тісному зв’язку двох образів: поетичного і музичного.
Рівень співочої культури учнів вищий у тих вчителів, котрі у своїй професії керуються тим, що “український народ – народ співець і піснетворець. Він склав безмежну кількість чудових пісень, які супроводжують його і в праці, і в смутку, і в радості. Ще у свій час М.Гоголь говорив, що: народні пісні для України все: і поезія і історія, і батьківська могила, і що пісня ці – народна історія, яка розкриває все життя народу”.
Демократизація школи принесла зараз більшу свободу вчителю музики у показі і викладі нового матеріалу; у побудові уроку музики, яка залежить від віку учнів та специфіки дидактичної мети даного уроку; у виборі програми; у подоланні формалізму та стандарту у проведенні уроку.
Дидактичні вимоги до уроку такі:
1. Чіткість навчальної мети;
2. Єдність навчальних та виховних завдань;
3. Правильний добір учбового матеріалу до кожного розділу уроку;
4. Підбір доцільних методів, прийомів і засобів при проведенні уроку;
5. Організаційна чіткість уроку;
6. Поєднання колективної, групової та індивідуальної форм робіт. Організація загальної цілеспрямованості класу, виховання відповідальності кожного учня за виконання поставлених перед ним завдань;
7. Змістовність, емоційність, різноманітність та гнучкість прийомів і методів роботи, вимогливість, продумана структура уроку запорука успішної роботи та дисципліни учнів на уроці.
8. Обладнання уроку музики;
9. Облік успішності, поєднання різних форм обліку;
10. Продумані різноманітні форми домашніх завдань та їх оцінок вчителем;
11. Підготовка вчителя до уроку.
Структура уроку музики
Тема:....
Мета:.... навити....
...розвивати...
...викохувати....
Тип року....
Між предметні зв’язки...
Обладнання та література:...
Хід уроку:
І. Організація класу:
а) музичне вітання;
б) перевірка присутніх;
в) оголошення теми уроку.
ІІ. Розспівування:
а) вправа на вироблення звуку, нотний приклад:
- методичні прийоми.
б) робота над двоголосним співом, нотний приклад:
- методичні прийоми.
ІІІ. Подача нового матеріалу:
а) розучування пісні:
- методичні прийоми;
б) вивчення інтервалу (музична гра, вікторина тощо):
- методичні прийоми;
в) слухання музики:
- методичні прийоми;
г) гра на ДМІ:
- методичні прийоми;
д) творчі завдання:
- методичні прийоми;
ІV. Закріплення теми, матеріалу. Окремо закріплюється вправа, інтервал, пісня. Фрагмент слухання.
V. Оцінювання праці учнів.
VІ. Домашнє завдання.
(скласти, намалювати, створити, доспівати, придумати тощо).
Типи уроків та особливості їх побудови.
В 70-х роках Д.Б. Кабалевський створив принципово нову систему музичних занять. Яка знайшла своє відображення в програмі з музики для ЗОШ. В основі програми лежить тематична єдність – тематизм програми. Відповідно тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики:
- Урок введення в тему;
- Урок поглиблення теми;
- Урок узагальнення;
- Заключний урок-концерт.
Д. Кабалевський стверджував: “Нехай вчитель буде вільним від влади схеми, яка потребує від нього стандартного графіку проведення уроку”.
Методистами України, провідними вчителями музики були запропоновані і розроблені різноманітні, цікаві, корисні та демократичні типи уроків:
- Урок вікторина;
- Урок-оркестр;
- Урок-конкурс;
- Урок-подорож;
- Урок-“круглий стіл”;
- Урок-самопізнання;
- Урок-картинна галерея;
- Урок-КВД тощо.
Кожний з цих уроків має свою мету, специфіку та методичну основу.
Наприклад: урок-вікторина, урок-концерт проводяться в кінці півріччя з метою підсумувати знання учнів.
Урок-подорож вибудовується на відображенні в музиці картин природи (“Подорож по морях та океанах”, “Подорож по Україні” і ін.).
Урок-“круглий стіл” – це переду міс – слухання музики і бесіда про неї.
Кожний урок музики маж свою специфіку. При цьому головна мета одних – допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути творчу уяву, здібності. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів про музику, а інші просто настроюють на веселий лад.
Рекомендовані типи уроків музики різнопланові. Запропонована типологія уроків не суперечить тій, що розроблена в дидактиці. Вчитель завжди усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то (повернення) повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці...
Важливо відмітити, що проведені нетрадиційно уроки музики стимулюють творчість як вчителя, так і його вихованців, створюють сприятливі умови для співробітництва учнів між собою і разом з учителем.
Традиційними ще є і такі типи уроків:
1. Організаційний;
2. Комбінований;
3. Домінантний (переважає один із видів музичної діяльності: спів, слухання, МРР, гра на ДМІ, творчі завдання).
4. Контрольно-перевіряючий;
5. Комплексний;
6. Урок-інтерв’ю;
7. Урок-захист;
8. Телеурок з використанням учбових програм;
9. Тематичний;
10. Підсумковий, заключний.
Опишемо декілька нетрадиційних типів уроків.
Уроки різні та незвичайні.
Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти і кожна школа шукає своє “обличчя”. Дуже важливо в гонитві за модними напрямами у навчанні (типу “школа економіки та менеджменту”) не втратити головне – людину, особистість, яка не тільки має знання у галузі економіки і техніки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а це означає розуміти і співпереживати іншим людям. Кожний шкільний предмет має, як уже згадувалося, свою специфіку. Головним завданням одних – озброїти учнів науковими знаннями, інших – допомогти оволодіти певними способами діяльності.
А є предмет – основна мета якого визначається в дидактиці як “формування досвіду емоційно-цінних відносин”. Це предмет – музика.
Вчителі і керівники шкіл ставляться до цього предмету по-різному – залежно від своєї компетентності та рівня педагогічної культури. Вважають часто цей предмет легким і другорядним. Так вважають і більшість батьків учнів.
Таке поціновування музики виховує в наших дітей однобічне розуміння музики, при якому вона сприймається лише як розвага. В шкільній практиці ми спостерігаємо і цілком протилежне явище, тобто і адміністрація школи і вчителі ставляться до уроку музики як до серйозної наукової дисципліни, де від учителя музики вимагається точне дотримання навчальної програми. Однак, професійно грамотно визначаючись щодо музики, як шкільного предмета, не слід впадати у крайнощі. З одного боку музика, як вид мистецтва, надто різнопланова, що служити лише розвагою, бо крім розважальної функції, їй властиві і пізнавальна, і виховна, комунікативна, гедоністична всі вони. Якби “присутні” на уроці. А найголовніше те, що музика є науковою дисципліною, бо готують з учнів музикознавців – теоретиків.
Як же проводити уроки музики, що вони були різноплановими, цікавими, корисними і цілком демократичними?
1.Урок-вікторина, - проводиться в кінці чверті з метою підсумувати відомості про вже відомі учнями музичні твори. Прослухавши той чи інший твір, учні визначають його назву, композитора. А хтось може продемонструвати й інші знання про цю музику: на яких інструментах вона виконується, в якій формі написана тощо (крокус-марш). Цей урок можна провести і з метою перевірки музичної ерудиції учнів.